Ухвала суду № 29362173, 05.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м. Київ К-28241/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року

у справі № 2-а-44963/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства «ТонТан»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства «ТонТан» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002572301/0 від 29 вересня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України ТОВ МП «ТонТан»витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ МП «ТонТан»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1827/23-1/13941951 від 17 вересня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002572301/0 від 29 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46 750,50 грн. (31 167,00 грн. -основний платіж, 15 583,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Приватним підприємством «Слайфер», з огляду на нікчемність договору підряду від 26 вересня 2006 року, укладеного між вказаним контрагентом та ТОВ МП «ТонТан».

Зазначений висновок податковим органом зроблено з підстав здійснення ПП «Слайфер»господарської діяльності (будівництва) без отримання відповідної ліцензії, що свідчить про порушення контрагентом вимог Закону України від 01 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у ПП «Слайфер»підрядних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Реальність здійснення господарських операцій між ТОВ МП «ТонТан»та вказаним постачальником підтверджується дослідженими судами актом прийняття-здачі в експлуатацію торгівельного кіоску та актом технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію № 928 від 14 грудня 2007 року, а також не заперечується відповідачем.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи податкового органу про нікчемність спірного правочину, оскільки, відсутність у контрагента ліцензії на здійснення будівництва не може бути беззаперечним доказом відсутності фактичного виконання договору та не свідчить про його нікчемність, а є лише підставою для притягнення такого контрагента до передбаченої чинним законодавством відповідальності.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Федоров М.О.