Ухвала суду № 29363559, 06.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/21080/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Нечитайла О.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представників позивача -Іванової О.В., Ясько І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Магістраль»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року

у справі № 2а/1570/4667/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Магістраль»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Магістраль»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси (далі -відповідач) про дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо стягнення з ТОВ «Техно-Магістраль»податку на додану вартість у сумі 160473,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0006792310 від 10 червня 2011 року та податку на прибуток у сумі 200591,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0006782310 від 10 червня 2011 року протиправними; скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 10 червня 2011 року № 0006792310 та № 0006782310.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0006792310 від 10 червня 2011 року та № 0006782310 від 10 червня 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Техно-Магістраль», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси провела планову виїзну перевірку ТОВ «Техно-Магістраль»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09 листопада 2009 року по 32 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 09 листопада 2009 року по 32 грудня 2010 року, за результатами якої був складений акт від 31 травня 2011 року № 3331/23-4/36796638.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року на суму 160472,00 грн.; порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 6421,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 128378,00 грн., у тому числі: за серпень 2010 року на суму 9659,00 грн., за вересень 2010 року на суму 118719,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2010 року вартість послуг з диспетчеризації вантажів, послуг з підготовки документації, експертизи підприємства, юридичних послуг у сумі 641891,00 грн., наданих йому ПП «Терріо-Пром»та ПП «Танграм-СВ», а податок на додану вартість у сумі 128378,00 грн., сплачений у складі такої вартості -до податкового кредиту, оскільки зі змісту актів виконаних робіт за договорами із вказаними контрагентами неможливо встановити пов'язаність наданих послуг із господарською діяльністю позивача, з урахуванням того, що зазначені підприємства визнані банкрутами та відкрито ліквідаційну процедуру цих підприємств.

10 червня 2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006782310, яким згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пунктом 115.1 статті 115, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначила ТОВ «Техно-Магістраль»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 200591,00 грн., з яких 160473,00 грн. -за основним платежем, 40118,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

10 червня 2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006792310, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 115.1 статті 115, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Техно-Магістраль»суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану у розмірі 160473,00 грн., з яких 128378,00 грн. -за основним платежем, 32095 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, з урахуванням того, що основним видом діяльності позивача є надання та отримання послуг з перевезення вантажів, а також зважаючи на те, що на час укладення та виконання спірних договорів ПП «Терріо-Пром»та ПП «Танграм-СВ»були належним чином зареєстрованими юридичними особами та перебували на податковому обліку.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено наявності господарської мети у операціях з придбання послуг з диспетчеризації вантажів, послуг з підготовки документації, експертизи підприємства та юридичних послуг, оскільки у той же період ТОВ «Техно-Магістраль»надавало аналогічні послуги самостійно.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2010 року між ТОВ «Техно-Магістраль» (замовник) та ПП «Танграм-СВ»(виконавець) був укладений договір № 070501, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по диспетчеризації автотранспорту, що прибуває на опрацювання на ТОВ «НТТ»(ППК-4 Одеського морського торгівельного порту) (пункт 1.1 статті 1 договору); за послуги, які надає виконавець, замовник сплачує по ставці 207,24 грн. (без податку на додану вартість) за кожен завантажений автомобіль (пункт 3.1 статті 3 договору); оплата здійснюється на розрахунковий рахунок .виконавця згідно його рахунків та підтверджуючих документів про кількість відпрацьованого автотранспорту. Щомісячно сторони оформляють двосторонні акти виконаних робіт (пункт 3.2 статті 3 договору).

Факт надання послуг та їх вартість підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг), актами здачі -прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, товарно-транспортними накладними та міжнародними товарно-транспортними накладними (т.1 арк. справи 16-18, 22-23, 76-250, т.2 арк. справи 1-4) та не заперечувався податковим органом у акті перевірки.

В свою чергу, ТОВ «Техно-Магістраль»розрахувалося із ПП «Танграм-СВ», що підтверджується випискою банку (т.1 арк. справи 26).

Як вбачається з матеріалами справи, 06 серпня 2010 року між ПП «Терріо-Пром»(виконавець) та ТОВ «Техно-Магістраль»(замовник) був укладений договір про надання юридичних послуг № 080610, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати йому юридичні послуги згідно переліку, наведеного у цьому пункті (пункт 1.1 статті 1 договору); виконані виконавцем роботи з надання послуг приймається замовником зі складанням та підписанням обома сторонами акту приймання передачі наданих послуг (пункт 1.2 статті 1 договору).

Факт надання послуг та їх вартість підтверджується актами здачі приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, а також документально оформленими результатами у вигляді технічного проекту, висновків експертизи, технічних умов, комплекту технологічної документації (т.1 арк. справи 12-15, 19-21, т.2 арк. справи 39-83) та не заперечувався податковим органом у акті перевірки.

В свою чергу, ТОВ «Техно-Магістраль»розрахувалося із ПП «Терріо-Пром», що підтверджується виписками банку (т.1 арк. справи 24-25).

На підставі викладеного, ТОВ «Техно-Магістраль»включило до складу валових 3 кварталу 2010 року суму понесених витрат у зв'язку з оплатою вартості наданих йому робіт, послуг у розмірі 641891,00 грн., а податок на додану вартість у сумі 128378,00 грн., сплачений у складі такої вартості -до податкового кредиту, у тому числі: за серпень 2010 року на суму 9659,00 грн., за вересень 2010 року на суму 118719,00 грн.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналіз договору № 070501 від 05 липня 2010 року про диспетчеризацію автотранспорту, укладеного позивачем з ПП «Танграм-СВ», та договору про надання юридичних послуг № 080601 від 06 серпня 2010 року, укладеного позивачем з ПП «Терріо-Пром», дає підстави вважати, що послуги, які надавали позивачу зазначені підприємства, спрямовані на отримання доходу ТОВ «Техно-Магістраль»та відносяться до господарської діяльності позивача, одним із видів якої є надання та отримання послуг з перевезення вантажів.

Про необхідність придбання позивачем зазначених послуг для використання у господарській діяльності свідчать укладені позивачем з ТОВ «Новотех-Термінал»договори № 138 від 01 липня 2010 року про диспетчеризацію автотранспорту та № 08/02-001 від 02 серпня 2010 року про надання юридичних послуг, в яких ТОВ «Новотех-Термінал»виступало замовником послуг, а ТОВ «Техно-Магістраль»- їх виконавцем.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Факт виконання позивачем (виконавцем) своїх зобов'язань перед ТОВ «Новотех-Термінал» (замовником) із переданням їх результатів замовникові підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, товарно-транспортними накладними та міжнародними товарно-транспортними накладними, документально оформленими результатами у вигляді технічного проекту, висновків експертизи, технічних умов, комплекту технологічної документації.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що необхідність укладення позивачем договорів з ПП «Танграм-СВ»та ПП «Терріо-Пром»зумовлена необхідністю виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договорами, укладеними з ТОВ «Новотех-Термінал», та свідчить про наявність господарської мети у таких операціях.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів податкового органу в обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень на те, що ПП «Танграм-СВ» та ПП «Терріо-Пром»визнано банкрутами, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 6 частини 2 статті 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (26-33) державна реєстрація припинення юридичних осіб ПП «Танграм-СВ»та ПП «Терріо-Пром»у зв'язку з визнанням їх банкрутами буда здійснена у березні 2011 року.

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про те, що станом на момент укладення та виконання спірних договорів ПП «Танграм-СВ»та ПП «Терріо-Пром»були належним чином зареєстрованими юридичними особами та перебували на податковому обліку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Магістраль»задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло