Ухвала суду № 29362081, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2013 р. м. Київ К-7774/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс»

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2008 року

у справі № А23/104

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс»

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Траверс»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2007 року № 0002272301/3 (в редакції уточнення позовних вимог від 02 квітня 2007 року за вих. № 23).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Кривому Розі № 0002272301/3 від 30 січня 2007 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1833,00 грн., з яких 1222,00 грн. -основний платіж, 611,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Траверс»3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2008 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Траверс», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Центральна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області провела виїзну планову перевірку ТОВ «Траверс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої був складений акт від 09 серпня 2006 року № 526/230/30643154.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7, підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого були заниженні податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 69558,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2004 року -62604,00 грн., за 1 квартал 2005 року -1583,00 грн., за 2 квартал 2005 року -1484,00 грн., за 3 квартал 2005 року - 1391,00 грн., за 4 квартал 2005 року -1304,00 грн., за 1 квартал 2006 року -1222,00 грн.

30 січня 2007 року Центральна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на підставі акта перевірки та з процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення -рішення № 0002272301/3, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Траверс»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 64395,00 грн., у тому числі: 42930,00 грн. -за основним платежем, 21465,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: операція із зворотної передачі об'єкта лізингу позивачем у податковому періоді відображена не була, з урахуванням того, що ТОВ «Траверс»повинно було самостійно розраховувати амортизацію об'єкта лізингу та віднести різницю між первісною вартістю автомобіля та сумою нарахованої амортизації до складу валового доходу підприємства; витрати позивача з оплати вартості міжнародного транспортного перевезення вантажів приватним підприємцем ОСОБА_1 не підтверджені належними розрахунковими та платіжними документами, оскільки у свідоцтві про сплату єдиного податку зазначеного підприємця відсутній таких вид діяльності, як міжнародні перевезення, а згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 21 жовтня 2004 року № 0740391 перевізником вантажу позивача значиться ТОВ «Profit»; позивач не мав права коригувати вже узгоджені податкові зобов'язання з податку на прибуток за період до 30 вересня 2004 року, визначені податковим органом згідно податкового повідомлення-рішення, отриманого ТОВ «Траверс»13 січня 2005 року, яке не оскаржувало ним ні в апеляційному, ні в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток слугував висновок податкового органу, зокрема, про те, що ТОВ «Траверс»в порушення вимог підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занизило валовий дохід за 2004 рік на суму 215918,69 грн., оскільки на момент зворотної передачі об'єкта лізингу орендодавцю (лізингодавцю) без придбання такого об'єкта у власність не відобразило таку операцію у податковому обліку, тоді як станом на момент зворотної передачі легкового автомобіля (на 01 листопада 2004 року) склала 215918,00 грн., а залишкова вартість -155559,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10 жовтня 2000 року між ЗАТ «Промислово-фінансова лізингова компанія»(лізингодавець) та ТОВ «Траверс»(лізингоотримувач) був укладений договір фінансового лізингу № 1, відповідно до умов якого лізингодавець передає, а лізингоотримувач приймає на визначений строк у виключно платне користування на умовах фінансового лізингу майно, визначене в пункту 2.1 цього договору, надалі -об'єкт лізингу (пункт 1.1 статті 1 договору); об'єктом лізингу по цьому договору є автомобіль Toyota Lend Cruiser-100, випуску 2000 року у кількості 1 шт. (пункту 2.1 статті 2 договору); вартість об'єкта лізингу на дату укладення договору визначена згідно кошторису затрат на його придбання, вказаному у додатку 2 до договору (пункт 2.3 статті 2 договору); об'єкт лізингу вважається прийнятим з моменту підписання представниками сторін акта прийому-передачі об'єкта лізингу (пункт 2.5 статті 2 договору); лізингоотримувач зобов'язаний перераховувати за користування об'єктом лізингу лізингові платежі у відповідних розмірах, складі та по графіку згідно додатку 3 до договору (пункту 3.1 статті 3 договору); викуп об'єкта лізингу після закінчення строку користування ним та сплати усіх лізингових платежів, передбачених пунктом 3.1 цього договору, здійснюється за залишковою вартістю об'єкта лізингу, який розраховується як різниця між балансовою вартістю об'єкта лізингу та розміром відшкодованої вартості об'єкта лізингу. У випадку переоцінки об'єкта лізингу у порядку, визначеному цим договором, відповідні суми підлягають індексації (пункт 9.4 статті 9 договору).

23 жовтня 2000 року об'єкт фінансового лізингу було передано ТОВ «Траверс»у користування, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання (майна) в експлуатацію № 1.

Згідно кошторису затрат на придбання автомобіля Toyota Lend Cruiser для передачі у фінансовий лізинг ТОВ «Траверс»на умовах договору фінансового лізингу № 1 від 10 жовтня 2000 року (в редакції додаткової угоди від 02 квітня 2001 року до цього договору) первісна вартість об'єкта лізингу склала 371477,69 грн.

Листом від 31 січня 2003 року за вих. № 07 ЗАТ «Промислово-фінансова лізингова компанія»повідомило ТОВ «Траверс», що у зв'язку з набранням законної сили Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 24 грудня 2002 року № 349-ІV», керуючись статтею 2 ІІ. Перехідних положень, договір фінансового лізингу № 1 від 10 жовтня 2000 року оподатковується податком на прибуток у порядку, який діяв на момент передачі об'єкта лізингу.

Листом від 28 жовтня 2004 року у зв'язку із закінченням терміну дії договору фінансового лізингу № 1 від 10 жовтня 2000 року ТОВ «Траверс»просило ЗАТ «Промислово-фінансова лізингова компанія»прийняти об'єкт фінансового лізингу та надати відомість про стан розрахунків по лізинговим платежам.

Згідно з актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01 листопада 2004 року об'єкт лізингу був переданий лізингодавцю, невідшкодована частина вартості об'єкта лізингу склала 132333,12 грн.

За визначенням, наведеним у абзаці 1 підпункту 1.18.2 пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фінансовий лізинг (оренда) -господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Абзацом 3 підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону. У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни.

Таким чином, якщо орендар (лізингоодержувач) повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю (лізингодавцю) без придбання його у власність, то відповідно з метою оподаткування така операція прирівнюється до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, яка діє на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням вищенаведеного, при поверненні об'єктів оренди (лізингу) лізингоотримувач в податковому обліку зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на залишкову вартість, а в разі, якщо зазначена сума перевищує балансову вартість відповідної групи, то різниця збільшує валові доходи.

З огляду на те, що операція із зворотної передачі об'єкта лізингу позивачем у відповідному податковому періоді (4 кварталі 2004 року) відображена не була, суди попередніх інстанцій дійшло обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивачем були занижені податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 33083,00 грн. за операцією з повернення об'єкта лізингу, оскільки об'єкт лізингу не був прийнятий ТОВ «Траверс»у власність, з огляду на що повернення позивачем об'єкта лізингу лізингодавцю за власною ініціативою повинна оподатковуватись за правилами, які діяли на момент такої зворотної передачі.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток слугував висновок податкового органу, також, про те, що ТОВ «Траверс»в порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно включило до складу валових витрат у 4 кварталі 2004 року з оплати послуг транспортного перевезення вантажів позивача за маршрутом м. Кривий Ріг -м. Рига, наданих приватним підприємцем ОСОБА_1, у сумі 9010,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між приватним підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ «Траверс»(замовник) був укладений договір про надання транспортних послуг, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується доставити доручений йому вантаж по маршруту м. Кривий Ріг -м. Рига та видати його уповноваженій особі -отримувачу, в замовник зобов'язується здійснити оплату за перевезення вантажу (статті 1 договору); замовник зобов'язаний надати перевізнику заявку, яка є невід'ємною частиною договору, із зазначенням маршруту руху, часу завантаження, вибуття та прибуття автомобіля в пункт призначення, а також особливих умов; надати та забезпечити завантаження (розвантаження), а також митне оформлення протягом 48 годин з момент прибуття автомобіля в пункт призначення. Перевізник зобов'язаний надати для перевезення вантажний автомобіль, який відповідає вимогам технічної експлуатації; доставити вантаж у цілісності та збереженості під справними пломбами; забезпечити збереженість вантажу в дорозі, його доставку у відповідній якості до місця призначення (статті 2 договору).

25 жовтня 2004 року приватним підприємцем ОСОБА_1 був виписаний рахунок НОМЕР_1 на суму 9010,00 грн. за автопослуги. Платіжними дорученнями № 990 від 20 жовтня 2004 року та № 1000 від 26 жовтня 2004 року позивачем були перераховані грошові кошти приватному підприємцю ОСОБА_1 на загальну суму 9010,00 грн. як попередня оплата за транспортні послуги відповідно до заявки № 55 від 19 жовтня 2004 року.

22 жовтня 2004 року між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_1 був підписаний акт виконаних робіт на загальну суму 9010,00 грн. про надання приватним підприємцем ОСОБА_1 послуг транспортного перевезення, до якого додана міжнародна товарно-транспортна накладної (CMR) від 21 жовтня 2004 року № 0740391 перевізником вантажу у якій (п.16) визначено ТОВ «Profit».

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на те, що позивачем не надано документів, які підтверджують фактичне виконання послуг міжнародного транспортного перевезення саме приватним підприємцем ОСОБА_1, а міжнародна товарно-транспортна накладної (CMR) від 21 жовтня 2004 року № 0740391 свідчить про перевезення вантажу позивача ТОВ «Profit»(п.16 «перевізник»), суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про заниження ТОВ «Траверс»податкових зобов'язань з податку на прибуток у 4 кварталі 2004 року на 2252,00 грн. за вказаною операцією.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток слугував, крім іншого, висновок податкового органу про те, що ТОВ «Траверс»не мало права коригувати вже узгоджене податкове зобов'язання з податку на прибуток за 9 місяців 2004 року, крім апеляційного або судового оскарження з урахуванням термінів давності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у 2 кварталі 2005 року на рахунок ТОВ «Траверс»згідно банківської виписки від 13 квітня 2005 року від ПП «ОСОБА_2.» надійшли грошові кошти у розмірі 81788,82 грн. (у тому числі податок на додану вартість 13634,20 грн.) як повернення авансових платежів, наданих позивачем згідно рахунків СВ 0080 від 04 вересня 2004 року та СВ Тр-00177 від 29 вересня 2004 року на підставі угоди № 9/2004 ПК/27.01.04. Вказана сума була раніше включена позивачем до складу валових витрат, у зв'язку з чим позивач повинен був відкоригувати валові витрати на суму 68154,62 грн.

Як встановлено перевіркою, у періоді, який перевірявся, позивач здійснив коригування валових витрат лише на суму 42666,65 грн., сума 25487,97 грн. зі складу валових витрат виключена не була, з підстав того, що згідно бухгалтерської довідки зазначена сума помилково не була включена до складу валових витрат попереднього податкового періоду.

Відповідно до положень пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується копіями податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2004 -2005 роки, наявних в матеріалах справи, виправлення помилок шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників валових витрат (рядок 05.2) ТОВ «Траверс»не здійснювалось.

Крім іншого, за результатами попередньої документальної перевірки, проведеної Центральною МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, результати якої оформлені актом № 2/230/30643154 від 13 січня 2005 року, податковий орган, керуючись підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»самостійно визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за період по 30 вересня 2004 року та направив ТОВ «Траверс»податкове повідомлення-рішення, яке було отримане позивачем 13 січня 2005 року та не оскаржувалося ні в апеляційному, ні в судовому порядку.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

З огляду на те, що у позивача були відсутні правові підстави коригувати узгоджені податкові зобов'язання з податку на прибуток за період по 30 вересня 2004 року, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що ТОВ «Траверс»завищило валові витрати у періоді, що перевірявся, на суму 25487,97 грн. та, як наслідок, занизило податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 6372,00 грн. за вказаною операцією.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Траверс»підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Н.Г. Пилипчук