Ухвала суду № 29362037, 23.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р. м. Київ К-49167/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Борисенко І.В.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтапостачання»

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009

у справі № 2-30/12021-07А (2-30/12021-07А/5002)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтапостачання»

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009 (суддя -Ловягіна Ю.Ю.), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 (колегія суддів у складі: головуючий -Ілюхіна Г.П., судді: Єланська О.Е., Омельченко В.А.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтапостачання»(надалі -позивач, ТОВ «Кримнафтапостачання») до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (надалі -відповідач, ДПІ в Сімферопольському районі АРК) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2007 № 0000802302/0 у повному обсязі на суму 2 475,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000792302/0 від 17.08.2007 частково на суму 11 522,75 грн. основного платежу та 4 147,10 грн. штрафних санкцій, усього на суму 15 669,85 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідачем письмових заперечень на касаційну скаргу позивача надано не було.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із сторін даної справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача за період з 01.04.2006 по 31.03.2007, за результатами якої 06.08.2007 складено акт № 641/23-2/31883762 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, приписів підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 пункту 7, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що виразилося у заниженні позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 559 061,00 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2007 № 0000792302/0, яким визначено товариству податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 945 606,30 грн., у тому числі 559 061,00 грн. -основного платежу та 386 545,30 -штрафних (фінансових) санкцій.

Суди попередніх інстанції, частково відмовляючи у позові, з чим не погодився позивач у касаційній скарзі, дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000792302/0 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 929 936,45 грн.

Як вбачається з змісту акта у бухгалтерському обліку ТОВ «Кримнафтапостачання»рахувалась кредиторська заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними виробниками»перед ПП «Агроінвест», строк виникнення 22.02.2004.

Позивач стверджував, що погашення кредиторської заборгованості перед ПП «Агроінвест» по б/р 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»було здійснено на підставі виданого простого векселя серія АА №0331052 та акта від 26.12.2006 про приймання-передачу цього векселя.

Однак, відповідно до заявки позивача на купівлю бланків векселів покупець ТОВ «Кримнафтапостачання»отримав 13.03.2007 у Сімферопольській філії ВАТ «Морський транспортний банк»бланки простих векселів у кількості двох штук, серії АА під номерами: № 0331051 та № 0331052, які оплачені також 13.03.2007.

У той же час, судами встановлено, що вексель серії АА № 0331052 датований 26.12.2006, тобто до придбання бланку, що є неможливим.

Крім того, статтями 4, 5 Закону України від 05.04.2001 № 2374-III «Про обіг векселів в Україні»(надалі - Закон України «Про обіг векселів в Україні») встановлено, що у випадку видачі (передачі) векселя у відповідності до договору припиняються грошові зобов'язання відносно платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання відносно платежу по векселю; передбачено, що вексель, який видається на території України та місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається на державній мові.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про обіг векселів в Україні»векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку та формі, затвердженому рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.07.2003 №296 «Про затвердження Порядку ведення реєстру виданих векселів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.08.2003 за №708/8029.

Проте, реєстр виданих векселів у векселедавця відсутній.

Відомості про операцію заміни грошового зобов'язання на зобов'язання по оплаті векселя були відображені лише у бухгалтерському обліку 2007 року (1 квартал).

У бухгалтерському обліку позивача не було відображено придбання бланку векселя та сплата держмита, оприбуткування та списання бланку векселя (до перевірки не були надані первинні документи, які підтверджують вказані операції), також на момент проведення перевірки був відсутній договір.

Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 статті 23 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі -Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи, а також припиняються повноваження власника майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Всі права керівника юридичної особи переходять до ліквідатора.

Проте, у порушення наведеної норми, акт прийому-передачі векселя підписаний від імені ПП «Агроінвест»директором В.Е. Кунцовим 26.12.2006, хоча постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2006 боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру на 6 місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Вудуда Г.І.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення №0000792302/0 від 17.08.2007 у частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 545 043,00 грн. основного платежу та 381 530,10 грн. фінансових санкцій, всього у сумі 926 573,10 грн.

Що стосується заниження позивачем валового доходу за період, що перевірявся, на суму 8 268,00 грн. безоплатно одержаних послуг оренди транспортних засобів, орендодавцем яких є пов'язана фізична особа, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Експертизою були дослідженні договори оренди автомобілів у фізичної особи від 01.01.2004 та 03.01.2007, відповідно до яких ОСОБА_6 (Орендодавець) передав ТОВ «Кримнафтапостачання»(Орендатор) у тимчасове користування транспортні засоби. Пунктом 5.2 зазначених договорів передбачено, що орендна плата сплачується Орендатором на підставі рахунків, які виставлені Орендодавцем не пізніше 10 днів з моменту отримання такого рахунку. Додатковими угодами від 03.01.2006 та 03.01.2007 пункт 5 договорів оренди від 01.01.2004 та 03.01.2007 доповнені пунктом 5.3 наступного змісту: «Орендна плата складає 5000,00 грн. на рік та сплачується Орендодавцю наприкінці кожного календарного року всією сумою одночасно».

Згідно з пунктом 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно надані товари (роботи, послуги) це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Умовами договорів оренди передбачені сума та порядок компенсації Орендарем вартості оренди автомобілів, проте бухгалтерські документи, які підтверджують нарахування в обліку орендної плати та наявність кредиторської заборгованості перед фізичною особою, для експертизи не надавалися. Нарахування та оплата орендної плати за оренду транспортних засобів в бухгалтерському обліку ТОВ «Кримнафтапостачання»не відображені.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів щодо заниження позивачем валових доходів на загальну суму 8 268,00 грн., у зв'язку з чим, підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 850,35 грн. відсутні.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо необґрунтованого завищення позивачем у Декларації з податку на прибуток за перший квартал 2007 фактичної суми амортизації на 1 710,00 грн.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримнафтапостачання»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 у справі № 2-30/12021-07А (2-30/12021-07А/5002) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Борисенко І.В.