Ухвала суду № 29363406, 05.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м. Київ К/9991/62774/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011р.

у справі №2а-1670/4606/11

за позовом Приватного підприємства «Стандарт Агро»(надалі -ПП «Стандарт Агро»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -Кременчуцька ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21.04.2011 №0000941503/0/118/12.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011р., позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21.04.2011 №0000941503/0/118/12; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Стандарт Агро»по питанню взаємовідносин з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р., про що складено акт від 06.04.2011р. №332/15-322/33014000.

Висновками перевірки вказано на порушення п. 1.7 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»а також ст.ст.185, 187, п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та відповідно заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 53083,00грн.

На підставі зазначених висновків прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000941503/0/118/12, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 63596,50грн., в т.ч. 53083,00грн. основного платежу та 10513,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріали справи свідчать, що 05.05.2010р. між ПП «Стандарт Агро»(покупець) та ПП «Колос-09»(продавець) укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №12, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар соняшнику в обсязі 200 тон урожаю 2010р. Відповідно до п. 2.3 вказаного договору ціна за товар встановлюється 545,00 грн за 1 (одну) тн в т.ч. ПДВ 20% - 90,83 грн на складі продавця. Всі витрати по транспортуванню соняшника з-під комбайну, транспортування продукції до елеватору, доведення продукції до кондицій, необхідних до стійкого зберігання продукції, послуги елеватора, покупець (ПП «Стандарт Агро») несе за власний рахунок.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Колос-09»в зв'язку з проведенням ПП «Стандарт Агро»попередньої оплати було виписано податкову накладну від 05.05.2010р. №10505 на загальну суму 108000,00грн, в т.ч. ПДВ - 18000,00 грн (на 198,165 тн соняшника), виставлено рахунок №2-00505 від 05.05.2010 на аналогічну суму. Поставка соняшника відбувалась згідно накладних від 15.09.2010р. №1-1509, від 16.09.2010р. №1-1609, від 21.09.2010р. №11111 та №12109.

З метою транспортування придбаного у ПП «Колос-09»соняшника з елеватора, де він зберігався, 20.10.2010р. між ПП «Стандарт Агро»(замовник) та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»(виконавець) укладено договір на експедиторські послуги №58, згідно якого виконавець зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж - сільськогосподарські культури, до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за експедирування вантажу встановлену плату.

На виконання умов договору на експедиторські послуги №58 від 20.10.2010р., ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»було виписано податкову накладну від 30.12.2010р. №99 на загальну суму 252300,00грн, в т.ч. ПДВ - 42050,00грн, рахунок-фактуру від 30.12.2010р. №РФ-00000062. Також уповноваженими представниками сторін було складено та підписано акт виконаних робіт від 30.12.2010р., згідно якого виконавець виконав експедиторські послуги по перевезенню сільськогосподарської продукції замовника вагою 107,230 тон, 14,700 тон та 17,771 тон - 01.11.2010р., 11.11.2010р. та 02.12.2010р. (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2011р. між позивачем (покупець) та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»(продавець) укладено договір купівлі-продажу №1/2101, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар (сою урожаю 2010р.).

В межах виконання умов укладеного договору позивачем придбано у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»17,420тон сої на загальну суму 66200,00грн, на підтвердження чого ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»виписано податкову накладну від 21.01.2011р. №502 на загальну суму 66200,00грн, в т.ч. ПДВ - 11033,33грн, видаткову накладну від 21.01.2011р. №ВН-0000010, рахунок-фактуру від 21.01.2011р. №РФ-0000010 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

При цьому, вказані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам Закону.

Судом встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у готівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції до прибуткового касового ордеру №10 від 31.01.2011р., згідно якої позивачем оплачено ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»грошові кошти в сумі 66200,00грн, що дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний ним товар (сою).

З журналу реєстрації видачі довіреностей вбачається, що придбана позивачем соя в кількості 17,420тон була отримана уповноваженою особою ПП «Стандарт Агро»на підставі довіреності №1 від 21.01.2011р., підпис якого мається у видатковій накладні від 21.01.2011р. №ВН-0000010.

В ході розгляду справи судом встановлено, що придбана у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»соя була реалізована позивачем в день її придбання ТОВ «Сембі-Сервіс», а тому 21.01.2011р. була доставлена на адресу, вказану ТОВ «Сембі-Сервіс»(елеватор в с. Піщане Кременчуцького району), де отримана уповноваженою особою ТОВ «Сембі-Сервіс»на підставі довіреності №1-2 від 21.01.2011р., копія якої мається в матеріалах справи.

Реальність транспортування сої, придбаної у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», підтверджується належним чином оформленою товарно-транспортною накладною від 21.01.2011р. №8, згідно якої відбувалось її перевезення на адресу вантажоодержувача - ТОВ «Сембі-Сервіс». Крім того, реалізація позивачем сої, придбаної у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»в кількості 17,420тон підтверджується виписаною ПП «Стандарт Агро»податковою накладною від 21.01.2011р. №12101 на загальну суму 71400,00грн, в т.ч. ПДВ - 11900грн, накладною від 21.01.2011р. №12101 та рахунком від 21.01.2011р. №12101, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011р., вказаний кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В розділі ІІ «Податковий кредит»додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011р. позивачем відображено операцію з придбання у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»сої на суму 55166,67грн та ПДВ - 11033,33грн, а в реєстрі отриманих податкових накладних в розділі ІІ відповідно податкову накладну від 21.01.2011р. №502 на загальну суму 66200,00грн, в т.ч. ПДВ - 11033,33грн.

Крім того, а ні Законом України «Про податок на додану вартість», а ні Податковим кодексом України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

При цьому, слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов