Постанова № 29368456, 11.02.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року Справа № 1170/2а-3735/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

при секретарі -Таранухі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Формула-Петрол" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2012 №0001430225 та № 0001440225, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Формула Петрол" (далі по тексту - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - Кіровоградська ОДПІ або відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0001430225 від 22.10.2012, №0001440225 від 22.10.2012.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права. Так, посилання відповідача, в акті перевірки, на нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Будмашпост» є безпідставними, оскільки правочини не були визнані недійсними в судовому порядку. Факт реальності правочинів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а висновки щодо відсутності поставки товару здійснено відповідачем лише на підставі актів перевірки Харківської ОДПІ, в яких зазначено про відмову ТОВ «Будмашпост» надавати інформацію з приводу ведення фінансово-господарських операцій, а також недостатності основних фондів для ведення основного виду діяльності.

Кіровоградська ОДПІ у письмових запереченнях просила у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те що, оспорюванні податкові повідомлення-рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства. У позивача відсутні були підстави для включення до валових витрат вартості отриманого від ТОВ «Будмашпост» дизельного пального, оскільки такий правочини є нікчемним через фіктивність зазначеного підприємства та відсутності основних фондів для ведення основного виду діяльності. Також, позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі виданих ТОВ «Будмашпост» податкових накладних, оскільки податкова накладна виписана по правочину, по якому не підтверджено факт отримання товару (а.с.149-150 т.1).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Судом встановлено, що з 02.10.2012 по 03.10.2012, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Формула Петрол" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будмашпост» за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, за результатами якої складено акт №139/22-5/23678041 від 04.10.2012 (а.с.11-28 т.1).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині нікчемності взаємовідносин між ТОВ "Формула Петрол" та ТОВ «Будмашпост», які не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю;

- п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 582 351 грн. за 2 квартал 2011 року;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, з урахуванням ст.ст.203,215,216,234,662,655,656 ЦК України ( у зв'язку з придбанням товарів, які проведено на підставі нікчемного правочину) завищено податковий кредит на загальну суму 506 392 за травень 2011 року.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001440225 від 22.10.2012, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 582 351 грн. (а.с. 31- 32 т.1).

Податковим повідомленням-рішенням №0001430225 від 22.10.2012 визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 506 392 грн., штрафних санкцій - 253 169 грн.( а.с.29-30 т.1).

Як вбачається з акту, позивачем завищено валові витрати всього на суму 2 531 959 грн. за 2 квартал 2011 року за рахунок внесення до валових витрат, витрати по придбанню дизельного пального від підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме ТОВ «Будмашпост».

Позиція податкового органу про недійсність правочинів ґрунтується на висновках Актів про неможливість проведення зустрічної звірки щодо господарських відносин ТОВ «Будмашпост» за травень 2011 року від 13.08.2012 №366/153/35604078, від 30.08.2011 №171/155/35604078 відповідно до яких діяльність ТОВ «Будмашпост» полягала в сприянні різним суб'єктам підприємницької діяльності, що реально діють в проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових грошових коштів в готівку, заниженні податкових зобов'язань з податків та зборів з використанням реєстраційних документів, печаток та поточних рахунків в банківських установах. Не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств постачальників у перевіряємий період, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків (а.с.152-155 т.1).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивач правомірність віднесення суми у розмірі 2 531 959 грн. до складу валових витрат обґрунтовує тим, що ним відповідно до договору поставки №04/05Ф від 04.05.2011, додатків до зазначеного договору ( а.с.33-39 т.1) придбано у ТОВ «Будмашпост» дизельне пальне. На підтвердження часткової оплати товару позивачем надано платіжні доручення, виписки з банківського рахунку (а.с. 85-126 т.1), а на підтвердження обставин отримання товару надано видаткові накладні (а.с.40-49 т.1).

Згідно пояснень представника позивача перевезення дизельного пального, згідно усної угоди, здійснено ТОВ «Катіон», що підтверджується товарно-транспортними накладними та (а.с.50-71т.1) та актом здачі-прийняття робіт (а.с.197 т.1).

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення зазначених вище витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено ознаку щодо фактичного отримання дизельного пального саме від ТОВ «Будмашпост».

Згідно ч.2 ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

В порушення зазначеної норми закону позивачем не укладався письмовий договір перевезення вантажу з ТОВ «Катіон».

Відповідно до 5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 ( в подальшому - Інструкція N 805/15496), перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Відповідно до положень ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні Затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (далі за текстом -Правила № 128/2568) товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п. 8.25., 8.26. ст. 8 Правил № 128/2568 час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Суд критично ставиться до наданих позивачем товарно-транспортних накладних, як доказ підтвердження фактичного отримання товару, виходячи з наступного.

Так, відповідно до товарно -транспортної накладної №6290 від 26.05.2011 водій ОСОБА_2 на автомобілі д.н. НОМЕР_2 здійснив перевезення дизпалива у розмірі 4 950 л. з м. Харків до м. Кіровоград (а.с.66 т.1). Того же дня, 26.05.2011 зазначений водій, на тому же автомобілі, здійснив перевезення дизельного палива у розмірі 197л. та 4 506 л. з м. Харків до м. Кіровоград відповідно до товарно-транспортної накладної №6920 від 26.05.2011 (а.с.65 т.1).

Представником позивача не надано суду обґрунтування можливості здійснення неодноразового перевезення товару одним автомобілем на велику відстань в один і той же день.

Аналогічним чином виписані товарно - транспортні накладні №6453 та №6456 від 31.05.2011 (а.с.68,69 т.1).

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 5.4.1 та п. 5.4.2 Інструкції N 805/15496 з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Відповідно до п. 7.5.8 зазначеної Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Надані позивачем товарно - транспортні накладні складено з порушенням зазначених вимог законодавства в частинні відображення у накладних густини нафтопродукту, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту (а.с.50-71 т.1), що не дає можливості достеменно встановити факт придбання дизельного палива у ТОВ «Будмашпост» та подальшої реалізації позивачем дизельного палива іншим контрагентам.

Також, позивачем не надано до суду акти прийому - передачі дизельного пального, обов'язковість складання яких передбачено п.6.1 договору №04/05Ф від 04.05.2011 та які є доказом поставки товару (а.с.34 т.1).

Крім того, на вимогу суду представником позивача не надано для огляду журналів обліку нафтопродуктів обов'язковість ведення яких встановлено Інструкцією N 805/15496.

Так, позивач з посиланням на п.15 вказаної Інструкції зазначає про відсутність обов'язку щодо ведення відповідних журналів, оскільки нафтопродукти зберігаються у резервуарах місткістю до 100 м. куб. ( а.с. 161 т.1).

Суд не погоджується з даним твердженням позивача, оскільки розділами 6 та 14 Інструкції N 805/15496 передбачено ведення журналів реєстрації за формою N 7-НП, товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП, товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП.

Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим, однак загальний облік нафтопродуктів по всім резервуарам в сукупності, повинен здійснюватися на загальних підставах визначених Інструкцією.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем протиправно в порушення п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України включено до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а тому посадовими особами Кіровоградської ОДПІ правомірно ТОВ "Формула Петрол" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 582 351 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, з урахуванням ст.ст.203,215,216,234,662,655,656 ЦК України ( у зв'язку з придбанням товарів, які проведено на підставі нікчемного правочину) завищено податковий кредит на загальну суму 506 392 грн. за травень 2011 року.

Суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що отримання дизельного пального від ТОВ «Будмашпост» задекларовано на підставі первинних документів, виданих та отриманих податкових накладних (а.с.75-84 т.1). Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями (постачальниками) податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалось вище, в обґрунтування отримання товару позивачем до перевірки та в судове засідання було надано первині бухгалтерські документи.

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення суми у розмірі 506 392 грн. до податкового кредиту, оскільки позивачем документально не підтверджено фактичного отримання товару від ТОВ «Будмашпост», а саме не надано актів прийому - передачі дизельного пального, обов'язковість складання яких передбачено п.6.1 договору №04/05Ф від 04.05.2011 та належним чином оформлених товрно - транспортних документів, наявність яких обов'язкова при транспортуванні зазначеного товару.

З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, зокрема в частині доведеності фактичного отримання товару, а тому висновок податкового органу про порушення п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 506 392 грн., є обґрунтованим.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкові повідомлення-рішення №0001430225 від 22.10.2012, №0001440225 від 22.10.2012, дійшов висновку, що вони є правомірними і не підлягають скасуванню.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 15.02.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун