Ухвала суду № 29362178, 05.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м. Київ К-21812/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2010 року

у справі № 2а-2880/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»

до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форте Україна» (позивач) звернулось до суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000792342/1 від 28 вересня 2007 року, № 0000772342/1 від 28 вересня 2007 року, № 0000762342/1 від 28 вересня 2007 року, а також рішень № 0000882343/0 від 20 липня 2007 року та № 0000872343/0 від 20 липня 2007 року про застосування штрафних (фінансових санкцій).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000792342/1 від 28 вересня 2007 року в частині зменшення ТОВ «Форте Україна»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 5 464,00 грн. та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 732,00 грн. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000772342/1 від 28 вересня 2007 року, № 0000762342/1 від 28 вересня 2007 року та рішення № 0000882343/0 від 20 липня 2007 року, № 0000872343/0 від 20 липня 2007 року про застосування штрафних (фінансових санкцій). Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Форте Україна»витрати із сплати судового збору в розмірі 2,30 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Артемівська ОДПІ у Донецькій області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Крім того, Артемівською ОДПІ у Донецькій області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -Артемівської ОДПІ у Донецькій області на Артемівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Форте Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 1615/23-31279561/ДСК від 09 липня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000762342/1 від 28 вересня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32 550,00 грн. (21 700,00 грн. -основний платіж, 10 850,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), № 0000772342/1 від 28 вересня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23 666,00 грн. (15 777,00 грн. -основний платіж, 7 889,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), № 0000792342/1 від 28 вересня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 9 273,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 636,50 грн.

Також, на підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято рішення № 0000872343/0 від 20 липня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 39 304,05 грн., та № 0000882343/0 від 20 липня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 095,25 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) з огляду на неповне включення до складу валового доходу сум по операціям з продажу іноземної валюти та до складу валових витрат собівартості реалізованої іноземної валюти.

Також, встановлено порушення ТОВ «Форте Україна»підпункту «е» підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних з порушенням порядку їх заповнення.

Крім того, встановлено порушення пунктів 1, 2, 9 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР), оскільки, позивачем проведено розрахункову операцію на суму в розмірі 7 792,81 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа, а також не роздруковано на реєстраторі розрахункових операцій фіскальний звітний чек.

Поміж іншого, встановлено порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі -Положення) з огляду на неоприбуткування в касі підприємства готівкових коштів за реалізовані меблі в розмірі 2 816,55 грн.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, висновок експерта як один із видів доказів слід розглядати як сукупність фактичних даних, встановлених в результаті дослідження матеріальних об'єктів, явищ та процесів, які містять інформацію про обставини справи, проведеного особою, яка має спеціальні знання в галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.

За приписами частини 5 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 2 статті 85 Кодексу адміністративного судочинства України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій на підставі висновку судово-економічної експертизи № 215/24 від 31 серпня 2009 року та пояснень експерта, який її проводив, доводи податкового органу, викладені в акті перевірки № 1615/23-31279561/ДСК від 09 липня 2007 року, щодо порушення позивачем вимог Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР підтверджуються лише в частині порушення ТОВ «Форте Україна»підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР при віднесенні до складу податкового кредиту в жовтні 2005 року суми податку на додану вартість в розмірі 3 809,41 грн. В іншій частині викладені в акті перевірки висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства нормативно та документально не підтверджуються.

Що стосується позовних вимог ТОВ «Форте Україна»про визнання недійсними рішень № 0000882343/0 від 20 липня 2007 року та № 0000872343/0 від 20 липня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано їх задовольнили, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Закону № 265/95-ВР та Положення, за своєю правовою сутністю є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судами, порушення позивачем приписів Закону № 265/95-ВР та Положення відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в листопаді 2005 року та січні 2006 року, а тому штрафні (фінансові) санкції застосовано відповідачем до ТОВ «Форте Україна»рішеннями № 0000882343/0 від 20 липня 2007 року та № 0000872343/0 від 20 липня 2007 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача -Артемівську об'єднану державну податкову інспекцію у Донецькій області його правонаступником -Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Федоров М.О.