Постанова № 29359215, 29.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р.

справа № 2а-5775/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Семененка Я.В. Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року

у справі № 2-а-5775/09/1170

за позовом обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2009 № 0000011520/0 та від 20.03.09 № 0000011520/1, якими зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 50 % на суму 1373507,01 грн.

Позов обґрунтовано тим, що нарахування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено неправомірно, оскільки фінансові санкції, передбачені пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є адміністративно-господарськими санкціями, на які розповсюджується строки, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.09.09 позов задоволено. Постанова мотивована неправомірністю нарахування штрафу за затримку сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з січня 2007 року по квітень 2008 року та пропуском строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Державна податкова інспекція у м. Кіровограді, не погодившись з постановою суду, подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що штрафні санкції до позивача застосовані у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і вказані штрафні санкції не є адміністративно-господарськими санкціями, встановленими ст.250 Господарського кодексу України.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, державною податковою інспекцією у м. Кіровограді проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, за результатами якої складений акт перевірки від 26.12.2008 № 929/1520/03346822.

Під час перевірки встановленно порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягає у несплаті узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків визначених законом, а саме: самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2006 року –березень 2008 року в загальному розмірі 2741014,00 грн. фактично погашені підприємством 09.12.2008, загальний строк затримки становить 223 дні, що є підставою для застосування штрафної санкції в розмірі 50 % відповідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Обставини, встановлені актом перевірки від 26.12.2008 № 929/1520/03346822, позивачем не заперечуються.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2009 № 0000011520/0, яким зобов'язано підприємство сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1373507,01 грн. Дане податкове рішення оскаржено позивачем в порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення № 0000011520/0 залишено без змін та винесено повідомлення-рішення від 20.03.2009 № 0000011520/1.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що штрафна санкція в сумі 1373507,01 грн. застосована з порушенням ст.250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів, виходячи з норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, порядок визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, а також строки визначення податковим органом суми податкового зобов'язання платника податків у випадках, визначених цим Законом, передбачені саме Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.17.1 ст.17 цього Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

У п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За правилами пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 вказаного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок про те, що обов’язковою передумовою застосування штрафної санкції за прострочення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання є саме сплата такого зобов’язання.

Накладення контролюючим органом штрафу за порушення платником податків строків погашення податкового зобов’язання, встановлених п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», здійснюється шляхом прийняття податкового повідомлення, яке згідно з п.1.9 ст.1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з метою забезпечення прав платників податків та роботи податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до порушників у межах чинного законодавства, наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.01 №110 затверджено Iнструкцію про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, якою безпосередньо регламентується порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

Відповідно до вказаної Інструкції податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків, зокрема, сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Виходячи з наведенного в п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначення податкового зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, нарахована у відповідності з вимогами цього Закону штрафна санкція, передбачена пп.17.1.7 цього ж Закону за своєю правовою суттю є податковим зобов'язанням платника податку.

Виконання податкових зобов'язань регулюється цим же Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за яким застосування строку давності визначено терміном у 1095 днів відповідно до ст.15 цього Закону, внаслідок чого колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції про розповсюдження на спірні правовідносини ст.250 Господарського кодексу України.

Таким чином, приймаючи до уваги, що підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на платника податків покладається обов’язок сплатити штраф за несплату протягом встановлених граничних строків узгодженої суми податкового зобов'язання, такий обов’язок виникає з моменту погашення цим платником податку податкового боргу, податковий орган має визначити суму штрафу у встановлений цим Законом строк, який повинен обчислюватися саме з моменту погашення платником податку податкового боргу, що відповідає положенням пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 цього ж Закону, згідно якому за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Проти факту несвоєчасного погашення самостійно узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість відповідно до поданих податковому органу податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2006 року –березень 2008 позивач не заперечує.

В даному випадку погашення зобов’язання з податку на додану вартість, узгодженого за вказаними деклараціями в загальній сумі 2741014,00 грн., відбулось 09.12.2008. Штрафні санкції оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нараховані відповідачем 09.01.2009, тобто в межах законодавчо встановленого строку.

Інші підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем не визначені, із матеріалів справи не вбачаються, внаслідок чого колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про скасування означених вище податкових повідомлень-рішень, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 у справі № 2-а-5775/09/1170 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська