Ухвала суду № 29374301, 14.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
14.02.2013
Номер справи
2а-9603/12/2670
Номер документу
29374301
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9603/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп» до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м.Києва ДПС, Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0001822311/0 від 07.06.2010 року, №0001822311/1 від 08.09.2010 року, №001822311/2 від 16.11.2010 року, №0001822311/3 від 14.01.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м.Києва ДПС, Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0001822311/0 від 07.06.2010 року, №0001822311/1 від 08.09.2010 року, №001822311/2 від 16.11.2010 року, №0001822311/3 від 14.01.2011 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що фактично спірні операції виконані та право на податковий кредит підтверджується належним чином оформленою податковою накладною.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2012 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2011 року (справа № 2а-162/11/2670) у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено та залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2012 року (№К/9991/18573/12) касаційну скаргу позивача задоволено та скасовано постанову суду першої інстанції від 05.07.2011 року і ухвалу апеляційної інстанції від 28.02.2012 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Зокрема, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі зазначив, що суди попередніх інстанцій, застосувавши до спірних відносин п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», дійшли висновку, що з огляду на той факт, що податкову накладну від імені контрагента підписано не уповноваженою особою, сума ПДВ залишилась непідтверджена податковою накладною, а тому безпідставно включена до складу податкового кредиту.

Проте, як зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції, колегія суддів не може беззастережно погодитись з такими висновками суду, оскільки вони не враховують приписів чинного на той час правового регулювання, яке визначало підстави для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Суд касаційної інстанції з урахуванням положень п/п. 7.4.1., п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»зазначив, що зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. Натомість, як зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ «Мегаполісбудлюкс» обладнання, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення ПДВ до податкового кредиту, судами досліджені не були. Судам належало перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості контрагента до вчинення тих чи інших дій, як-то наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у т.ч. транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо. При цьому, щодо висновку експерта, суд касаційної інстанції вказав, що цей висновок не є безумовним доказом нереальності операції, оскільки не виключає можливості того, що від імені контрагента діяла інша особа, яка мала можливість поставити товар. Крім того, необхідно було з'ясувати можливу обізнаність щодо дефектів у правовому статусі його контрагента, що підлягало встановленню, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційного оприлюднення даних щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ. Судами також не були досліджені обставини, які б вказували на рух товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПА у м.Києві, правонаступником якої є ДПС у м.Києві, проведено документальну невиїзну перевірку з питань правильності визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету ТОВ «А1 Секьюріті Груп» (код 32041196; 03110, м.Київ, Солом'янський район, вул.М.Кривоноса, будинок 5/1) при взаємовідносинах з ТОВ «Мегаполісбудлюкс» (код з ЄДР 36134993; 01013, м. Київ, Голосіївський район, вул.Деревообробна, будинок 12, корпус 1, офіс 2К01) за період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.05.2010 року № 3/23-80/32041196.

Перевірка проведена на підставі постанови слідчого від 02.03.2010 р. про призначення перевірки в рамках кримінальної справи № 24-85, в якій (у постанові) зазначено, що допитаний як свідок ОСОБА_3, який рахується директором ТОВ «Мегаполісбудлюкс», зазначив, що підприємство зареєстровано на його ім'я без його відома. До фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства жодного відношення не має. Документів із реквізитами цього підприємства не готував та не підписував. Виконання цієї постанови слідчого, ухваленої в рамках кримінальної справи, доручено ДПА у м.Києві, яке залучено в якості другого відповідача по справі.

Доказів оскарження або ж скасування цієї постанови слідчого позивачем під час розгляду справи не надано.

В контексті наведеного, слід зазначити, що статтею 114 КПК України передбачено, що постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами, відповідно до чого в даному випадку і проведено перевірку.

Під час розгляду справи відносно контрагента позивача встановлено, що 23.02.2010 року анульовано свідоцтва платника ПДВ цієї особи, а 10.03.2010 року до ЄДР внесено запис про державну реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Як зазначено в Акті перевірки позивач зареєстрований платником ПДВ з 02.10.2003 року.

До основних видів діяльності підприємства віднесено: проведення розслідувань та забезпечення безпеки; діяльність автомобільного вантажного транспорту; інші види оптової торгівлі.

В період, що перевірявся позивач використовував у своїй діяльності нежиле приміщення площею 315,06 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М.Кривоноса 5/1 (офіс).

Як зазначено в Акті перевірки відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Мегаполісбудлюкс» (в особі директора ОСОБА_3.), між цими особами було підписано договір № 2304-09 від 23.04.2009 року.

Згідно умов цього договору виконавець (ТОВ «Мегаполісбудлюкс») зобов'язується виконати поставку обладнання згідно специфікації. Загальна вартість обладнання становить 1 963 116,84 грн. з ПДВ -327 186,14 грн. оплата проводиться протягом 90 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної. Оплата може здійснюватись за допомогою простого векселя. При цьому, виконавець гарантує якість обладнання параметрам документації заводу-виробника, що додається до обладнання (п. 5.1.). Згідно з п. 10.1. договору транспортування здійснюється зі складу виконавця на склад замовника виконавцем власним транспортом і за власні кошти, що, відповідно, передбачає оформлення перевезення транспортними договорами, товарно-транспортними накладними, один екземпляр якої, за загальним правилом, вручається перевізником/експедитором вантажоотримувачу.

Договір (п. 12) не містить адреси виконавця та умовами договору не визначено місце передачі обладнання.

Згідно із специфікацією підлягали поставці турнікети, стійки в асортименті на загальну суму 1 963 116,84 грн. з ПДВ 327 186,14 грн.

23.04.2009 р. між сторонами підписано видаткову накладну № 23040901, в якій зазначено про передачу позивачу зазначеного обладнання в кількості 9 турнікетів та 4-х супутніх предметів поставки на зазначену суму.

Місце передачі не визначено.

Позивачу 23.04.2009 року надано податкову накладну № 23040901 на зазначену вище суму у т.ч. ПДВ -327 186,14 грн.

В оплату обладнання позивачем за актом від 15.07.2009 року передано продавцю простий вексель (АА0531670, який виданий 15.07.2009 р. із строком платежу 15.07.2019 р.) на суму 1 963 166,84 грн., який на час розгляду справи викуплений позивачем у торгівця цінними паперами.

В контексті наведеного, під час розгляду справи позивачем надано копію з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 25.06.2010 року, в якій останній на адресу ДПА України, інших компетентних органів та всіх кого це стосується, зазначив, що перебуваючи на посаді директора ТОВ «Мегаполісбудлюкс», діючи в інтересах підприємства, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, без будь-якого примусу, як фізично, так і психологічно, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, особисто уклав договір поставки № 2304-09 з позивачем, та на виконання цього договору власноручно підписував додаток № 1 (специфікацію), видаткову накладну № 23040901 від 23.04.2009 року, податкову накладну № 23040901 від 23.04.2009 року, акт приймання векселів від 15.07.2009 року.

Як зазначено позивачем під час розгляду справи, придбане у ТОВ «Мегаполісбудлюкс» обладнання було надалі поставлено за договором № 2511-2082ПЗ/НРП-09898-НЮ від 21.04.2009 року на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця». Договором обумовлено поставку обладнання для залізничних станцій Бородянка, Васильків, Мотовилівка. Як зазначено у п. 5.3. цього договору товар постачається силами, транспортом та за рахунок постачальника (позивача), на умовах DDP (згідно правил Інкотермс-2000) (... назва місця призначення)). Відповідно до правил Інкотермс термін DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця, а у даному випадку -у т.ч. транспортування з відповідним оформленням ТТН. Згідно доданої до договору специфікації, вартість обладнання склала 1 984 939,74 грн. з ПДВ 330 823,29 грн.

Зокрема, за даним договором 24.04.2009 р. на підставі видаткових накладних від 24.04.2009 р., було оформлено поставку наступного обладнання: - для станції Васильків: турнікет-трипод з сервоприводом, в комплекті модуль поєднання з системою, ТРВ-Е (артикул 000000003552) в кількості 3 шт.; центральна стійка двостороння, симплекс, в комплекті модуль поєднання з системою (артикул 000000003553) -1 шт.; HSB-E02/01 розшерення стійки (права, ліва), в комплекті модуль поєднання з системою (артикул 000000003554) -1 шт.; - для станції Бородянка: турнікет-трипод з сервоприводом, в комплекті модуль поєднання з системою, ТРВ-Е02 (артикул 000000003552) в кількості 2 шт.; центральна стійка двостороння, симплекс, в комплекті модуль поєднання з системою (артикул 000000003553) -1 шт.; HSB-E02/01 розшерення стійки (права, ліва), в комплекті модуль поєднання з системою (артикул 000000003554) -1 шт.; - для станції Мотовилівка: ОМА-26.766/V.3m Турнікет-трипод тумбовий «Класика»в комплекті (артикул 000000003444) -2 шт.; ОМА-86.686/V.3m Турнікет сенсорний, версія 3 модернізована, в комплекті поєднання (артикул 000000003555) -2 шт.

Всього з цими накладними оформлено поставку 9 турнікетів та взаємопов'язане обладнання у кількості 4 предметів.

У той же час, відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Мегаполісбудлюкс», в Акті перевірки зазначено, що суму податку на додану вартість за операцією з цим підприємством позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2009 року.

Згідно з актом перевірки, керівником та засновником ТОВ «Мегаполісбудлюкс» є ОСОБА_3. Відповідно до протоколу допиту свідка від 20.11.2009 року, проведеного ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, останній пояснив, що про ТОВ «Мегаполісбудлюкс» йому нічого не відомо. Жодного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мегаполісбудлюкс» він не має. Жодних реєстраційних, установчих та первинних, звітних документів він не підписував. Зазначене підприємство він не реєстрував, господарську діяльність не проводив, печатку підприємства не отримував, де знаходяться документи цього підприємства йому не відомо. Зазначений протокол допиту до матеріалів справи не надано, однак, під час допиту цієї особи у судовому засіданні по даній справі, свідок зазначив, що дійсно допит проводився, але свідком подавалися скарги на дії слідчого. У той же час, з боку свідка або ж позивача копії зазначеної скарги не надано та не надано документальних підтверджень наслідків реагування на цю скаргу з боку відповідних органів.

Як також зазначено в Акті перевірки, у податковій накладній від 23.04.2009 року №23040901, що видана ТОВ «Мегаполісбудлюкс» позивачу, зазначено про підписання цієї податкової накладної ОСОБА_3

У той же час, згідно з висновком експертизи від 04.02.2010 року №54, проведеної старшим експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Солом'янського РУ ГУМВС України у м.Києві Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Бондаренком Я.В., підпис від імені ОСОБА_3 в податковій накладній від 23.04.2009 року №23040901, виданій від імені ТОВ «Мегаполісбудлюкс», виконана не ОСОБА_3, а іншою особою.

У зв'язку з цим та виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п/п. 7.4.5. Закон України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, податковий орган в Акті перевірки дійшов висновку, що у зв'язку із встановленням факту підписання податкової накладної не уповноваженою особою, сума спірної суми податку залишається непідтвердженою податковою накладною. В результаті наведеного, податковий орган прийшов до висновку про заниження податку на додану вартість на суму 327 186 за квітень 2009 року.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження, ДПІ в Солом'янському районі м.Києва прийнято оскаржувані рішення.

В період вчинення спірних операцій правовідносини з цього приводу регулювалися статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід додати, що Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА від 30.05.97 р. № 165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97 р. за № 233/2037 (в редакції на час видачі податкової накладної), з урахуванням положень п/п. 7.2.4. Закону про ПДВ, встановлено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. Закону про ПДВ в цілому у взаємозв'язку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього Закону, а також з урахуванням наведених вище норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають, зокрема, у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг та невід'ємно від цього - на підставі податкової накладної.

При цьому, обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів, податкової накладної уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операцій надає документу юридичну значимість, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ, як юридично дефектний, не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському та податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

Підписання первинних та податкових накладних не уповноваженими особами позбавляє такі документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту з ПДВ.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон про ПДВ у взаємозв'язку з положеннями наведених вище норм законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність складених та підписаних уповноваженими особами постачальника первинних документів та податкових накладних на підтвердження фактично вчинених операцій (підписання первинних документів не уповноваженими (невідомими) особами, або ж з імітацією підпису уповноваженої особи), виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних).

В даному випадку, під час розгляду справи у суді першої інстанції встановлено та підтверджується висновком експерту, що замість директора ТОВ «Мегаполісбудлюкс» ОСОБА_3 підпис на податковій накладній від 23.04.2009 року № 23040901, яка була видана позивачу та на підставі якої сформовано спірні суми податкового кредиту, виконано іншою особою.

Із зазначеного висновку вбачається, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України (в рамках проведення судової експертизи по кримінальній справі № 24-85).

Під час розгляду справи не надано будь-яких матеріалів експертного характеру, які б спростовували зазначені висновки експерта або ж матеріалів про притягнення експерта до кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок.

Враховуючи наведене, відносно зазначеного висновку експертизи, в контексті положень ч. 1 ст. 69 КАС України та відсутності доказів здобуття зазначеного доказу з порушенням закону, у суду відсутні підстави для його неврахування.

В контексті наведеного, заява ОСОБА_3 від 25.06.2010 року про особисте підписання ним первинних документів від ТОВ «Мегаполісбудлюкс», а також надані ним під час розгляду справи покази в якості свідка щодо підписання ним документів за відносинами з позивачем, не спростовують висновків експерта та не доводять зворотного, оскільки під час розгляду справи, як вже зазначено вище, не наведеного будь-яких відомостей щодо притягнення експерта до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивого висновку, та зазначена заява свідка не належить до документів, які спростовують висновки експерта.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що під час розгляду справи не встановлено документально підтверджених відомостей щодо наявності інших осіб, які були уповноважені діяти в інтересах ТОВ «Мегаполісбудлюкс», зокрема, підписувати вищезгадану податкову накладну, що, крім іншого, вбачається і з показів свідка.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи, як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

З матеріалів, отриманих від державного реєстратора з реєстраційної справи ТОВ «Мегаполісбудлюкс», таких уповноважених осіб не встановлено та у відомостях ЄДР інформації щодо таких осіб не міститься, відомості щодо чого є відкритими і загальнодоступними, у т.ч. для позивача.

Згідно з вироком, ухваленим 26.01.2011 року Шевченківським районним судом м.Києва по кримінальній справі № 1-466/10 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, який набрав законної сили станом на 03.03.2011 року (щодо взаємовідносин з іншим підприємством), останній під час розгляду кримінальної справи пояснив, що у жовтні 2008 року через Інтернет придбав компанію ТОВ «Мегаполісбудлюкс» та на підприємстві працював один, бухгалтера на підприємстві не було. Послугами бухгалтера користувався разово.

З наведеного в сукупності вбачається, що інших осіб на виконання юридична значимих дій від імені зазначеного підприємства зареєстрований директором цього підприємства ОСОБА_3 не уповноважував.

Відтак, враховуючи вищенаведені висновки експерта, а також відсутність будь-яких документально підтверджених відомостей (у т.ч. з ЄДР) відносно наявності інших уповноважених на підписання податкової накладної осіб, ніж зареєстрований директор ТОВ «Мегаполісбудлюкс» ОСОБА_3, який згідно з не спростованим висновком експерта цю податкову накладну не підписував, суд приходить до висновку, що податкова накладна, яка підписана невстановленою особою щодо якої відсутні відомості стосовно її уповноваження на підписання податкової накладної, як юридично дефектний документ не має юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту та на її підставі, в контексті вимог п/п. 7.2.6. Закону про ПДВ (податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту) та положень п/п. 7.4.5. Закону про ПДВ, не можуть формуватися спірні суми податкового кредиту.

У взаємозв'язку з наведеним та в контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій, суд зазначає, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій на користь позивача саме ТОВ «Мегаполісбудлюкс», не надано належних доказів та документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій

Як вже зазначено вище, в силу умов договору між позивачем та ТОВ «Мегаполісбудлюкс» (п. 10.1), поставка вищевказаного обладнання повинна здійснюватись транспортом та за рахунок постачальника (ТОВ «Мегаполісбудлюкс»), що передбачає використання постачальником автотранспорту та складання первинних документів (транспортних накладних).

Проте, під час розгляду справи не надано копій зазначених транспортних накладних, складених вантажовідправником ТОВ «Мегаполісбудлюкс» за участю перевізника, один з екземплярів яких за загальним правилом залишається у вантажоотримувача, в яких би було зазначено вантажовідправником або замовником перевезення ТОВ «Мегаполісбудлюкс».

При цьому, характер операції передбачав відвантаження обладнання зі складу продавця та його навантаження силами продавця (або залучених підрядних організацій), що передбачає наявність (оренду) складу, машин та механізмів для перевантаження, зазначення місця відвантаження у ТТН, а також наявність власних трудових ресурсів або залучених на умовах підряду. Наявності таких ресурсів у контрагента під час розгляду справи не встановлено.

Як вбачається з повідомлень ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 31.08.2012 року №2899/9/10-009, від 17.08.2012 року №2789/9/10-009, доданих до них матеріалів податкової звітності контрагента позивача, декларація ТОВ «Мегаполісбудлюкс» з податоку на прибуток за період 1 кв. 2009 р., за період першого півріччя 2009 року (від 10.08.2009 р.) подана з нульовими показниками, у т.ч. щодо витрат на придбання товарів, витрат на оплату праці, інших витрат. На підприємстві працювала лише одна особа. Податкової звітності з комунального податку (в контексті наявності трудових ресурсів), збору за забруднення навколишнього середовища (в контексті наявності автотранспортних засобів для перевезення продукції), цим підприємством не подавалося.

21.10.2008 року ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва складено довідку № 3801/26-152, якою засвідчено відсутність підприємства за місцезнаходженням, тобто ще до початку спірного періоду формування податкового кредиту за відносинами з цим контрагентом.

З наведеного вбачається, що у спірний період контрагент не ніс будь-яких адміністративно-виробничих витрат, пов'язаних із веденням господарської діяльності, не мав основних фондів, власних трудових ресурсів (крім одного директора, що підтверджується і вищезгаданим вироком суду) або ж залучених на умовах підряду, на що, як зазначено вище, вказує відсутність будь-яких витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності та що, з урахуванням відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням, у свою чергу вказує на відсутність у контрагента адміністративно-виробничих можливостей для виконання спірних операцій.

У зв'язку із необхідністю з'ясування обставин, пов'язаних із спірними операціями, виконання спірних операцій на користь позивача в якості свідка був допитаний ОСОБА_3

Під час допиту свідок зазначив про оформлення транспортних накладних при поставці товару на склад позивача, оформлення яких у свою чергу заперечується позивачем.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, дійшов вірного висновку про безтоварність спірних операцій, що виключає можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Мегаполісбудлюкс».

При цьому, щодо надання позивачем матеріалів про подальший рух обладнання, необхідно зазначити, що наявність документального підтвердження поставки позивачем обладнання на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» не доводить виконання операцій з поставки обладнання на користь позивача саме ТОВ «Мегаполісбудлюкс» за відносинами з яким і сформовано спірні суми податкового кредиту.

Отже, фактично за вищезгаданим правочином з ТОВ «Мегаполісбудлюкс» лише складалися первинні документи, здійснювався обмін документами за безтоварними операціями, які (документи) не мають правової значимості внаслідок безтоварності операцій та підписання податкової накладної невідомими (не уповноваженими) особами, з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями, наслідком чого є отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон про ПДВ у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкового кредиту та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту та про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 19 лютого 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.

Попередній документ : 29374295
Наступний документ : 29374309