Ухвала суду № 29360184, 24.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. справа № 1170/2а-3113/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції та товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград Хліб 2000» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі №1170/2-а-3113/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград Хліб 2000» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоград Хліб 2000» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просить суд визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем 30.03.2011 року податкові повідомлення-рішення: №0000232360, №0000222360.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував оскаржене винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000232360 від 30 березня 2011 року, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 291,00 грн. основного платежу та 1 322,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції між позивачем та ПП «Агро По» тому, висновок відповідача щодо завищення позивачем валових витрат у ІV кварталі 2009 року в сумі 110 500,00 грн. є безпідставним.

Крім того спір між сторонами в частині висновку податкового органу про завищення позивачем валових доходів в сумі 113 335,00 грн. у ІV кварталі 2009 року відсутній, а тому дані обставини сторонами перед судом не доказувались.

У позивача не виникло право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту, оскільки факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Інбудтраст», ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Спец-Тех-Агро» підтвердження не знайшов.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, згідно якої просив рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі позивач посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, згідно якої просив рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволені позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками відповідача, які зроблено в Акті перевірки №12/23-6/34548052 від 12.03.2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі позивача та посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги відповідача просив у її задоволені відмовити, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційних скарг, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача

з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт №12/23-6/34548052 від 12.03.2011 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.1.4 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132 584,00 грн., у тому числі:

- за ІV квартал 2009 року в сумі 5 291,00 грн.;

- за І квартал 2010 року в сумі 8 000,00 грн.;

- за IІ квартал 2010 року в сумі 19 610,00 грн.;

- за IІІ квартал 2010 року в сумі 14 375,00 грн.;

- за ІV квартал 2010 року в сумі 85 308,00 грн.

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 65 025,00 грн., в тому числі:

- за квітень 2010 року 14 860,00 грн.;

- за липень 2010 року 43 498,00 грн.;

- за грудень 2010 року 6 666,67 грн. (т.1 а.с.9-41).

Податкове зобов'язання з податку на прибуток, визначене відповідачем у зв'язку із з виявленим:

- завищення у ІV кварталі 2009 року валових доходів в розмірі 113 335,00 грн. та завищенням валових витрат в сумі 134 500,00 грн.;

- завищення у І кварталі 2010 року валових витрат у сумі 32 000,00 грн.;

- завищення у ІІ квартал 2010 року валових витрат у сумі 78 442,00 грн.;

- завищення у ІІІ кварталі 2010 року валових витрат у сумі 217 500,00 грн.;

- заниження у ІV кварталі 2010 року валових доходів у сумі 33 897,00 грн. та завищенням валових витрат у сумі 147 333,00 грн.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням ТОВ «Кіровоград Хліб 2000» до складу податкового кредиту, згідно податкових накладних отриманих від ПП «Інбудтраст», ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Спец-Тех-Агро» (т.1 а.с.130-132, 140-153, 177, 186), сум податку на додану вартість за:

- квітень 2010 року - 14 860,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Інбудтраст»;

- липень 2010 року - 43 498,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Агро-Буд-Гранд»;

- грудень 2010 року - 6 666,67 грн. за взаємовідносинами з ПП «Спец-Тех-Агро».

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011 року: №0000232360, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 132 584,00 грн. основного платежу та 33 146,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.43) та №0000222360, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 65 025,00грн. основного платежу та 16 256,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.42).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача №0000232360 від 30 березня 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 291,00 грн. основного платежу та 1 322,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». В інший частині спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності до п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 зазначеного Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив, що підставою для включення до валових витрат будь-яких витрат є пов'язаність таких витрат із господарською діяльністю, а згідно пункту 5.1 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових доходів та витрат можуть бути віднесені доходи і витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

На підставі зазначених норм права, досліджених доказів, а саме договору купівлі-продажу від 01.12.2009 року (т.1 а.с.171), накладної № 340 (т.1 а.с.173), податковою накладної (т.1 а.с.174) договору купівлі-продажу від 01.12.2009 року (т.2 а.с.40-41) та інших письмових доказів (т.2 а.с.31-35) суд першої інстанції вірно встановив обставини господарських взаємовідносин позивача та ПП «Агро ПО» та дійшов правильного висновку про їх реальний характер. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновку відповідача про завищення валових витрат у ІV кварталі 2009 року в сумі 110 500,00грн.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що факт обсягів та фактичного надання ФОП ОСОБА_2 позивачу у ІV кварталі 2009 року інформаційно-консультативних послуг, розмежування у вартості, а також принципу формування такої вартості не підтверджується відповідними доказами, тому ТОВ «Кіровоград Хліб 2000» безпідставно віднесено до складу валових витрат у ІV кварталі 2009 року їх вартість в сумі 24 000,00 грн.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, відносно відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Інбудтраст», ФОП ОСОБА_2, ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Спец-Тех-Агро», ФОП ОСОБА_1, оскільки доказів наявності економічного результату для позивача від послуг наданих зазначеними контрагентами суду першої інстанції надано не було, фактичного отримання та їх використання у господарській діяльності позивача не доведено. Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для віднесення до валових витрат вартості послуг зазначених осіб.

Враховуючи положення підпунктів 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати позивача на реєстрацію акцій тощо, здійснені після їх придбання, не є витратами, що беруть участь у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами, а тому, на підставі ч.4 п.п.7.6.1, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що вартість продажу акцій СТОВ «Надія» в сумі 2 999 668,62 грн. є доходом в розумінні п.п.7.6.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та бере участь у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами, оскільки він отриманий (нарахований) платником податку безпосередньо від відчуження акцій, а тому повинен включатися до валового доходу, у зв'язку з цим позивачем належала до включення у складі валового доходу різниця між вартістю реалізації та вартістю придбання цінних паперів в сумі 33 897,00 грн. (2 999 668,00 грн. - 2 965 771,00 грн.), а тому висновок податкового органу в цій частині є правомірним.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкового кредиту визначено дату здійснення першої з подій, що сталася раніше: або дату списання коштів з рахунку платника або дату одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підставі зазначених норм права суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявність належним чином оформлених податкових накладних, є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, у тому числі, коли господарські операції з придбання послуг не підтверджені документально для фактичного використання таких послуг в межах та для господарської діяльності позивача, що позбавляє, в свою чергу, платника відносити суми ПДВ сплачені у складі вартості послуг до податкового кредиту.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів, робіт, послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Таким чином, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені (нараховані) в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах та з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку. Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог наведеного підпункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР.

Колегія суддів, враховуючи зазначене, а також те, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини: які свідчать про відсутність оплати посередницьких послуг ПП «Інбудтраст», ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Спец-Тех-Агро» в сумі 390 160,00грн., в томі числі і сум податку на додану вартість 65025,00 грн., та які не підтверджують реальності зазначених господарських операцій, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222360 від 30.03.2011 року

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції та товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград Хліб 2000» - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі №1170/2-а-3113/11 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко