Постанова № 29356634, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р. Справа № 2а-10772/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача - Косата І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та Приватного підприємства «Укртехнологія» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-10772/12/2070

за позовом Приватного підприємства «Укртехнологія»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП «Укртехнологія», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 28.12.11 р. № 0007072305 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 7344,0 грн. та № 0007082305 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 5875,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1468,75 грн., № 000972305 від 20.01.11 р. про застосування штрафних санкцій по податку на прибуток в розмірі 1836,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.12 р. по справі № 2а-10772/12/2070 позов був задоволений частково: скасовані податкові повідомлення-рішення від 28.12.11 р. № 0007072305, № 0007082305 та № 000972305 від 20.01.12 р. в частині збільшення суми грошових зобов'язань за основними платежами та нарахуванню штрафних санкцій по договору № 28-10-1 від 28.10.10 р., укладеному ПП «Укртехнологія» з ТОВ «Тех-агроремпоставка». В іншій частині позовних вимог позов був залишений без задоволення.

Позивач не погодився з судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.12 р. по справі № 2а-10772/12/2070 в частині договору № 11-10-1 від 11.10.10 р і задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач також не погодився з судовим рішенням в частині задоволення позову і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.12 р. по справі № 2а-10772/12/2070 в цій частині і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ПП «Укртехнологія» не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 5913/2305/31437771 від 12.12.11 р. позапланової документальної невиїзної перевірки підприємства позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Тех-Агроремпостач» за жовтень-листопад 2010 р., їх реальності та повноти відображення в обліку, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог п 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.3.1, п. 7.2.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» та ст. 3, ст. 5, п. 4.1.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції, перш за все навів зміст п. 5.1, п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7.4.1, п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і вказав на те, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з ПДВ - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання, що має підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Також в постанові суду першої інстанції зазначено, що між позивачем та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» були укладені договори купівлі-продажу № 28-10-1 від 28.10.10 р., предметом якого є поставка контейнерів поліпропіленових, та № 11-10-1 від 11.10.11 р., предметом якого є надання маркетингових послуг з дослідження ринку паливних гранул України. Судом першої інстанції були досліджені надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні по вищевказаним операціям № 59444 від 28.10.10 р., № 6249 від 11.11.10 р., № 5762 від 20.10.10 р. і зроблений висновок про те, що вони відповідають вимогам п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р., а тому відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Також суд першої інстанції дослідив платіжні доручення № 8 від 28.10.10 р., № 14 від 11.11.10 р. та виписки банку, які підтвердили оплату позивачем отриманого товару і визнані судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. Такими ж доказами суд першої інстанції визнав залучені до матеріалів справи видаткові накладні № 11-11-1 від 11.11.10 р., № 28-10-1 від 28.10.10 р., картку складського обліку товарів, пояснення представника позивача стосовно того, що придбані у контрагента контейнери використовувалися для фасування паливних гранул лузги соняшника та транспортувалися особистим транспортом керівника підприємства-позивача за договором купівлі-продажу № 58 від 11.10.10 р., укладеного з ТОВ «Полінбуд».

Оскільки надані позивачем документи по придбанню товарів не мають дефектів змісту та форми, суд першої інстанції визнав висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» та неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом за договором купівлі продажу № 28-10-1 від 28.10.10 р., необґрунтованими.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту по операції купівлі-продажу відповідач пов'язує з тим, що за наявною у нього інформацією, отриманою від ДПІ Жовтневого, ТОВ «Тех-Агроремпоставка» відсутнє за юридичною/фактичною адресами, фактичне місце здійснення діяльності не встановлено, відсутні складські, торгівельні, виробничі та інші приміщення, але є основні фонди 2 та 4 груп, балансова вартість яких становить 40671,0 грн., у 4 кварталі 2010 р. працювало 2 штатних працівників та 6 осіб за цивільно-правовими договорами, що унеможливлює господарську діяльність.

Ці ж доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі, як підстава для відмови у задоволенні позову.

Проте слід зауважити, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не вказано які приміщення, основні фонди повинен мати продавець при реалізації товарів, які він не виробляє, який штат працівників повинен оформлювати поставку контейнерів поліпропіленових в кількості 180 шт. Крім того, відсутність юридичної особи за місцезнаходженням є підставою для застосування органом ДПС заходів, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та ПК України. За таких підстав суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставність наведених доводів відповідача.

В постанові суду першої інстанції в якості доказу реальності здійснених операцій за договором купівлі-продажу № 28-10-1 від 28.10.10 р. є посилання на договір № 58 від 11.10.10 р., укладений позивачем з ТОВ «Полінбуд». Але предметом даного договору є поставка позивачем паливних гранул в кількості 2000 метричних тон, яка здійснюється автотранспортом покупця, тобто ТОВ «Полінбуд», і за його рахунок. Автотранспорт має відповідати санітарним та карантинним нормам. При цьому товар поставляється в упаковці, автотранспортом мінімум 21 т. Ні в самому договорі, ні в додатку № 1 від 11.11.10 р. до нього не вказано, що товар упаковується в контейнери поліпропіленові відповідної ємкості і якої саме, не вказано чи є ця тара поворотною і чи включена її вартість до вартості товару. Також в матеріалах справи відсутні документи, які б підтвердили відвантаження позивачем товару на користь ТОВ «Полінбуд» і використання при цьому контейнерів поліпропіленових.

В наданій позивачем до матеріалів справи в якості доказу реальності здійсненої операції купівлі-продажу картці № 2 складського обліку (форма № М-12), яка відповідно наказу Мінстату України № 193 від 21.06.96 р. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів» застосовується для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром, заповнюється на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою (комірником, зав. складом), а записи в ній виконують на підставі первинних прибутково-видаткових документів у день, коли відбувається операція, відсутні відомості про особу, яка її заповнювала (комірника, зав. складом), реєстраційні дані самої картки. Також в графі 21 картки «Від кого одержано чи кому відпущено» вказано, що 28.10.10 р. та 11.11.10 одержано від ТОВ «Тех-Агроремпоставка» контейнери п/п 2*110*230 в кількості 180 шт. і передані гр. Барташевському 28.10.10 р., 03.11.10 р., 05.11.10 р., 08.11.10 р., 09.11.10 р., 11.11.10 р., 16.11.10 р., 19.11.10 р. та 26.11.10 р. Проте позивачем не вказано в жодному з документів з якою метою гр. Барташевський (в досліджених колегією суддів договорах гр. Барташевський зазначений як директор підприємства позивача) отримував контейнери і як вони були використані. Інформація «Валові доходи та валові витрати ПП «Укртехнологія» за жовтень-грудень 2010 р.» не може бути прийнята як доказ фактичного використання контейнерів при реалізації продукції позивачем, оскільки відсутні дані про особу, яка його склала, (є лише напис «Згідно з оригіналом»), наведені в ній дані не підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

Приймаючи як доказ по даній справі картку № 2 складського обліку (форма № М-12), яка начебто підтверджує подальше використання контейнерів, суд першої інстанції не взяв до уваги того, що для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства, тобто для використання у виробництві, застосовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів форми № М-11, належне оформлення яких позивачем не доведено.

Зважаючи на те, що при ухваленні судового рішення в цій частині суд першої інстанції не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи документи і не дав їм правової оцінки, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.12 р. по справі № 2а-10772/12/2070 в частині задоволення позову.

Також позивачем до матеріалів справи наданий договір купівлі-продажу від 07.10.10 р., укладений ним з ВАТ Сумський завод продтоварів, предметом якого є поставка паливних гранул. Поставка товару передбачена у біг-беги покупця по 1 т кожний. Проте чомусь виробником цих гранул вказаний ВАТ Сумський завод продтоварів і реквізити цього підприємства, печатка вказані в даних продавця. Зважаючи на вказані обставини даний документ не підтверджує ні придбання позивачем паливних гранул у ВАТ Сумський завод продтоварів, ні продажу їх цьому ж підприємству.

Відмовляючи у задоволенні частини позову, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ «Тех-агроремпоставка» договір № 11-10-1 від 11.19.10 р., предметом якого є надання маркетингових послуг з дослідження ринку паливних гранул України. Згідно п. 1.2 означеного договору результатом останнього є акт приймання-передачі виконаних робіт договору, робота передається в електронному вигляді в одному екземплярі. Також суд першої інстанції навів зміст ч. 1 ст. 901 ЦК України, де зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто звіт про виконання робіт має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результат, який замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

На підтвердження реальності виконання договору позивачем надані податкова накладна № 5762 від 20.10.10 р., акт надання послуг від 20.10.10 р., рахунок-фактура № 11-10-1 від 11.0.10 р. Дослідивши вказані документи, суд першої інстанції зазначив, що акт не містить чіткого, деталізованого переліку наданих послуг, що в свою чергу унеможливлює встановлення зв'язку витрат на послуги з господарською діяльністю підприємства. Акт носить загальний характер: містить лише загальний опис послуги, не відображає інформації щодо можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкту досліджень, інформації про потенційних споживачів, попиту на продукцію тощо, тобто не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по договору.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість витрат на маркетингові послуги за договором, укладеними позивачем з ТОВ «Тех-агроремпоставка», недоведеність їх отримання та використання їх результатів у подальшій господарській діяльності, а тому вони не можуть бути віднесені на результати господарської діяльності позивача, оскільки відсутні самі обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 000972305 від 20.01.12 р. про застосування штрафних санкцій по податку на прибуток в розмірі 1836,0 грн., суд першої інстанції зазначив, що санкції були застосовані на підставі п. 54.3.1-54.3.2 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК України за порушення вимог ст. 3, ст. 5, п. 4.1.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також в постанові суду наведений зміст п. 54.3.1 ст. 54 ПК України, де зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію. Відповідальність у разі визначення контролюючим органом грошового зобов'язання з підстав, зазначених у п. 54.3.1 ст. 54 ПК України, встановлена п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Також суд першої інстанції вказав на те, що до 06.08.11 р., тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», ПК України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених ним, до правопорушень, вчинених до 01.01.11 р. З 06.08.11 р. підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнений, зокрема, п. 11, який передбачив, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням п. 7 цього підрозділу).

З урахуванням приписів ст. 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності ПК України, але виявлених з 01.01.11 р. до 06.08.11 р., може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або ПК України, а починаючи з 06.08.11 р. застосовуються санкції в розмірах, передбачених ПК України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

Зважаючи на те, що позивачем в апеляційній скарзі не наведені доводи, які б спростували висновки суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів не досліджує підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Слід відмітити, що колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що перевірка, проведена ДПІ Жовтневого району м. Харкова стосовно ТОВ «Тех-агроремпоставка», визнана неправомірною, оскільки порушення, які були виявлені судом апеляційної інстанції, на висновках цієї перевірки не ґрунтуються.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-10772/12/2070 в частині задоволення позовних вимог прийнята з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укртехнологія» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-10772/12/2070 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-10772/12/2070 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-10772/12/2070 - скасувати в частині задоволення позову і в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-10772/12/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.01.2013 року.