Ухвала суду № 29358547, 15.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2011 р.справа № 2а-7033/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача: - Нестеренко О. С. (дов. від 27.04.11)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року

у справі № 2а-7033/10/0870

за позовом відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним, нечинним, недійсним рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя № 0000832307 від 26.08.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 23082,10 грн. за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, і відмінити його повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у чинному законодавстві України відсутні норми, якими забороняється підприємством здійснювати виплату заробітної плати за наявності податкового боргу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2010 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.08.2010 № 0000832307.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у період з 07.09.2001, тобто з часу набрання чинності останніми змінами, що були внесені до Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95, до 15.02.2005 в Україні чинним було Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, пунктом 2.17 якого було передбачено застосування до підприємств (підприємців) штрафних санкцій згідно з чинним законодавством України за витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу. Положення, яке було чинним на час здійснення позивачем виплат заробітної плати його працівникам за рахунок готівки з виручки, не містить норм, які б забороняли вчинення таких дій.

Також суд першої інстанції зазначає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000832307 від 26.08.2010 р. прийнято після закінчення строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 № 436/95 у межах захисту інтересів державного бюджету з метою першочерговості погашення податкової заборгованості передбачає відповідальність суб'єктів господарювання у вигляді штрафних санкцій за здійснення певних дій, не встановлюючи будь-яких обмежень.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта-Січ»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 16.08.2010 № 2619/2201/02307292.

За даними податкового органу ВАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ»мало податкову заборгованість по комунальному податку з 30.09.2008 по 14.10.2008 та по збору за право використання місцевої символіки з 06.07.2009 по 09.07.2009.

Під час перевірки встановлено проведення позивачем пов'язаних з оплатою праці виплат за період з 30.09.2008 по 14.10.2008 в сумі 12221,27 грн. та за період з 06.07.2009 по 09.07.2009 в сумі 10860,83 грн.

Виходячи з наведених обставин відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем п.7.2, п.7.32, п.7.33 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

На підставі акту перевірки від 16.08.2010 № 2619/2201/02307292 відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.08.2010 № 0000832307, яким до ВАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ»застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 23082,10 грн. відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995. № 436/95. Рішення отримано підприємством 30.09.2010.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності відповідно до вказаного вище Указу Президента України.

Главою 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, на який посилається відповідач, встановлено норми, які застосовуються під час перевірок підприємств (підприємців) органами контролю, які діють згідно із законодавством України, з питань дотриманням порядку ведення операцій з готівкою..

Відповідно до п.п.7.2, 7.32, 7.33 вказаного Положення перелік підприємств (підприємців), що підлягають зазначеним перевіркам за конкретні періоди, визначається з урахуванням обсягів здійснюваних ними операцій з готівкою. Під час перевірок з'ясовуються структура підприємства, кількість відкритих поточних рахунків підприємства (підприємця) у банках, наявність у підприємства (підприємця) податкового боргу, результати раніше здійснених перевірок, дотримання ними порядку ведення операцій з готівкою. Органи контролю беруть участь у проведенні спільних перевірок. Перевірка безпосередньо за місцезнаходженням підприємства (підприємця) здійснюється на підставі документів, визначених законодавством України за певний період - квартал, півріччя, рік тощо.

Під час перевірки береться до уваги, що у разі наявності у підприємства податкового боргу виплати готівкою здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Під час перевірки органи контролю встановлюють, у які періоди підприємство (підприємець), що перевіряється, мало (мав) податковий борг, що обліковується в органах державної податкової служби України.

Згідно абз.4 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин -соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості -в розмірі здійснених виплат.

Виходячи з аналізу зазначених норм, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність взаємозв'язку між приписами п.п. 7.2, 7.32, 7.33 наведеного Положення, та відповідальністю, встановленою абз. 4 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95. Як правильно встановлено судом першої інстанції, зазначені пункти Положення не містять норм з регулювання обігу готівки, а застосовуються лише під час перевірок підприємств (підприємців) органами контролю і містять лише правило, за яким у разі наявності у підприємства податкового боргу виплати готівкою здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вказаний Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначаючи порядок сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків (ст.7 Закону), не встановлює будь-яких обмежень щодо витрачання готівки з виручки на виплату заробітної плати за наявності податкового боргу.

Відповідно до пп.3.1.1 п3.1 ст.3 вказаного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Стаття 8 цього ж Закону, якою врегульовано питання податкової застави, встановлює, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту, тобто витрачання готівки з виручки на виплату заробітної плати здійснюється підприємством без будь-яких обмежень, не потребує узгоджень з податковим органом .

Також колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 5 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку штрафні санкції є адміністративно-господарськими та можуть застосовуватись в межах строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2010 у справі № 2а-7033/10/0870 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко