Ухвала суду № 29362254, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2013 р. м. Київ К-25626/10

К-25626/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосвіт»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010

у справі № 2а-7164/09 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосвіт»(ТОВ)

до 1. Державної податкової інспекції у м. Полтаві,

2. Державної податкової адміністрації у Полтавській області,

3. Державної податкової адміністрації України

третя особа Полтавська філія Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Геосвіт»просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Державна податкова адміністрація у Полтавській області заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її безпідставною

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 15.01.2007 за № 30/23-8/30904875, про порушення ТОВ «Геосвіт»норм підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 (далі - Закон № 168/97-ВР) та заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2005 по 30.11.2005 на загальну суму 444170,00 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2007 № 0000042310/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість -444170,00 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями -222085,00 грн.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до податкового кредиту за І-ІІІ квартали 2005 року податок на додану вартість в загальній сумі 444170,00 грн. за податковими накладними, виписаними ПП «АПЄГЗ», підписи в яких особи, уповноваженої на здійснення поставки від імені постачальника (керівника ПП «АПЄГЗ») вчинені іншою особою без наявності таких повноважень. Цей факт встановлений на підставі висновку спеціаліста НДЕКЦ УМВС України у Полтавській області від 17.10.2006 № 806, а також з врахуванням встановлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2005 обставин щодо непричетності громадянки ОСОБА_4, прізвище та ініціали якої вказані в податкових накладних, наданих позивачем, до створення та діяльності ПП «АПЄГЗ»( справа за позовом ОСОБА_4 до ПП «АПЄГЗ»). Контролюючим органом доведено факт відсутності у ПП «АПЄГЗ»реальної можливості надати позивачу послуги із землевпорядних та землеоціночних послуг, зокрема з огляду на відсутність у ПП «АПЕГЗ»відповідної ліцензії.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ»до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними від імені ПП «АПЄГЗ», відповідає цій правовій позиції.

Суд дав правильну юридичну оцінку діям відповідачів щодо розгляду скарг позивача в процедурі апеляційного узгодження визначених податкових зобов'язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2007 № 0000042310/0 як таким, що вчинені в межах встановленої законом компетенції органів державної податкової служби.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосвіт»залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак