Ухвала суду № 29358573, 15.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2011 р.справа № 2а-8267/08/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача: - Снітько Е.В. дов від 11.02.2011

відповідача: - Хижниченко Є.Л. дов від 19.10.2011

Калабухов К.Ою. дов від 14.09.2011, Шаповал В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року

у справі № 2-а-8267/08/0470

за позовом приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив»

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0018382301/025746 від 18.08.08, -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Дніпропетровський завод мінеральних добрив»(реорганізовано в приватне акціонерне товариство «Дніпровський завод мінеральних добрив») звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську від 18.08.2008 № 0018382301/025746, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 539211,38 грн. за лютий та квітень 2008 року.

Позов обґрунтовано тим, що податковим органом неправомірно зменшені суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки підприємством було надано всі необхідні документи (податкові накладні) для нарахування податкового кредиту відповідних податкових періодів. Чинне законодавство не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету в разі, коли такий податок не було сплачено продавцем товару або іншою особою по ланцюгу придбання цього товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.10 адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу (т.12 а.с.221), в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції не з'ясовано всі обставини справи і не надано їм правильної юридичної оцінки, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що за результатами проведеної перевірки не підтверджено суму податкового кредиту, заявленого позивачем.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, подав письмові заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ДПІ у м. Дніпродзержинську, 18.08.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018382301/025746, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за лютий та квітень 2008 року на загальну суму 539211,38 грн.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення є висновки зроблені відповідачем під час проведеної ним невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»з питань правомірності формування податкового кредиту та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з контрагентами по ланцюгах постачання за січень, березень 2008 року (акт перевірки № 2317/128-т/23-408/31980517 від 15.08.2008).

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп.1.8, ст.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.10 п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету, на загальну суму 539211,38 грн., в т.ч. по декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року -сума 132801,90 грн., яка заявлена на розрахунковий рахунок підприємства; по декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року -сума 406409,48 грн., яка заявлена на розрахунковий рахунок підприємства.

Як зазначено в акті перевірки, при відпрацюванні достовірності формування податкового кредиту за січень 2008 року (для підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку за лютий 2008 року) встановлено, що основним постачальником сировини (природного газу) позивача є ТОВ Компанія «Енергозбут», разом з тим, вказана компанія є посередником.

На підставі відомостей, отриманих від органів державної податкової служби, по ланцюгу постачання природного газу контрагенти ТОВ Компанія «Енергозбут»(ТОВ «Укренерго ЛТД», ПП НВП компанія «Укрпроменерго») не знаходяться за визначеними ними юридичним адресами.

Посилаючись на п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок додану вартість», відповідач зазначив про не встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету з операції поставки природного газу, що є підставою для позбавлення позивача на нарахування податкового кредиту за січень 2008 року у складі вартості придбаних товарів сум податку на додану вартість від ТОВ Компанія «Енергозбут»по ланцюгу постачання.

При відпрацюванні достовірності формування податкового кредиту за березень 2008 року (для підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку за квітень 2008 року) встановлено, що основним постачальником сировини (природного газу) позивача є ТОВ Компанія «Енергозбут», м. Полтава, разом з тим, за інформацією ДПІ м. Полтава (лист від 13.06.2008 № 6527/7/23-241), ТОВ Компанія «Енергозбут»не знаходиться за юридичною адресою.

Даний факт, як зазначено відповідачем, свідчить про ухилення посадових осіб ТОВ Компанія «Енергозбут»від надання документів на перевірку, та ставить операції з реалізації товарно-матеріальних цінностей по всьому ланцюгу постачання під сумнів. У зв'язку з викладеним податковим органом зроблений висновок про відсутність у позивача права на нарахування податкового кредиту за березень 2008 року у складці вартості придбаних товарів сум податку на додану вартість від ТОВ Компанія «Енергозбут».

Такий висновок податковий орган зробив з посиланням на прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Відповідач вважає, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача, оскільки такі висновки базуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

Факт отримання в січні, березні 2008 року позивачем товару (природного газу) від ТОВ Компанія «Енергозбут»в межах укладених договорів поставки газу природного, відповідачем не заперечується, підтверджений відповідними первинними документами.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ Компанія «Енергозбут»та контрагентів по ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства безпосереднім контрагентом позивача або його контрагентами та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час укладення договорів поставки газу природного, їх виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку.

Крім того, наведені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ Компанія «Енергозбут»та контрагентів по ланцюгу постачання не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.

В будь-якому випадку порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій ТОВ Компанія «Енергозбут»як безпосередній контрагент позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача в якості платника податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ Компанія «Енергозбут»у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

За правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Проти факту реальності здійсненої позивачем операції з отримання ним товару та оплати його вартості відповідач не заперечує.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, передбачені ст.202 КАС України підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року у справі № 2-а-8267/08/0470 -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко