Постанова № 29362213, 28.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2013 р. м. Київ К-8819/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Степаненко Т.О.

відповідача Самохіна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»(правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2010

у справі №2а-19723/09/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2010, ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську від 16.01.2009 №000108013/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

У справі, на підставі статті 55 КАС України, проведено заміну позивача Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»на правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз», та відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби, що належним чином підтверджено.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ ХК «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 17999984 грн. за жовтень 2008 року на розрахунковий рахунок платника у банку, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2008 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт №907/08-3/05763797 від 29.12.2008.

Згідно акта перевірки позивачем порушено підпункт 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункт 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 (в редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982) у зв'язку з чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2008 року на суму 44667 грн., що виключає право платника на отримання бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року в сумі 44667 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2009 №00000108013/0, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2008 року на суму 44667 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах господарської діяльності позивачем придбавалась металопродукція у вартості якої ним, як покупцем, сплачений податок на додану вартість за ставкою 20%. Під час виробничого процесу по виготовленню продукції, на підприємстві виникали відходи виробництва, які в подальшому реалізовані як товар (металобрухт) без нарахування ставки податку на додану вартість, відповідно до вимог пункту 11.44 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якої тимчасово до 01.01.2009 операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у т.ч. операції з імпорту таких товарів звільняються від оподаткування.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог обґрунтовував свої висновки тим, що виходячи з аналізу підпункту 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включається тільки та частка сплаченого податку на додану вартість у зв'язку із придбанням товарів, яка використовується безпосередньо в оподатковуваних операціях.

Оскільки позивачем металопродукція частково використовувалась в оподатковуваних операціях, а частково -у звільнених від оподаткування операціях з реалізації металобрухту, суди дійшли висновку про правильність доводів відповідача, що позивач мав право віднести до податкового кредиту лише суму податку на додану вартість у вартості тієї частини металопродукції, яка використовувалась в оподатковуваних операціях, тобто для виготовлення продукції.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені позивачем суми податку на додану вартість відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який позивач відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»мало право поставляти та поставляло без нарахування податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»установлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Металобрухт, який був в подальшому реалізований позивачем, не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

У зв'язку з чим відсутні підстави для зменшення позивачу як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання металосировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму податку на додану вартість, розраховану із вартості цього металобрухту.

На користь цього свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (пункт 199.6 статті 199).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо правомірності дій відповідача по прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2008 року, у зв'язку з чим постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 229 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2010 скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську від 16.01.2009 №00000108013/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»(91005, м.Луганськ, вул.Фрунзе, 107, код 05763797) судові витрати у сумі 6 (Шість) гривень 80 коп.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук