Ухвала суду № 29356482, 12.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 р.Справа № 2а-6252/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2012р. по справі № 2а-6252/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАКОН"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАКОН» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби та просило скасувати податкові повідомлення-рішення: від 16.03.2012р. № 0002732305 та від 16.03.2012р. № 0002742305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова від 16.03.2012р. № 0002732305 та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова від 16.03.2012р. № 0002742305, стягнуто з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАКОН» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної оцінки обставинами справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що в лютому 2012 року фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова, (реорганізована у ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС як правонаступник), проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055) за липень, серпень, вересень 2011 року, ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс» (код ЄДРПОУ 37093546) за серпень, вересень, жовтень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 05.03.2012р. № 10/2305/32133971 (а.с. 17- 28), за висновками якого встановлено порушення п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит всього на суму ПДВ 280074,0 грн., в тому числі за липень 2011 року - 9889,0 грн., серпень 2011 року - 177729,0 грн., вересень 2011 року - 92456,0 грн., а також порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податку на прибуток на загальну суму 322085,0 грн. за ІІІ квартал 2011 року.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 16.03.2012р. № 0002732305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 322085,0 грн. та від 16.03.2012р. № 0002742305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 350092,50 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 280074,0 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 70018,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими, при їх ухваленні відповідачем невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи. При цьому суд врахував, що висновки відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами - ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс», за якими ним в подальшому сформовано податковий кредит, не відповідають дійсності. Укладення та виконання вказаних угод підтверджується належним чином.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» 01.07.2011р. укладено договір поставки товарів № 0107/1 та протокол погодження договірної ціни до нього, згідно яких ТОВ «Промтехноопт» (продавець) передав у власність позивача (покупець) товар (техніка відео спостереження, комп'ютерна техніка, медична техніка, тощо), а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити зазначений товар. В зв'язку з укладенням договору ТОВ «Промтехноопт» на адресу позивача виписано податкові накладні від 01.07.2011р.№ 63, від 01.08.2011р. № 125, від 01.09.2011р. № 58 (а

01.08.2011р. між позивачем та ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс» укладено договір № 0108/4, згідно якого ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс» ( виконавець) зобов'язувався здійснювати в інтересах позивача (замовник) роботи, пов'язані з сортуванням, маркуванням та пакуванням товарів замовника, який, в свою чергу, зобов'язувався сплатити виконані роботи.

В зв'язку з укладеним договором ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс» на адресу позивача виписано податкову накладну від 31.08.2011р. № 208. Виконання договору оформлено актом здачі-приймання робіт № 3108/4 від 31.08.2011р., укладеного сторонами договору.

Так само 01.08.2011р. між тими самими сторонами укладено договір № 0108/5, за яким ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс» (виконавець) зобов'язувався здійснювати в інтересах позивача (замовник) роботи, пов'язані з сортуванням, маркуванням та пакуванням товарів замовника, який, в свою чергу, зобов'язувався сплатити виконані роботи. В зв'язку з укладеним договором ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс» на адресу позивача виписано податкову накладну від 31.08.2011р. № 207. Виконання договору оформлено актом здачі-приймання робіт № 3108/5 від 31.08.2011р., укладеного сторонами договору.

01.08.2011р. між тими самими сторонами укладено договори № 0108/2 та № 0109/2, № 0109/3 за тими ж умовами, в зв'язку з якими ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс» на адресу позивача виписано податкові накладні від 31.08.2011р. № 205, від 29.09.2011р. № 172, від 30.09.2011р. № 205 відповідно; роботи прийнято відповідно актами від 31.09.2011р. № 3108/7, від 29.08.2011р. № 2909/2 та від 30.09.2011р. № 3009/2.

03 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс» укладено договір № 0110/4, за умовами якого ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс» (виконавець) зобов'язувався здійснювати в інтересах позивача (замовник) роботи, пов'язані з сортуванням, маркуванням та пакуванням товарів замовника, який, в свою чергу, зобов'язувався сплатити виконані роботи. В зв'язку з зазначеним договором ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс» на адресу позивача виписано податку накладну від 31.10.2011р. № 174; роботи прийнято актом від 31.10.2011р. № 3110/1.

В зв'язку з наявними господарськими відносинами позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та обраховано податок на прибуток.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про встановлення реального характеру господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Промтехноопт» і ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс», що підтверджується доказами у справі. Підстав для сумнівів у достовірності наданих позивачем до суду доказів, які обґрунтовують реальний характер спірних господарських операцій, у колегії суддів не виникає. Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні спірних угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, судом першої інстанції при виконанні вимог ст. 11 КАС України та колегією суддів при апеляційному перегляді справи не виявлено.

В зв'язку з наведеним судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про наявність у позивача підстав для формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт» і ТОВ «Бізнес - Консалтинг плюс» на суму ПДВ, сплачену позивачем у ціні виконаних робіт.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст., ст. 160,167,195,196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2012р. по справі № 2а-6252/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.