Ухвала суду № 29398012, 30.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р.Справа № 2а-8637/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-8637/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БЕЛ-ГЕР"

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертон плюс"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Бел-Гер" звернулося до суду з адміністративним позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби від 26.06.2012 року №0000102220, стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бел-Гер" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 320,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року та прийняте нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинами справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Компанія "Бел-Гер" з питання виявленої недостовірності даних податкового кредиту, який задекларовано в податковій декларації з податку на додану вартість по проведеним взаємовідносинам з контрагентом платника податків - ТОВ "Інтертон Плюс"за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 12.06.2012 № 138/22-00383001, згідно якого встановлено низку порушень.

На підставі вище зазначеного акту перевірки Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби прийнято оскаржуване у справі податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року №0000102220 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бел-Гер" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31863,75 грн., в тому числі за основним платежем 25 491,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -6 372,15 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті перевірки висновок суб'єкта владних повноважень про безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних контрагентами, вказаними в акті перевірки, та віднесення до складу витрат, оскільки правочини з ними є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку.

В зв'язку з викладеним, відповідач вважав, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та відповідні суми було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийнято всупереч дійсним фактичним обставинами справи при невірному застосування норм чинного законодавства.

При цьому суд першої інстанції взяв до уваги, що позивач у перевіреному періоді мав господарські відносини з ТОВ "Інтертон Плюс". При цьому у спірних правовідносинах податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Інтертон Плюс" позивач обчислював правильно, господарські операції з даним контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. За наслідками вказаних правочинів правомірно сформовано податковий кредит відповідного періоду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до ст.185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України.

Статтею 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судовим розглядом в суді першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Інтертон Плюс".

А саме, між ТОВ "Компанія "Бел-Гер" (покупець) та ТОВ "Інтертон Плюс"(продавець) було укладено договір № 2111/1 від 21.11.2011р.

За цим договором ТОВ "Інтертон Плюс" зобов'язувався передати ТОВ "Компанія "Бел-Гер" товарно-матеріальні цінності.

З видаткових накладних № 2111/1 від 21.11.11, №2811/1 від 28.11.11, № 2511/1 від 25.11.2011 року встановлено, що ТОВ "Інтертон Плюс" передав, а позивач прийняв відповідні товарно - матеріальні цінності. Факт передачі також підтверджується наданими товарно-транспортними накладними № 2811 від 28.11.2011р., №2111 від 21.11.2011р. та подорожніми листами вантажного автомобіля № 23 від 21.11.2011р., та № 24 від 25.11.2011р.

На виконання умов договорів оплата здійснена в повному обсязі з поточного рахунку покупця, що підтверджується платіжними дорученнями № 257 від 23.12.2011р. на суму 10 000,00 грн., № 59 від 28.02.2012р. на суму 5 900,00 грн., № 60 від 28.02.2012р. на суму 5 500,00 грн., № 61 від 28.02.2012р. на суму 6 000,00грн., № 63 від 03.03.2012р. на суму 11 000,00 грн., № 95 від 20.03.2012р. на суму 10 000,00 грн., № 96 від 20.03.2012р. на суму 12 000,00 грн., № 112 від 30.03.2012р. на суму 546,10, № 113 від 30.03.2012р. на суму 8 000,00, №114 від 30.03.2012р. на суму 5 500,00, № 121 від 03.04.2012р. на суму 14 500,00, № 574 від 16.12.2011р. на суму 14 000,00, № 505 від 09.11.2011р. на суму 5 248,72, № 504 від 09.11.2011р. на суму 9 500,00 грн., № 503 від 09.11.2011р. на суму 301,20 грн.

На підставі викладеного, ТОВ "Інтертон Плюс" виписало податкові накладні, на підставі яких суми ПДВ включені до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Укладення та виконання вказаних договорів, в тому числі щодо їх оплати з урахуванням сум ПДВ, сплачених у вартості товарів (робіт, послуг), підтверджено наявними у справі доказами.

Підстав щодо сумнівів у наданих позивачем на підтвердження вказаних фактів доказів у колегії суддів не виникає. Також наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, судом першої інстанції при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено та не встановлено в ході апеляційного перегляду справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст., ст. 160, 167, 195, 196, п.ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-8637/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.