Ухвала суду № 29362168, 05.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м. Київ К-28641/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2010 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року

у справі № 2а-1272/10/1870

за позовом Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2010 року позов Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Суми (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001062306/0/88326 від 18 грудня 2009 року. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі ТОВ судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми залишено без задоволення. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2010 року змінено, шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини судового рішення в наступній редакції: «Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001062306/0/88326 від 18 грудня 2009 року». В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове -про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез»у формі ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного шкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в листопаді 2008 року, за результатами якої складено акт № 8734/23-6/21127532 від 14 грудня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001062306/0/88326 від 18 грудня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 82 827,90 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагента по ланцюгу постачання.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем (інвестор), Відкритим акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод»(замовник) та Закритим акціонерним товариством «Укрросметал»(підрядник) укладено договір № 11-35/2007 від 31 травня 2007 року, відповідно до умов якого позивач фінансує 95 відсотків вартості будівництва торговельно-офісного центру в м. Полтава.

В свою чергу, висновок податковим органом про неправомірне заявлення позивачем в грудні 2008 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість зроблено з огляду на неможливість проведення зустрічної перевірки Приватного підприємства ТП «Малая Русь»(виконавця послуг для ЗАТ «Укрросметал»), оскільки, після проведення планової перевірки вказаним суб'єктом господарювання відповідно до акту № 2/14 від 14 квітня 2009 року знищено первинні документи з підстав відсутності можливості їх зберігання.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені на адресу ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»відповідно до договору № 11-35/2007 від 31 травня 2007 року, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами по ланцюгу постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм процесуального права дійшов вірного висновку, що із системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що такий спосіб захисту як вимога про визнання акта нечинним може стосуватись лише випадків оскарження нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту, яким є податкове повідомлення-рішення, може стосуватись вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). В такому випадку протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Федоров М.О.