Ухвала суду № 29356639, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-10710/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача - Ємельяненко Д.Д.

представника відповідача - Яришкіна Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2012р. по справі № 2а-10710/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Укрнадраресурси», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000062330 від 20.01.12 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 1673045,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1254783,75 грн. і № 0000022330 від 06.01.12 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 1494944,44 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 140959,33 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.12 р. по справі № 2а-10710/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.12 р. по справі № 2а-10710/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000022330 від 06.01.12 р. є акт № 6245/233/36627473 від 18.11.11 р. позапланової документальної виїзної перевірки підприємства позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промтехноопт», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень та серпень 2011 р., в якому був зроблений висновок про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 207 ГК України, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 228, ч. 1 ст. 216 ЦК України, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ у червні 2011 р. у сумі 931111,11 грн., у серпні 2011 р. у сумі 563833,33 грн. (а.с. 51 т. 1).

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставністю формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Промтехноопт» за угодами, які не носять реального характеру, оскільки за інформацією, отриманою від ДПІ Жовтневого району м. Харкова, неможливо було провести зустрічну звірку вказаного підприємства, оскільки воно за місцем реєстрації не знаходиться, керівник підприємства не обізнана про проведені господарські операції, відсутні кваліфікований персонал, технічні, технологічні та фізичні можливості для задекларований господарських операцій, основні та транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» були укладені договори від 25.05.11 р. № 15/2011 та № 16/2011, № 25/2011 від 28.07.11 р., № 26/2011 від 28.07.11 р., предметом яких є надання комплексу рекламних послуг, перелік яких визначений в п. 1.2 договорів. Сторони також узгодили, що послуги надаються фахівцями виконавця та/чи третіми сторонами, залученими останнім. В додатках до договорів сторони узгоджувалися час, періодичність та місце розміщення рекламної продукції. Вартість робіт встановлена протоколами узгодження ціни (а.с. 57, 66, 84, 96, 97 т. 1). Виконання робіт і їх прийняття позивачем оформлені актами виконаних робіт від 30.06.11 р. та 15.06.11 р., від 08.08.11 р. та від 15.08.11 р. (а.с. 58, 69-70, 85, 87, 101, 102, 104, 106 т. 1) і по вказаним операціям позивач отримав від виконавця податкові накладні № 258 від 06.06.11 р., № 420 від 14.06.11 р., № 862 від 30.06.11 р. (а.с. 59-61 т. 1), № 257 від 06.06.11 р., № 295 від 07.06.11 р., № 327 від 08.06.11 р., № 386 від 10.06.11 р., № 421 від 14.06.11 р., № 457 від 15.06.11 р., № 777 від 29.06.11 р., № 861 від 30.06.11 р. (а.с. 71-78 т. 1), № 376 від 08.08.11 р., № 502 від 11.08.11 р., № 589 від 15.08.11 р. (а.с. 89-91 т. 1), № 377 від 08.08.11 р., № 778 від 22.08.11 р., № 580 від 15.08.11 р., № 1014 від 31.08.11 р. (а.с. 108-111 т. 1).

Вказані факти стали підставою для висновків суду першої інстанції про належне та повне виконання сторонами перелічених договорів свої зобов'язань.

Також судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000062330 від 20.01.12 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 1673045,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1254783,75 грн. є акт № 6681/233/36627473 від 09.12.11 р. (а.с. 122-132 т. 1) позапланової документальної виїзної перевірки підприємства позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промтехноопт», їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень, травень та липень 2011 р., в якому зафіксовані порушення ч. 1 ст. 207 ГК України, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 228, ч. 1 ст. 216 ЦК України, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, які спричинили заниження ПДВ у квітні 2011 р. в сумі 568155,93 грн., у травні 2011 р. в сумі 587155,55 грн., у липні 2011 р. у сумі 517733,33 грн. (а.с. 132 т. 1).

Виявлені порушення перевіряючі пов'язували з формуванням позивачем податкового кредиту по нереальним угодам, укладених ним з ТОВ «Промтехноопт».

До матеріалів справи надані документи, які свідчать про те, що позивачем у період, що перевірявся, з ТОВ «Промтехноопт» були укладені договори № 04/2011 від 05.04.11 р., № 05/2011 від 11.04.11 р., № 11/2011 від 29.04.11 р., № 12/2011 від 29.04.11 р., № 20/2011 від 25.06.11 р., № 21/2011 від 25.06.11 р., предметом яких є надання комплексу рекламних послуг, перелік яких визначений в п. 1.2 договорів. Сторони також узгодили, що послуги надаються фахівцями виконавця та/чи третіми сторонами, залученими останнім. В додатках до договорів сторони узгоджувалися час, періодичність та місце розміщення рекламної продукції. Вартість робіт встановлена протоколами узгодження ціни (а.с. 138, 148, 159, 169, 181, 199 т. 1). Виконання робіт і їх прийняття позивачем оформлені актами виконаних робіт від 30.04.11 р., від 31.05.11 р., від 08.07.11 р., від 15.07.11 р., від 22.07.11 р., 31.07.11 р., від 08.08.11 р., 15.07.11 р. (а.с. 139, 149, 160, 170, 182, 184, 186, 188, 200, 202 т. 1) і по вказаним операціям позивач отримав від виконавця податкові накладні № 348 від 18.04.11 р., № 373 від 19.04.11 р., № 568 від 30.04.11 р. (а.с. 140-142 т. 1), № 372 від 19.04.11 р., № 482 від 27.04.11 р., № 536 від 29.04.11 р., № 567 від 30.04.11 р. (а.с. 150-153 т. 1), № 223 від 11.05.11 р., № 406 від 20.05.11 р., № 599 від 31.05.11 р. (а.с. 161-163 т. 1), № 258 від 12.05.11 р., № 277 від 13.05.11 р., № 405 від 20.05.11 р., № 527 від 27.05.11 р., № 607 від 31.05.11 р. (а.с. 171-175 т. 1), № 364 від 08.07.11 р., № 552 від 15.07.11 р., № 716 від 22.07.11 р., № 942 від 31.07.11 р. (а.с. 190-193 т. 1), № 241 від 05.07.11 р., № 365 від 08.07.11 р., № 554 від 15.07.11 р. (а.с. 204-206 т. 1).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що основним видом діяльності позивача є розподілення та постачання газу, розподілення та постачання електроенергії, добування природного газу, а рекламні послуги були замовленні у ТОВ «Промтехноопт» з метою просуванням товар та послуг на ринку України, залучення більшої кількості клієнтів. Як наслідок наданих вище рекламних послуг, позивачем були укладені договори поставки з ПАТ «Черкаський хлібокомбінат» № П-1/11 від 30.08.11 р., «Хлібокомбінат Амвросіївського районного споживчого товариства» № К-173/11 від 31.08.11 р., ТОВ «Епіцентр-К» № К-170/11 від 07.09.11 р., ТОВ «Газова компанія «Система» № Г-05/11 від 09.09.11 р., ФОП ОСОБА_3 № К-167/11 від 05.08.11 р., ПАТ «Зміївська овочева фабрика» № МВ-262/11 від 19.09.11 р., ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» № К-176/11 від 04.10.11 р., ТОВ «Гадяцький елеватор» № К-177/11 від 04.10.11 р., ТОВ «Птахо комплекс «Губин» № К-175/11 від 04.10.11 р., ВАТ «Харківський машинобудівник завод «Світ Шахтаря» № К-180/11 від 01.11.11 р. (а.с. 35-36, 44-45, 49-50, 55, 58-59, 67-68, 73-74, 77-78, 81-82, 85-86 т. 2).

За таких підстав судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що позивачем отримані від ТОВ «Промтехноопт» рекламні послуги були використані у власній господарській діяльності.

Оскільки право на податковий кредит у позивача виникло на підставі належним чином оформлених документів, що не заперечувалося відповідачем, це свідчити про те, що відповідачем не спростована достовірності відомостей цих первинних документів.

Зважаючи на те, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на тому, що іншою ДПІ були зроблені висновки про нікчемність правочинів, які здійснював контрагент позивача, ТОВ «Промтехноопт». Інших підстав та доводів ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідача не зазначено, колегія суддів вважає доцільним зауважити, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаних суд першої інстанції зробив висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на вище вказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.12 р. по справі № 2а-10710/12/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2012р. по справі № 2а-10710/12/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2012р. по справі № 2а-10710/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 04.02.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська