Рішення № 29380423, 06.02.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2-10102/11

Провадження №2/761/877/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 лютого 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Гайдук С.В.

при секретарі Назаренко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

та зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

В липні 2011 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк (ПАТ КБ) «Приват Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 18.01.2008 року ПАТ КБ «Приват Банк» уклав з ОСОБА_1. кредитний договір № К2U0AN04180021. Відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 14945,13 доларів США, строком до 17.01.2013 року, зі сплатою 10,56% на рік за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 зобов'язувався щомісячно сплачувати мінімальний платіж в рахунок погашення кредиту, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитом забезпечено договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_2, яка зобов'язувалася в разі невиконання або прострочення виконання ОСОБА_1. зобов'язань по кредитному договору № К2U0AN04180021 від 18.01.2008 року погасити заборгованість. ПАТ КБ «Приват Банк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а ОСОБА_1 в свою чергу зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати кредитних платежів систематично порушує та не виконує. Поручитель ОСОБА_2 також не виконала взяті на себе зобов'язання передбачені договором поруки. Внаслідок чого, станом на 23.06.2011 року утворилась загальна заборгованість відповідачів по кредитному договору перед позивачем в сумі 18514,97 доларів США, що еквівалентно 147564,30 грн., а саме: заборгованість по кредиту в сумі 10910,73 доларів США; заборгованість по відсоткам в сумі 2461,35 доларів США, заборгованість по комісії 455,44 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 3775,91 доларів США, штраф (фіксована частина) в сумі 31,37 доларів США, штраф (процентна складова) в сумі 880,17 доларів США, яку представник позивача просив стягнути солідарно з відповідачів. Також просив стягнути солідарно з відповідачів сплачені позивачем судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у червні 2012 року пред'явили зустрічний позов до ПАТ КБ «Приват Банк» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення моральної шкоди. Зустрічні вимоги обґрунтовують тим, що кредитний договір № К2U0AN04180021 був укладений з порушенням чинного законодавства, а саме ст.ст.192, 524, 533, 1054 ЦК України, положень Закону України «Про захист прав споживача», а тому вважають даний договір недійсним. Просили суд визнати кредитний договір № К2U0AN04180021 від 18.01.2008 року, недійсним з моменту його заключення; стягнути з ПАТ КБ «Приват Банк» на їх користь сплачені гроші адвокату в розмірі 50 грн. у якості завданої матеріальної шкоди; стягнути з ПАТ КБ «Приват банк» на їх користь 15000 грн. завданої моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні первинні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив задовольнити їх в повному обсязі. Проти зустрічних позовних вимог відповідачів заперечив повністю та просив у зустрічному позові відмовити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник в судовому засіданні первинні позовні вимоги не визнали та просили у задоволенні позову відмовити, а зустрічні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав наведених у зустрічному позові.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

18.01.2008 року ПАТ КБ «Приват Банк» уклав з ОСОБА_1 кредитно-заставний договір № К2U0AN04180021 (далі - договір кредиту). Відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1. кредит в сумі 14945,13 доларів США, строком до 17.01.2013 року, зі сплатою 10,56% на рік за користування кредитними коштами. (а.с.9-15).

Відповідно до п.4.4. договору кредиту погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до п. 17.8. в сумі 338,33 доларів США.

Згідно з 6.2.2.-6.2.4. договору кредиту позичальник повертає кредит та сплачує відсотки Банку , в порядку, в сумах і в строках, що передбачені умовами Договору

18.01.2008 року ПАТ КБ «Приват Банк» уклав із ОСОБА_2 договір поруки. Відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язувалася в разі невиконання або прострочення виконання ОСОБА_1 зобов'язань по договору кредиту № К2U0AN04180021 від 18.01.2008 року погасити заборгованість а.с.16).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з частиною першою статті 553 цього ж кодексу за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач повністю виконав перед ОСОБА_1 свої зобов'язання, передбачені умовами договору, а останній в свою чергу порушив умови договору кредиту № К2U0AN04180021 від 18.01.2008 року, відповідно до яких зобов'язувався погашати кредит та проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором кредиту.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною другою статті 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплаті процентів, у разі прострочення повернення чергової частини.

Згідно з п.14.3 цього ж договору у випадку порушення позичальником зобов'язань щодо повернення основної суми кредиту, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,10% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Частиною першою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 2. Договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно п.5 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором , кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобов'язання.

Суд вважає необґрунтованою вимогу до поручительки ОСОБА_2, про погашення заборгованості за договором кредиту №К2U0AN04180021 від 18.01.2008 року, оскільки як підтверджується матеріалами справи, позивач пред'явивши вимогу до поручителя не надав суду в порядку ст. 57-59 ЦПК України належних та допустимих доказів про направлення поручителю ОСОБА_2 письмової вимоги про погашення заборгованості, яка утворилась внаслідок невиконання боржником ОСОБА_1 умов договору кредиту.

Суд не приймає до уваги пояснення відповідачів про відсутність у них заборгованості по кредиту у зв'язку з реалізацією заставного майна - автомобіля, оскільки такі спростовуються наявним у справі розрахунком заборгованості (а.с.6-7), з якого вбачається що кошти отримані від реалізації транспортного засобу були направлені на погашення заборгованості за договором згідно черговості погашення, а саме: погашення пені на суму 2697,43 доларів США, простроченого боргу в розмірі 2697,44 доларів США.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1. не виконує свої зобов'язання по кредитному договору № К2U0AN04180021 від 18.01.2008 року та протягом тривалого часу не розраховуються з позивачем, внаслідок чого, станом на 23.06.2011 року утворилась загальна заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем в сумі 18514,97 доларів США, що еквівалентно 147564,30 грн., а саме: заборгованість по кредиту в сумі 10910,73 доларів США; заборгованість по відсоткам в сумі 2461,35 доларів США, заборгованість по комісії 455,44 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 3775,91 доларів США, штраф (фіксована частина) в сумі 31,37 доларів США, штраф (процентна складова) в сумі 880,17 доларів США, яка підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1

Стосовно зустрічних позовних вимог відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору кредиту недійсним слід зазначити таке.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги відповідачі зазначили, що оспорюваний договір був вчинений без дотримання вимог ст. 203, 192, 533 ЦК України та положень Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вважають даний договір недійсним.

Між тим суд не може погодитись з таким обґрунтуванням зустрічних вимог, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону, який регулює відносини, які виникли між позичальником та ПАТ КБ «Приват банк».

Відповідно до п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 9 листопада 2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що кредитний договір № К2U0AN04180021 від 18.01.2008 р. був підписаний обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договорів не висловлювали.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Банки на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати такі банківські операції: приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі перекази грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Правомірність надання кредиту підтверджується банківською ліцензією відповідача (а.с.97-103) та Положенням про філію «Розрахунковий центр» Приват Банку (а.с.82-96), а саме можливістю залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України..

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Крім того, згідно з п.7 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9, «Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом».

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 92 Конституції України статус національної валюти та статус іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України.

Згідно з ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Отже, чинні законодавчі акти передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони встановлення грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Встановлення такої заборони на рівні підзаконного нормативного акта прямо суперечить вимозі Конституції України щодо необхідності регулювання даного питання виключно законами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України і ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Підставою для визнання договору недійсним є порушення загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до анкети - заяви (а.с.80-81) позивач сам зазначив валюту кредитування долари США.

Посилання позивача на те, що банк надав кредит з порушенням принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд до уваги не приймає, оскільки як вбачається з анкети - заяви підписаної позивачем йому було надано повну інформацію про умови кредитування в ПАТ КБ «Приват Банку» , а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений: форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями позичальника; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідністю, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник має право, та відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За викладених підстав та враховуючи те, що під час розгляду справи не встановлено порушень чинного законодавства з боку банку, суд приходить до висновку, що вчинений позивачем ОСОБА_1 правочин відповідає дійсному волевиявленню сторін і спрямований на настання певних юридичних наслідків як для однієї так і для другої сторони, укладений відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому в задоволенні зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору слід відмовити.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання кредитного договору недійсним, а тому не вбачає підстав для задоволення вимог відповідачів за зустрічними вимогами про відшкодування заподіяної їм матеріальної та моральної шкоди.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 212, 213, 215, 218 ЦПК України та на підставі ст.ст.192, 203, 215, 526, 553, 554, 610, 625, 627, 638, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів» суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (і/н НОМЕР_1) на Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № К2U0AN04180021 від 18.01.2008 року у розмірі 18514,97 доларів США. що за курсом НБУ 7,97 грн. за 1 долар США становить 147564,30 грн.. судового збору в розмірі 1475,64 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120 грн., а всього 149159 (сто сорок дев'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 94 коп.

В іншій частині позову відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: