Ухвала суду № 29362035, 05.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2013 р. м. Київ К-53824/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегія суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Мишакова Ю. А. Угольков Є. О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»на постанову та ухвалу Господарського суду Київської області від 11.09.2008 року Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 рокуу справі№ А6/383-08 (22-а-34597/08)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської областіпроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Київської області від 11.09.2008 року у справі № А6/383-08 (22-а-34597/08), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішення у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 19 Конституції України, пп.1.22.2 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4 .1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 1 ст. 71, ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області виїзної планової перевірки ТОВ «Фоззі-Фуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року складений акт від 18.12.2007 року № 657/23-2/32294926.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000052300/0 від 14.01.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 304 683,78 грн., в т.ч. 252 461,26 грн. - основний платіж та 52 222,52 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000062300/0 від 14.01.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31 482,00 грн., в т.ч. 20 988,00 грн. - основний платіж та 10 494,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000062300/0 від 14.01.2008 року залишене без змін; збільшено на 25 246,18 грн. суму штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні № 0000052300/0 від 14.01.2008 року, а скаргу ТОВ «Фоззі-Фуд»залишено без задоволення.

Відповідно до абз. 1 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з абз. 4, 5 п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодились висновком з податкового органу про те, що позивачем не включено до приросту балансової вартості запасів за І півріччя 2007 року товарні запаси на суму 884 565,00 грн.

Такий висновок базуються на тому, що позивачем не доведено надання ТОВ «Фоззі-Фуд»під час проведення перевірки до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області відомостей обліку приросту/убутку балансової вартості запасів за звітні періоди в розрізі матеріальних розрахунків та під час апеляційного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В обґрунтування заперечень проти зазначених вище доводів відповідача, з якими погодилися суди першої та апеляційної інстанцій, позивач стверджував про їх невідповідність первинним бухгалтерським документам. На підтвердження існування таких доказів позивачем суду надані реєстри.

Виходячи з положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, суди не повинні були обмежитись доводами податкового органу, викладеними в акті перевірки, витребувати у сторін докази, якими обґрунтовані доводи позовної заяви та заперечень на неї, і в разі необхідності використати право, надане ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо призначення експертизи з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.

Також в акті перевірки зазначено, що між ТОВ «Фоззі-Фуд»(позичальник) та ТОВ «Мантсневел ГУДЗ ЛЛС»(позикодавець) укладено договір процентної позики № 2 від 15.03.2007 року, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі 3 000 000,00 грн. Пунктом 2.3 договору передбачено нарахування відсотків, яке починається з дати перерахування коштів на поточний рахунок позичальника по день його повного погашення позики на суму щоденного залишку заборгованості за позикою.

Судами встановлено, що позивачем отримано від ТОВ «Мантсневел ГУДЗ ЛЛС»3 000 000,00 грн. та 2 950 000,00 грн. в березні 2007 року. В квітні 2007 року зазначені суми позивачем були повернуті. При цьому позивач нарахував відсотки на отриману фінансову допомогу за І квартал 2007 року в сумі 13 204,00 грн., за II квартал 2007 року -21 446,00 грн., що знайшло своє відображення у податковій звітності.

Податковий орган, з яким погодились суди першої та апеляційної інстанцій, дійшов висновку, що отримані позивачем грошові кошти у розмірі 5 950 000,00 грн. від ТОВ «Мантсневел ГУДЗ ЛЛС»у І, II кварталах 2007 року є фінансовою допомогою, і позивачем порушено пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки кошти, отримані позивачем від ТОВ «Мантсневел ГУДЗ ЛЛС», не відповідають визначенню поворотної фінансової допомоги передбаченої в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки умовами вказаного договору встановлено обов'язок позичальника щодо сплати відсотків.

Також суди визнали обґрунтованим донарахування позивачу сум податку на додану вартість за порушення пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд касаційної інстанції вважає такий висновок передчасним, виходячи з наступного.

В порушення пп. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (в редакції, яка була чинною на момент проведення перевірки) зазначене порушення податкового законодавства описане нечітко, без зазначення операцій та їх вартісних показників, по яких суми сплаченого податку на додану вартість повинна була включатися до податкового кредиту пропорційно вартості товарів, які використовуються в оподатковуваних операціях.

Доводи позивача з цього приводу не спростовані. В обґрунтування доводів про відмову в позові в цій частині суд зазначив про відповідність наведених в акті перевірки сум даним реєстру податкових накладних. На ці ж документи посилався відповідач в запереченнях на позов. Однак такі документи в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, висновки судів про безпідставність позовних вимог зроблені без дослідження доказів, якими обґрунтовувалися доводи та заперечення сторін, і є неповними, що свідчить про порушення ч. 4 ст. 11, ч.ч. 1, 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначене порушення відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати наведене вище, перевірити обгрунтованість висновків акта перевірки на підставі наданих сторонами та в разі необхідності витребуваних судом допустимих доказів, застосувати до спірних відносин відповідні норми матеріального права і вирішити спір відповідно до законодавства.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Київської області від 11.09.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 року у справі № А6/383-08 (22-а-34597/08) скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак