Ухвала суду № 29398055, 07.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р.Справа № 2а-1870/3823/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекціяїв м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-1870/3823/12

за позовом Дочірнього Підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекціяїв м. Суми

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" звернулось до суду з позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 13.12.2007 № 0001082201/84430 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 70 674,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що викладені в акті перевірки висновки про наявність порушення вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами і доповненнями) в частині застосування до підприємства штрафних санкцій за контрактом № 79/4-04 від 15.01.2004р., укладеним між позивачем та Фірмою "Симплекс Гидравлик", не відповідає фактичним обставинам справи, та вважає, що перевіркою не враховані докази реального надходження на митну територію України імпортної частини контракту, а саме дати на СМR. При цьому позивач посилається на ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", де визначається момент здійснення імпорту, як момент перетину товаром митного кордону України або перехід права власності на зазначений товар, а також на положення ст.6 Митного кодексу України (в редакції що була чинною в момент перетинання кордону), згідно якої межі митної території України є митним кордоном України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року по справі №2а-1870/3823/12 позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій з посиланням на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права судом першої інстанції, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 р. та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила, що 06.12.2007 посадовими особами позивача проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань повернення валютних цінностей із-за меж України по окремим зовнішньоекономчним контрактам за період з 01.01.2007р. по 05.11.2007р., за результатами якої, відповідачем складено акт від 06.12.2007 № 7783/220/30991664 (а.с.7-12 т. 1).

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2007р. № 0001082201/84430 згідно якого до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 206539,77 грн. за порушення ст.2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94 "Про порядок розрахунків в іноземній валютівід" (із змінами та доповненнями), за контрактом № 79/9-32-07 від 13.06.2007р. укладеним між позивачем та Компанією LAMPTONINDASTRIESLIMITED - сума штрафних санкцій 135865,24 грн. та за контрактом № 79/4-04 від 15.01.2004р., укладеним між позивачем та Фірмою "Симплекс Гидравлик"- сума штрафних санкцій 70 674,53 грн. (а.с. 16 т. 1)

Надаючи правову оцінку нарахованим відповідачем санкцій у сумі 70 674, 53 за контрактом від 15.01.2004 № 79/4-04, укладеним між позивачем та Фірмою "Симплекс Гидравлик", судом взято до уваги наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Стаття 2 Закону надає право резиденту звернутись за отриманням дозволу (індивідуальної ліцензії) у разі виникнення обставин, що перешкоджають і своєчасному завершенню імпортної операції. Тобто відповідальність за порушення, визначена статтею 2 Закону наступає у разі затягування здійснення імпортної операції без відповідного дозволу Національного банку України на термін, який перевищує 90 календарних днів.

Моментом здійснення експорту (імпорту), в силу ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

За змістом ст. 43 цього Кодексу у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, митний контролю розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 92 вказаного Кодексу, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Аналізуючи положення наведених норм суд переконується, що вирішальним є перетин митного кордону України, як умова здійснення імпорту. При цьому, митне оформлення товарів, законодавчо розглядається як наступна подія після перетину митного кордону, тому має інше правове значення.

Відповідні обставини справи були встановлені в ухвалі Вищого адміністративного суду України, яка була прийнята по даній справі 19.04.2012 р. №К-17455/08 за наслідками касаційного оскарження раніше прийнятих судових рішень за поданим позовом ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" по оскарженню рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від13.12.2007 № 0001082201/84430 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. ВАСУ вказує, що поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України " не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та повертаючи справу на новий судовий розгляд в ухвалі суду зазначається про необхідність дослідити документи на підтвердження моменту фактичного перетину вантажем митного кордону України та встановлення дати здійснення авансового платежу, що є визначальним для правильного вирішення спору по даній справі.

Із документів наданих до матеріалів справи вбачається, що 15.01.2004 фірма SIMPEX-HYDRAULIK GMBH (продавець) та позивач (покупець) уклали контракт № 29/4-04 (а.с. 17-19 т. 1), за предметом якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію -"товар", найменування якого, кількість, ціна та строки поставки якого вказані у додатках, які є невід'ємною частиною контракту. Загальна сума контракту - 500 000 євро.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 15.01.2004 № 29/4-04 позивач здійснив авансові платежі за товар на користь фірми SIMPEX-HYDRAULIK GMBH в іноземній валюті, що підтверджується копіями платіжних доручень від 05.12.2006 № 63 в сумі 108 197,60 євро (а.с. 14 т. 2); від 16.05.2007 № 26 в сумі 95 000,00 євро (а.с. 15 т. 2); від 24.07.2007 № 44 в сумі 99 360,00 євро (а.с. 16 т. 2).

Крім того, виконання умов контракту підтверджується специфікацією, від постачальника, фірми SIMPEX-HYDRAULIK GMBH надійшов товар: вартістю 109 210,00 євро; вантажною митною декларацією № 28022007/1 (а.с. 22 т. 1); інвойсом № 10000570494 (а.с. 23 т. 1) (штампи Ягодинської митниці "під митним контролем" від 03.03.2007), вартістю 157 075,00 євро, що підтверджується вантажною митною декларацією № 26072007 (а.с. 29 т. 1), інвойсом № 10000572027 (а.с. 30 т. 1) (штампи Ягодинської митниці "під митним контролем" від 28.07.2007); вартістю 37285,00 євро, що підтверджується вантажною митною декларацією № 06092007 (а.с. 31 т. 1), інвойсом № 10000572405 (а.с. 32 т. 1) (штампи Ягодинської митниці "під митним контролем" від 07.09.2007).

Судом зазначається, що оформлення ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дату фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, який посвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів в визначений митний режим і, який підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених в ВМД осіб відносно здійснення ними відповідних правових,фінансових, господарських операцій.

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документу, на якому проставлено відтиск штампу "під митним контролем"з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

З огляду на викладене судом першої інстанції зроблено висновок, з яким погоджується колегія суддів, що датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України, а тому позивачем не допущено порушення строків встановлених ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж, а саме: вантажна митна декларація та інвойс (копії є у матеріалах справи). На цих документах проставляється відтиск штампа посадової особи митниці, на якій вантаж перетнув митний кордон України, "Під митним контролем"(імпорт).

Відповідачем не заперечується, матеріалами справи підтверджується здійснення авансових платежів за товар наступними платіжними дорученнями: від 05.12.2006 № 63, при цьому: останній день 90-денного строку - 05.03.2007, імпорт здійснено 03.03.2007 (відтиск штампа "Під митним контролем" Ягодинської митниці на інвойсі та ВМД про перетин митного кордону); від 16.05.2007 № 26, при цьому: останній день 90-денного строку - 14.08.2007, імпорт здійснено 28.07.2007 (відтиск штампа "Під митним контролем" Ягодинської митниці на інвойсі та ВМД про перетин митного кордону); від 24.07.2007 № 44, при цьому: останній день 90-денного строку - 22.10.2007, імпорт здійснено 07.09.2007 (відтиск штампа "Під митним контролем" Ягодинської митниці на інвойсі та ВМД про перетин митного кордону).

За фактичними обставинами справи встановлено, що імпорт (перетин митного кордону) оплаченого позивачем товару (вантажу) здійснено до завершення 90-денного строку, а отже у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій у сумі 70 674, 53 грн. за порушення термінів розрахунків за імпортним контрактом від 15.01.2004 № 29/4-04.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, дані вимоги процесуального закону відповідачем не виконано.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне рішення не відповідає вимогам діючого законодавства в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 70 674,53 грн. і підлягає скасуванню в цій частині.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекціяїв м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-1870/3823/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.