Ухвала суду № 29358079, 23.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 р.Справа № 2-а/1570/9635/11

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача Кобелєва О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року ТОВ «Технології сучасного будівництва» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0002262350.

В обґрунтування позову зазначалося, що 15 вересня 2011 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Технології сучасного будівництва» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Марітайм Сервіс» та ПП «Девелоп Інвестменеджмент» за червень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 15 вересня 2011 року за № 6549/23-513/33218008, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за червень 2011 року в сумі 728281 грн. 31 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0002262350, яким ТОВ «Технології сучасного будівництва» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 728281 грн. 31 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Технології сучасного будівництва» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року позовні вимоги ТОВ «Технології сучасного будівництва» задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 28 вересня 2011 року № 0002262350.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи. Так, судом не прийнято до уваги, що ТОВ «Марітайм Сервіс» та ПП «Девелоп Інвестменеджмент» здійснюють фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правової дієздатності вказаними підприємствами, крім того, на думку апелянта, правочини, укладені ТОВ «Марітайм Сервіс» та ПП «Девелоп Інвестменеджмент» між собою та контрагентами, є фіктивними, а тому відповідно до вимог п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у ТОВ «Технології сучасного будівництва» відсутні підстави для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених зазначеним підприємствам у складі вартості товару. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 15 вересня 2011 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Технології сучасного будівництва» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Марітайм Сервіс» та ПП «Девелоп Інвестменеджмент» за червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 вересня 2011 року за № 6549/23-513/33218008, в якому зазначено про порушення підприємством п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за червень 2011 року на суму 728281 грн. 31 коп..

На підставі акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0002262350, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 728281 грн. 31 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Технології сучасного будівництва», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 728281 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Марітайм Сервіс» та ПП «Девелоп Інвестменеджмент».

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за червень 2011 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Марітайм Сервіс» та ПП «Девелоп Інвестменеджмент».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договір поставки з ТОВ «Марітайм Сервіс» від 30 квітня 2011 року б/н, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Марітайм Сервіс») продає, а покупець (позивач) приймає та оплачує будматеріали в кількості та за ціною, зазначеною у Специфікації, яка є додатком до договору (т. 1 а. с. 30), та договір поставки з ПП «Девелоп Інвестменеджмент» від 30 квітня 2011 року б/н, згідно якого постачальник (ПП «Девелоп Інвестменеджмент») продає, а покупець (позивач) приймає та оплачує будматеріали в кількості та за ціною, зазначеною у Специфікації, яка є додатком до договору (т. 1 а. с. 48)

Витрати по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (будівельні та монтажні роботи, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд - т. 1 а. с. 11) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі п. 5 названого Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення були зареєстровані як платник податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами поставки (купівлі - продажу) підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Марітайм Сервіс» та ПП «Девелоп Інвестменеджмент» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 28 січня 2013 року.

Головуючий:

Судді: