Ухвала суду № 29398542, 08.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2013 р.Справа № 2а-4822/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі № 2а-4822/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промреммонтаж"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промреммонтаж" звернулося до суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 06.04.2012 року №0003082302 та №0003102302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 р. позов задоволено, а саме: скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 06.04.2012 року №0003082302 та №0003102302.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Цивільного кодексу країни, Податкового кодексу України, КАС України та невідповідність висновкам суду першої інстанції обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями податкового органу у період з 13.03.2012 р. по 19.03.2012 р. проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "'Промреммонтаж", з питання правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, за грудень 2011 р., за результатми якої складений акт перевірки від 26.03.2012 року № 191/22-0/35971913., висновками якого було встановлено порушення позивачем норм діючого законодавства, а саме: - ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Промреммонтаж" з ТОВ "Металург - 2010" за грудень 2011 р., -п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-6 від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями в результаті чого знижено податок на прибуток на суму 33.054,00 грн у т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 33.054 грн. -п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу Укоаїни з урахуванням змін та доповнень в результаті чого знижено податкове зобов язання з податку на додану вартість в сумі 89.418,17 грн. у т.ч. за грудень 2011 гоку на суму 89.418, 17 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Промреммонтаж» у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Експортком» та ТОВ «Металург-2010 року».

На підставі договорів будівельного підряду від 12.10.2011 року №12/10/11, від 02.12.2011 року №02/12 від 08.12.2011 року №08/12/11, від 14.10.2011 року №14/10/11 від 21.12.2011 року №21/12/11, від 07.12.2011 року №7/12/11 укладених між ТОВ «Промреммонтаж»-(замовник) та ТОВ «Експортком»-(підрядник), останній бере на себе зобов'язання на свій ризик, своїми чи залученми силами і засобами, зі свого чи з матеріалу замовника виконати всі передбачені договором роботи, а саме: - за договором від 12.10.2011 року №12/10/11 виконати будівництво цеху ПФ «ФЕУ», ціна робіт з ПДВ становить 18.768, 30 грн.; - за договором від 02.12.2011 року №02/12 виконати монтаж конструкцій перекриття ТОВ «Техноком», ціна робіт з ПДВ складає 162.966,68 грн.; - за договором від 08.12.2011 року №08/12/11 виконати заміну технологічного трубопроводу ТОВ «Техноком», ціна робіт з ПДВ становить 98.854, 64 грн.; - за договором від 14.10.2011 року №14/10/11 виконати будівельні роботи Сіносховище СТОВ «Гусарівське», ціна робіт з ПДВ складає 80.033,28 грн.;- за договором від 21.12.2011 року №21/12/11 виконати монтаж конструкцій ТОВ «Мерефянська скляна компанія», ціна робіт з ПДВ складає 117.460,09 грн.; - за договором від 07.12.2011 року №7/12/11 виконати монтаж конструкцій ТОВ «Мерефянська скляна компанія», ціна робіт з ПДВ складає 12.026,02 грн.

Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів підряду, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актом приймання виконаних будівельних робіт, які знаходяться в матеріалах справи.

Також виконання зазначених договорів підтверджується податковими накладними виписаними ТОВ «Експортком» на адресу ТОВ «Промреммонтаж» від 29.12.2011 року №130 на суму з ПДВ 18.768,30 грн., від 29.12.2011 року №129 на суму з ПДВ 162.966,68, від 29.12.2011 року №128 на суму з ПДВ 64.854,64 грн., від 29.12.2011 року №127 на суму з ПДВ 80.033,28 грн., від 29.12.2011 року №126 на суму з ПДВ 117.460,09 грн., від 29.12.2011 року на суму з ПДВ 12.026,02 грн.

Виконання та приймання будівельних робіт за вказаними угодами підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за грудень 2011 року на суму 1.876.830 грн., на суму 16.296.668 грн., на суму 6.485.464 грн., на суму 8.003.328 грн., на суму 11.746.009 грн., на суму 1.202.602 грн., актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №4-12А на суму 91.539,60 грн., № 1-12А на суму 363.148,24 грн. (а.с.59-60), №2-12А на суму 65.847,64, №5-12А на суму 80.033,28 грн., №7-12А на суму 184.956,67 грн., №6-12А на суму 56.336,54 грн.

Розрахунки за виконання договорів підтверджуються копіями платіжних доручень від 04.04.2012 року №140 на суму 117.460,09 грн., від 01.02.2012 року №26 на суму 18.768,30 грн., від 01.02.2012 року №27 на суму 64.854,64 грн., від 01.02.2012 року №28 на суму 12.026,02 грн., від 01.02.2012 року №29 на суму 44.351,04 грн., від 30.03.2012 року №136 на суму 118.615,64 грн., від 13.03.2012 року №107 на суму 55.001,06 грн., від 30.03.2012 року №135, від 04.04.2012 року №139 на суму 3.647,86 грн.

29.10.2011 р. між ТОВ «Промреммонтаж» - (замовник) та ТОВ «Експортком»-(виконавець) був укладений договір №ДГ-30, згідно умов якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по наданню послуг вантажопідйомними механізмами.

Виконання сторонами зазначеного договору підтверджується податковою накладною від 30.12.2011 року №167 на суму з ПДВ 80.400,00 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3012 на суму 80.400,00 грн. Оплата за значеним договором була здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 01.02.2012 року на суму 80,400 грн.

Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, передбачених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88).

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем ТОВ «Промреммонтаж» та його контрагентами: ТОВ «Експортком» та ТОВ «Металург-2010 року», відсутності реальності настання юридичних наслідків за укладеними правочинами, спростовуються витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів зазначає, що ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС не доведено нереальності здійснення спірних господарських операцій, проведених позивачем у перевіреному періоді.

Доводи відповідача, стосовно фіктивності господарських взаємовідносин ТОВ «Промреммонтаж» з ТОВ «Експортком» та ТОВ «Металург-2010», колегія суддів не приймає до уваги, у зв'язку з тим, що з положень ст. ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вбачається, що лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Колегія суддів зазначає, що акт податкової перевірки не може бути визнаний належним, допустимим та достатнім згідно ст. 124 Конституції України, ст.ст.70, 86, 159 КАС України доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись.

Натомість до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок суду, винесений відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст. ст. 191 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним.

Проте, перелічених доказів відповідач до суду не подав, в основу спірного рішення таких доказів не поклав.

Відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Цивільного кодексу України, наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним, відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним.

Стосовно порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України та п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що у ході перевірки фахівцями податкового органу досліджувалися податкові накладні, зазначені в акті перевірки на арк. 37, будь -яких сумнівів щодо їх оформлення перевіряючими вказано не було.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, до витрат не відносяться не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно включені витрати до складу валових витрат по операціям з ТОВ «Експортком» та ТОВ «Металург-2010» у сумі 143.715,00 грн. та підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 89.418,17 грн., наданими до перевірки належно оформленими первинними документами, які містять всі необхідні реквізити передбачені приписами діючого податкового законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі № 2а-4822/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 14.01.2013 р.