Ухвала суду № 29363552, 05.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/39041/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 лютого 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року

у справі №2а-12594/11/2670

за позовом Приватного підприємства «Ельба-Інвест»(надалі -ПП «Ельба-Інвест»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Голосіївському районі м.Києва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, першої податкової вимоги, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в у Голосіївському районі м.Києва №000962304/0 від 14.10.2010р. і першої податкової вимоги №173670 від 24.11.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.02.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в у Голосіївському районі м.Києва №000962304/0 від 14.10.2010р. і першу податкову вимогу №173670 від 24.11.2010р.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що контролюючим органом була проведена перевірка ПП «Ельба-Інвест»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд», за результатами якої було складено акт №833/1-23-40-31808088.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п. п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п. п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та як наслідок, заниження податку на додану вартість.

Підставою для такого висновку стало відхилення згідно з базою даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів»між податковим кредитом ПП«Ельба-Інвест»та податковими зобов'язаннями ТОВ «Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ «Фортексбуд»на спірну суму.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №000962304/0 від 14.10.2010р.

В подальшому, у зв'язку з несплатою позивачем податкових зобов'язань, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва надіслало ПП «Ельба-Інвест»першу податкову вимогу №173670 від 24.11.2010р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інформація.Медіа.Технології»укладено договір про надання послуг з пошуку споживачів охоронних послуг №31п від 06.04.2010р., про надання послуг з організації інформаційно-консультаційних проектів №48і від 26.04.2010р, про надання інформаційно-консультаційних послуг №62к від 07.05.2010р; з ТОВ«Фортексбуд»договір на виконання робіт з прибирання офісних приміщень №0000-96 від 28.04.2010р., договір на виконання робіт з чищення та дрібного ремонту верхнього одягу №0000-97 від 28.04.2010р. На підставі вказаних договорів, а також на підставі усних договорів поставки з ТОВ «Арлайн Груп», контрагентами на користь позивача було виконано роботи, надані послуги та поставлені товари на відповідну суму (в тому числі ПДВ).

Зобов'язання за Договорами між ПП«Ельба-Інвест»та ТОВ«Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, актами здачі-прийому робіт (надання послуг) та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а також свідченнями директора філіалу ПП«Ельба-Інвест»ОСОБА_1 та начальника фінансового відділення ПП«Ельба-Інвест»ОСОБА_2

В подальшому, спірна сума податку на додану вартість була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд», на момент складання яких вказані контрагенти були зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на зазначені норми права та вірно встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції відносно того, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у спірній сумі без порушень при цьому вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується посилання відповідача на нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Арлайн Груп», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ«Фортексбуд», то суду попередніх інстанції цілком обґрунтовано дійшли висновку, що зміст зазначеної угоди не суперечить актам цивільного законодавства. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Слід також зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №000962304/0 від 14.10.2010р. і першої податкової вимоги №173670 від 24.11.2010р.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов