Ухвала суду № 29364332, 14.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2013 р. м. Київ К/9991/54746/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012

у справі № 2а-12695/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Євроінвесттрейд»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Євроінвесттрейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002062307/28607 від 18.07.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2012 в задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2012 скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0002062307/28607 від 18.07.2011.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Оскільки в судове засідання касаційної інстанції 14.01.2013 представники сторін не з'явились, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Фірма «Євроінвесттрейд»з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Торгова вежа»за період діяльності з 01.06.2010 по 01.11.2010, за результатами якої складено Акт № 3676/2307/33738128 від 29.06.2011;

- за висновками вказаного акту перевірки позивачем в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено суму ПДВ за період з 01.06.2010 по 01.11.2010 у розмірі 2 818 442,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду;

- за твердженнями перевіряючи, викладеними в акті перевірки, виявлені порушення податкового законодавства полягають у тому, що позивач у складі податкового кредиту врахував первинні документи, виписані ТОВ «Торгова Вежа», які не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту ТОВ «Фірма «Євроінвесттрейд», оскільки господарські відносини, які були здійснені від імені ТОВ «Торгова Вежа», слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Торгова вежа», є нікчемними;

- за наслідками перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002062307/28607 від 18.07.2011, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3 523 052,50 грн. (з яких: 2 818 442,00 грн. -основний платіж та 704 610,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведені обставини, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, визнав необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(який був чинним на момент проведення перевірки позивача) завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; надання податкових консультацій; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (що набрав чинності на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) органи державної податкової служби визначені контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Права органів державної податкової служби при виконанні покладених на них функцій визначені у ст.20 Податкового кодексу України.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України відзначає, що за змістом цих норм органи державної податкової служби, виходячи зі своїх завдань та функцій, у відносинах з платниками податків покликані, зокрема, перевіряти своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, правильність ведення податкового обліку тощо. Жодна норма податкового законодавства, яка діяла на момент перевірки позивача, не наділяла посадових осіб органів державної податкової служби правом давати правову оцінку договорам, які укладалися між суб'єктами господарювання. Тобто, посадові особи органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку платника податку, не уповноважені визнавати ті чи інші угоди (правочини) фіктивними внаслідок дослідження суті цих договорів на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства України.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 названого Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу вимог пп.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з ПДВ та валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом апеляційної інстанції в ході судового розгляду встановлено, що позивачем належним чином виконано умови договорів № з 49-1 від 09.03.2010, № з 49-2 від 17.03.2010, № з 49-3 від 18.03.2010, № з 49-4 від 23.03.2010, укладених ним з ТОВ «Торгова вежа», що оформлено відповідними первинними документами, які містять усі необхідні реквізити відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Посилання податкового органу, що покладені в обґрунтування висновку про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість, на нікчемність укладених договорів, а також на матеріали досудового слідства правомірно не взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що зазначені договори укладалися з метою мінімізації оподаткування, завдали збитків державі чи порядок та умови їх виконання оспорюються сторонами договорів, відповідачем суду не надано.

При безпосередньому дослідженні доказів судом апеляційної інстанції не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Спрямованість дій суб'єктів господарювання на укладення правочинів з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги, що зміст спірних договорів між позивачем та ТОВ «Торгова вежа»не суперечить актам цивільного законодавства, факт розрахунків позивачем за отриманий товар податковим органом не заперечується (а лише наголошується, що договори та первинні документи були підписані неналежною особою), суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що обставини, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, не є належними та допустимим доказами у справі.

З врахуванням усього вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, не спростованого доводами касаційної скарги, про те, що податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі вартості товару, придбаного у ТОВ «Торгова вежа», правомірно віднесений до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний