Ухвала суду № 29367453, 20.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р.справа № 2а-0870/5189/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Бембінек Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі №2а-0870/5189/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД» до про Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД» (далі по тексту - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000592302 від 01.06.2011р. (а.с.3-4)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/5189/11. (а.с. 1).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що у висновку акту перевірки від 16.05.2011, не вказано, які ж саме угоди ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя вважає нікчемними, коли вони були укладені, сума угод та інше. У висновку акту вказано, що ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя встановила неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» та ТОВ «Линкруст ЛТД», але не наведено доказів неможливості ведення господарської діяльності між цими товариствами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00000592302 від 01.06.2011 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД». (суддя - Прасов О.О.) (а.с.199-204)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач, вважаючи фінансові операції ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» та ТОВ «Линкруст ЛТД» сумнівними, не надав відповідних карток, передбачених «Положенням про банк даних про сумнівні фінансові операції», затвердженого 21.05.2003 наказом ДПА України №233 чи інформації з АРМ «Збір інформації про сумнівні операції». Суд вказав, що позивач не може нести відповідальність за протиправні дії свого контрагента при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій. Наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні робіт (послуг) від ТОВ «Линкруст ЛТД» відповідачем не доведено.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на ненадання належної правової оцінки обставинам у справі, що призвело до прийняття неправомірного рішення, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2011 року у справі № 2а-0870/5189/11 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог TOB «Інфоком ЛТД» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя відмовити. (а.с.210-212)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в ході перевірки не доведено факт надання послуг ТОВ «Линкруст ЛТД», що свідчить про укладення договорів між ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» та ТОВ «Линкруст ЛТД» без мети настання реальних наслідків. Первинні документи, в яких задекларовано надання послуг ТОВ «Линкруст ЛТД» є, на думку відповідача, недійсними в силу закону, оскільки операції не підтверджуються врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробнично-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для перепродажу зернових культур або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки відповідача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2011 року у справі № 2а-0870/5189/11 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог TOB «Інфоком ЛТД» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя відмовити.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підприємство позивача 31 березня 1993 року зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на підставі наказу №552 від 05.05.2011 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий 2011 року. Результати вказаної перевірки оформлено актом №78/23-2/20501767 від 16.05.2011 року.

Згідно тексту зазначеного Акту, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «ІНОФОКОМ ЛТД» та ТОВ «Лінкруст Л.Т.Д.» , ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у лютому 2011 року; встановлено порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» у лютому 2011 року з постачальником ТОВ «Линкруст ЛТД», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за лютий 2011р. у розмірі 93900 грн. 00 коп.

01 червня 2011 року на підставі акту перевірки №78/23-2/20501767 від 16 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00000592302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93902 грн. 00 коп., в тому числі 93901 грн. 00 коп. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що порушення, викладені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, відрізняються від тих, що вказані у висновку акту перевірки №78/23-2/20501767.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.20.1.2 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 ст.85 Податкового кодексу України визначено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи під час перевірки не витребовувались, пояснення від посадових осіб платника податків не отримувались.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що результати перевірки, відображені в акті перевірки №78/23-2/20501767 від 16.05.2011 не є обґрунтованими та законними, оскільки зроблені без дотримання норм Податкового кодексу України та без дослідження первинних документів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що за договором №49/10, укладеним 04.08.2010 року між ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» та ТОВ «Линкруст ЛТД» позивач замовив у контрагента шеф-монтажні роботи з обладнання шаф дільниці приймання шроту та лузги рушально-віювального цеху.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем надані як до перевірки відповідача, так і до суду податкові накладні та документи у підтвердження оплати товару.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» акт перевірки не містить. Не містить акт перевірки й зауважень щодо оплати товару.

Згідно з п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

В акті перевірки не зафіксовано порушень з боку позивача наведених положень п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем дотримані правила формування податкового кредиту на додану вартість, визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОФОКОМ ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінкруст Л.Т.Д.» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Висновок відповідача про нікчемність господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

За таких обставин, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №00000592302 від 01.06.2011р. є необґрунтованим та таким, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 29 серпня 2011 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись.ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі №2а-0870/5189/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 17 грудня 2012 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна