Ухвала суду № 29364366, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/53757/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі -Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача -не з'явивсь,

відповідача - Марченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012

у справі № 2а-6116/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КОНТИНЕНТ"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012, задоволено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2010 № 0000972330/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 5629234 грн. за основним платежем та 2814617грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення -без змін.

В судове засідання з'явивсь представник відповідача. Представник позивача в засідання суду не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 по 30 квітня 2010, складено акт № 849/1-23-30-34934919 від 05.10.2010, в якому зафіксовані порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у квітні 2010 року на суму 5629234 грн.

В ході перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва дійшла висновку про нікчемність угоди позивача та ТОВ «Вторстандарт», оскільки у останнього, на думку податкової інспекції, відсутня матеріальна база для виконання цієї угоди, працює всього 3 особи, не надано первинної документації, що підтверджує товарність господарської операції, а також, податкова декларація з ПДВ, що подавалась ТОВ Вторстандарт»за квітень 2010 року, не визнана податковою звітністю. В зв'язку з цим, у ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»відсутні підстави включення до податкового кредиту суми 2103870 грн. згідно виданих ТОВ «Вторстандарт»податкових накладних.

На підставі акта перевірки, 19.10.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000972330/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 5629234 грн. за основним платежем та 2814617 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 19.10.2010 № 0000972330/0, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Факт виконання позивачем, ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт»господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки нафтопродуктів, додатків до договорів, видаткових накладних, залізничних квитанцій про приймання вантажу, податкових накладних, виписок із банку, сертифікатів відповідності та платіжних доручень.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних, ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт»були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

При придбанні товару (дизпалива) позивач сплатив у його ціні суми ПДВ, що є безумовною підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту при наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Слід зазначити, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі, за податковими зобов'язаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Вторстандарт», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ «Вторстандарт», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль