Ухвала суду № 29362234, 05.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2013 р. м. Київ К-18217/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року

у справі № 2а-33327/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лихачовський комбінат хлібопродуктів»

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лихачовський комбінат хлібопродуктів»(позивач) до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000322328/0 від 28 липня 2008 року, № 0000322328/1 від 02 вересня 2008 року, № 0000322328/2 від 24 жовтня 2008 року, № 0000322328/3 від 17 грудня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лихачовський комбінат хлібопродуктів»державне мито в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Крім того, Лозівською ОДПІ у Харківській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -Лозівської ОДПІ у Харківській області на Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Лихачовський комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 695/23-204/31731157 від 21 липня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322328/0 від 28 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 935 400,00 грн. (623 600,00 грн. -основний платіж, 311 800,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000322328/1 від 02 вересня 2008 року, № 0000322328/2 від 24 жовтня 2008 року, № 0000322328/3 від 17 грудня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним застосуванням нульової ставки податку на додану вартість при здійсненні експорту товару (олії соняшникової нерафінованої).

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на невідповідність ватажних митних декларацій вимогам пункту 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року № 307 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки, в них одержувачем товару зазначено компанію аnen, S.А.»(Республіка Панама), якої на момент вивезення олії за межі митної території України не існувало.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та компанією аnen, S.А.»(Республіка Панама) укладено зовнішньоекономічний контракт № 038/08/1-90 від 11 грудня 2007 року на поставку олії соняшникової нерафінованої українського походження з насіння врожаю 2007 року.

На виконання умов вказаного контракту позивачем на підставі вантажних митних декларацій № 000125 від 18 січня 2008 року та № 000296 від 06 лютого 2008 року експортовано обумовлений контрактом товар, а нерезидентом перераховано на адресу ТОВ «Лихачовський комбінат хлібопродуктів»вартість експортованої олії.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт експорту товару підтверджено належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, у зв'язку з чим він, згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР, вважається експортованим платником податку, що дає позивачу підстави застосовувати ставку «0»відсотків до бази оподаткування операцій з експорту олії соняшникової нерафінованої.

При цьому, суди відхилили посилання відповідача як на доказ безтоварності спірних операцій на листи Національного Центрального бюро Інтерполу в Україні, оскільки, вони, на думку судів попередніх інстанцій, в розумінні вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства не можуть розглядатись як належні документи, які податковий орган має право використовувати під час проведення перевірки.

Однак, колегія судді вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

При цьому, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди попередніх зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не надали належної правової оцінки доводам відповідача про те, що товар позивачем за межі митної території України не вивозився, а особа, яка зазначається його покупцем, таким не є, оскільки, відповідно до даних, отриманих від Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, компанії аnen, S.А.»в Республіці Панама фізично не існує, зокрема, стосовно даної компанії відсутня інформація у базі даних панамських компаній, які отримали ліцензію на здійснення комерційної діяльності.

Таким чином, з огляду на наявність вказаної вище інформації, суди повинні були витребувати належні та допустимі докази того, що вантажні митні декларації є такими, що не відповідають дійсності.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій не вимагали від відповідача надати такі докази, не створили стороні у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин у справі.

В свою чергу, при підтвердженні доводів відповідача про фактичне невивезення товару за межі митної території України, застосування позивачем бази оподаткування податком на додану вартість за ставкою «0» відсотків було б безпідставним, незважаючи на наявність у нього належним чином оформлених вантажних митних декларацій.

Отже, враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача -Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію у Харківській області його правонаступником -Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Федоров М.О.