Ухвала суду № 29398011, 02.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/2999/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-1870/2999/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінопром-Україна"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Доар" , Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішеня,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінопром-Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2011 № 0000922312/0/52351.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 р. задоволено вищезазначений позов, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 01.07.2011 № 0000922312/0/52351, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Кінопром-Україна" збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 454 479, 00 грн., в т.ч. 363 583, 00 грн. за основним платежем та 90 896, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що з 06.06.2011 по 07.06.2011 фахівцями ДПІ у м. Сумах проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Торговий дім «Доар» та ТОВ «Ньюсистемс-Технолоджі».

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складений акт перевірки № 4121/2312/36333853/53 (а.с. 15-24 т. 1), на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000922312/0/52351, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 454 479,00 грн., з яких: 363 583,00 грн. - за основним платежем, 90896, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 13 т. 1).

Зазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржене позивачем у адміністративному порядку, проте Державною податковою адміністрацією в Сумській області у процедурі адміністративного оскарження, рішенням про результати розгляду первинних скарг від 05.08.2011 № 12676/10/25-005-206/281 залишено скаргу позивача без задоволення, не прийнявши при цьому рішення стосовно скасування чи залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0000922312/0/52351, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 454 479,00 грн., з яких: 363 583,00 грн. - за основним платежем, 90896, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 134-136 т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з відповідачем зазначені податкові повідомлення - рішення прийняті неправомірно та з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що 23.03.2011 позивачем із ТОВ "Ньюсістемс-технолоджі" укладено договір постачання № 12-11 (а.с. 163 т. 1), реальність якого підтверджується видатковими накладними від 30 березня 2011 року № 00470, від 1 квітня 2011 року № 00485, від 22.04.2011 № 00510, від 8 липня 2011 року № 00515; податкові накладні від 29.03.2011 № 2906, від 31.03.2011 № 3410, від 30.06.2011 року № 3149.

Оплата товару здійснювалася у безготівковому розрахунку, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 169, 171, 175, 177 т. 1).

Перевезення здійснювалося ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору перевезення вантажа від 01.04.2010, укладеного між позивачем та ФОП ФОП ОСОБА_1 (а.с. 25-27 т. 1), що підтверджується наданими до суду копіями товарно - транспортних накладних (а.с. 168, 174, 176, 180 т. 1).

Також судовим розглядом встановлено, що позивач використовував придбані товари у власній господарській діяльності та реалізовував товари іншим суб'єктам господарювання: ТОВ «3Д-Сінема», Профспілці робітників Митних органів України, ТОВ «Мультіплекс-Холдинг», ПП «Волвест-М», ТОВ «Сумибудкомплект», ТОВ «ТРК Портал», ТОВ «Міськсвітло», ТОВ «Дрім Волд». Копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних наявні у матеріалах справи (а.с. 72-93 т. 2).

27 січня 2011 року між позивачем та ТОВ "Торговий дім «ДОАР" укладено договір постачання № 27/01 (а.с. 209 т.1). 8 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ "Торговий дім «ДОАР" укладено договір постачання № 08/02 (а.с. 191 т. 1).

На підтвердження реальності зазначених операцій позивачем надано до суду: видаткові накладні від 27.01.2011 № 12, від 8 березня 2011 року № 51, від 11 березня 2011 року № 54; податкові накладні від 27.01.2011 №4, 10.02.2011 № 1112, від 28.02.2011 № 3154, від 11.03.2011 № 753, від 16.03.2011 № 1353.

Оплата товару здійснювалася у безготівковому розрахунку, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.194, 196, 198, 203, 207 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи перевезення зазаченого товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1, відповідно до договору перевезення вантажа від 01.04.2010, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (а.с. 25-27 т.1), що підтверджується наданими до суду копіями товарно - транспортних накладних (а.с. 201, 206, 212, 215 т. 2).

Використання зазначених товарів у власній господарській діяльності та реалізацію наступним суб'єктам господарювання ТОВ «Конкорд кино», ВАТ «Муссон», ТОВ «ДНК», ТОВ «Кіно Палац», ОСОБА_2 підтвержується нявним в матеріалах справи копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей наявні у матеріалах справи (а.с. 94-118 т. 2).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанціїї стосовно того, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Зазначені документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Колегія суддів зазначає, що відмповідчаем, як суб'єктом владних повноважень під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

Також колегія суддів погоджується з висноками суду першої інстанціїї стосовно того, що підставою для прийняття рішення про відсутність реальності здійснення господарської операції, є висновки щодо ТОВ «Торговий дім ДОАР», а саме: відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність за юридичною адресою, не виконання обов'язку зі сплати податкових зобов'язань. Крім того, податковий орган, у акті перевірки робить висновок щодо недекларування податкових зобов'язань з боку контрагента позивача - ТОВ «Ньюсистемз Технолоджі».

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також колегія суддів зазначає, що первинні документи містять назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права та відповідають вимогам передбаченими вимогами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним відповідачем не надано.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб. Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу. Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Відповідно до підпунктом 123.1 Податкового кодексу України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до ст. 56 п.п. 56.1-56.3 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

ДПА у Сумській області рішенням про результати розгляду первинної скарги залишила її без задоволення, при цьому не вирішивши питання щодо залишення без змін або скасування податкового повідомлення-рішення № 0000922312/0/52351 в редакції від 1 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі - 363 583 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 90 896 грн. Після моменту отримання ДПА у Сумській області скарги на податкове повідомлення - рішення (8 липня 2011 року), тобто з моменту початку процедури адміністративного оскарження, жодного рішення щодо зміни або скасування податкового повідомлення-рішення не приймалось.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовного того, що у ДПА відсутні повноваження щодо відкликання податкового повідомлення-рішення після початку процедури його адміністративного оскарження, окрім, прийняття повноважним органом, у даному випаду - Державною податковою адміністрацією в Сумській області рішення щодо його скасування або зміни. Відсутність у базі даних ДПА України відомостей про податкове повідомлення-рішення видане ДПІ в м. Суми в редакції від 01.07.2011 не свідчить про його скасування чи відкликання, оскільки повноважним органом такого рішення прийнято не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-1870/2999/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.