Ухвала суду № 29398048, 13.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р.Справа № 2а-2506/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-2506/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК Енергобуд"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ПСК "Енергобуд" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської обласної ДПС в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення №0000972302 від 16.02.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року по справі №2а-2506/12/2070 позов задоволено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування фактичних обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріальногоправа, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсягу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "ПСК "Енергобуд" пройшов передбачену законодавством України державну реєстрацію як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Хакрова.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення від 16.02.2012 р. №0000972302 є акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 06.02.2012 р. №388/23-5/39191288 складений за результатом проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "ПСК "Енергобуд" (код ЄДРПОУ 36191288) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ"Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) за листопад 2011р.

Правомірність підстав та проведення перевірки позивач не оспорює.

Перевіркою встановлено наступні порушення: - ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ПСК "Енергобуд" з підприємством з ТОВ "Промтехноопт", код 37092055 за листопад 2011 року;

- ст.ст. 198, 203 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 121807,0 грн., в тому числі за листопад 2011 року в сумі 121807,0 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів правомірності та обґрунтованості прийняття відповідачам податкового повідомлення-рішення до суду не надано, вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсягу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судом з'ясовано, що підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, стали судження суб'єкта владних повноважень відображені у актах ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 07.11.2011 р. №220/23-03-05/37092055 , від 13.09.2011 р. 39/23-02-05/37092055, від 21.10.2011 р. №111/23-03-05/37092055, від 14.12.2011 р. №324/23-03-05/37092055 про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентом позивача - ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) стосовно документального підтвердження господарських відносин за 2011 р., у зв'язку з тим, що ТОВ "Промтехноопт" має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності через відсутність у юридичній особи необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо. На думку податківців це дає змогу ставити під сумнів факт здійснення господарських операцій за правочинами укладені від імені ТОВ "Промтехноопт", які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача», тому з урахуванням викладеного, всі правочині укладені між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" є нікчемними.

Проте, суд зазначає, що доказів, з якими законодавство ст.203, 215, 228 ЦК України пов'язує визнання нікчемності правочинів не наведено ні в акті перевірки, не надано до суду.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вироки судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента ТОВ "Промтехноопт" не містять.

Крім того, колегія суддів зазначає, що повноваження і порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владних функцій контролю та повноти справляння податкових зобов'язань на момент виникнення спірних правовідносин визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Проаналізувавши положення цих актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання акту перевірки податкові органи не були наділені законодавством ані повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, оскільки їх компетенцією є встановлення порушень актів податкового законодавства, а встановлення фактів порушення суб'єктом господарювання положень цивільного та господарського законодавства з доведеністю вини та обґрунтованістю наявності умислу сторін оцінкою, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, належить до виключної компетенції судових органів.

Також, колегія суддів вважає відмітити, що законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента - це інформація про включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.

Згідно правил ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців "встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою,доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не спростовано той факт, що ТОВ "Промтехноопт" на час здійснення господарських операцій із ТОВ "ПСК "Енергобуд" був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і мав свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність та негативні наслідки господарської діяльності контрагента, за умови що операції із ним виконані та підтверджені належним чином.

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - ТОВ "ПСК "Енергобуд" мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ "Промтехноопт".

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "ПСК "Енергобуд" (покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (продавець) було укладено договір купівлі -продажу №07/2011від 21.07.2011 року , відповідно до умов якого продавець зобов'язується доставляти товари будівельного призначення, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти та сплатити за поставлений товар (т. 1 а. с. 33-34).

З урахуванням правил п.3.1. даного договору стосовно того, що вимоги якості, маркірування і пакування повинні відповідати сертифікатам якості/сертифікату відповідності/ або іншим документам відповідно діючого законодавства, позивачем надано до матеріалів справи всі необхідні сертифікати на підтвердження якості товару (т. 2 а. с. 33, 37-46).

Реальність виконання зобов'язань позивачем за договором з ТОВ "Протехноопт" підтверджується залученими до матеріалів справи: податковими накладними: №274 від 09.11.2011 року на загальну суму 97920,00 грн., в т. ч. ПДВ -16320,00 грн., №365 від 14.11.2011 року на загальну суму 84600,19 грн., в т. ч. ПДВ -14100,03 грн., №378 від 15.11.2011 року на загальну суму 60535,40 грн., в т. ч. ПДВ -10089,23 грн., №406 від 16.11.2011 року на загальну суму 88381,26 грн., в т. ч. ПДВ -14730,21 грн., №431 від 17.11.2011 року на загальну суму 21264,84 грн., в т. ч. ПДВ -3544,14 грн., №460 від 18.11.2011 року на загальну суму 108140,06 грн., в т.ч. П.Д.В -18023,34 грн., №667 від 30.01.2011 року на загальну суму 270000,00 грн., в т. ч. ПДВ -45000,00 грн. (т. 1 а. с. 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48), видатковими накладними: №911 від 09.11.2011 року, №1411 від 14.11.2011 року, №1511 від 15.11.2011 року, №1611 від 16.11.2011 року, №1711 від 17.11.2011 року, №1811 від 18.11.2011 року, №3011 від 30.11.2011 року (т. 1 а. с. 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47), актом звірки станом на 01.12.2011 року (т. 1 а. с. 49-50), договором №0104/22 від 01.04.2011 року перевезення вантажу автотранспортом, виконання робіт автокраном, екскаватор та іншими механізмами (т. 2 а. с. 32).

Доставка товару згідно п.4.1 договору від 21.07.2011 року здійснювалась самовивозом, на підтвердження транспортування товару надані товарно - транспортні накладні: №072419 від 16.11.2011 року, №072423 від 09.11.2011 року, №072416 від 15.11.2011 року, №072421 від 14.11.2011 року, №072422 від 17.11.2011 року, №072420 від 15.11.2011 року, №072418 від 16.11.2011 року, №072424 від 18.11.2011 року, №072417 від 16.11.2011 року, №072415 від 18.11.2011 року, №072425 від 30.11.2011 року (т. 1 а. с. 88-98).

Колегія суддів зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Судовим розглядом встановлено, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Слід зазначити, що судом першої інстанції з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору, правомірно взято до уваги, що висновки податкового органу про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова акті про результати перевірки контрагента позивача, без наявності власно добутих доказів, тому слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, суд колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-2506/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.