Рішення № 29347600, 12.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/17277-2012 12.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні інвестиції"

до Аграрного фонду

про стягнення 67 371,66 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Палієва О.М.

від відповідача: Пронін О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні інвестиції" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду (далі-відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 67 103,24 грн. та відшкодування збитків у розмірі 268,42 грн., а всього - 67 371,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару, в результаті чого відповідачем було безпідставно отримано частину передплати та позивачем понесено збитки у зв'язку із переплатою позивачем реєстраційного збору за реєстрацію на біржі контракту та брокерської винагороди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.12.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 20.12.2012 р. судом оголошувалась перерва до 24.01.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

24.01.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про колегіальний розгляд справи, в якому просить для розгляду даної справи призначити судову колегію, оскільки дана справа є складною за своїм правовим характером та потребує ретельного аналізу діючого законодавства.

Суд, ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2013 р. залишив подане клопотання без задоволення.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

12.02.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав додаткові пояснення по справі.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав письмові пояснення, в яких проти позову заперечив та пояснив, що нормативно-правовими актами, що регулюють дані правовідносини не передбачено повернення суб'єктам господарювання із державного бюджету коштів, перерахованих Державним казначейством за придбання зерна з державного продовольчого резерву в рахунок отриманого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у разі невиконання біржового контракту з поставки зерна або його розірвання.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.02.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2010 р. між Аграрним фондом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» укладено біржовий контракт аграрної біржі №919 АБ/98, умовами якого передбачено, що відповідач продав, а позивач купив товар - пшеницю м'яку 3 класу, згідно ДСТУ-3768:2009 урожаю 2009 р.

Відповідно до п.1.1. контракту кількість - 3 458,682 тонн.

Згідно п.1.2. контракту ціна за одиницю товару (тонн) на базисі поставки, з ПДВ: 1 150,21 грн.

Пунктом 1.3. контракту встановлено, що вартість товару всього, з ПДВ: 3 315 175,52 грн.

Згідно п. 1.4. контракту реєстраційний збір 0,2%, з ПДВ: 7 956,42 грн.

Відповідно до п. 1.7. контракту сума оплати за контрактом (вартість товару): 3 315 175,52 грн.

Згідно п. 1.9. контракту форма оплати: оплата здійснюється на реєстраційний рахунок Аграрного фонду. Біржовий реєстраційний збір та брокерська винагорода - за рахунок позивача.

Відповідно до п.2.1. контракту відповідач забезпечує наявність товару на базисі поставки: EXW Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Мічуріна», Полтавська обл.

Пунктом 2.2. контракту встановлено, що після здійснення позивачем попередньої оплати, відповідач протягом 3-х робочих днів надає позивачу: - дозвіл на переоформлення товару; - довіреність на переоформлення товару; - складський документ; - податкову накладну; - картку аналізу зерна або посвідчення.

Згідно п. 4.1. контракту оплата коштів за контрактом згідно п. 1.7. здійснюється позивачем протягом 5-ти банківських днів, після реєстрації контракту на Аграрній біржі, на реєстраційний рахунок Аграрного фонду: Р/р 37116004004099, Державне казначейство України, код 820172.

Відповідно до п. 6.1. контракту сторони біржового контракту несуть відповідальність за достовірність вказаних реквізитів.

Судом встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання частково та передав у власність позивача товар в кількості 3 400,342 тонн на суму 3 911 107,38 грн., що підтверджується актом приймання-передачі (копія в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо передачі необхідної кількості товару у власність позивача згідно біржового контракту аграрної біржі №919 АБ/98 від 16.07.2010 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 67 371,66 грн. боргу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 268,42 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами біржового контракту аграрної біржі №919 АБ/98 від 16.07.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов контракту 30.07.2010 р. перерахував на вказаний в контракті рахунок грошові кошти в розмірі 3 978 210,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 30.07.2010 р.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково та передав у власність позивача товар в кількості 3 400,342 тонн на суму 3 911 107,38 грн., що підтверджується актом приймання-передачі (копія в матеріалах справи).

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив передачі товару у власність позивача на суму 67 103,24 грн.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

25.08.2011 р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 719 від 25.08.2011 р. про повернення грошових коштів на суму 67 103,24 грн. за біржовим контрактом аграрної біржі №919 АБ/98 від 16.07.2010 р., яка отримана останнім 25.08.2011 р., що підтверджується вхідним номером №4196 кореспонденції відповідача та відтиском печатки (копія в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, обов'язок відповідача повернути сплачені кошти виник у останнього з моменту отримання вимоги, тобто з 25.08.2011 р. та починаючи з 02.09.2011 р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в розмірі 67 103,24 грн.

При цьому, доводи відповідача про те, що нормативно-правовими актами, що регулюють дані правовідносини не передбачено повернення суб'єктам господарювання із державного бюджету коштів, перерахованих Державним казначейством за придбання зерна з державного продовольчого резерву в рахунок отриманого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у разі невиконання біржового контракту з поставки зерна або його розірвання судом не приймається до уваги, оскільки зазначене спростовується тим, що кошти позивач перераховував на розрахунковий рахунок відповідача, вказаний в п.4.1. біржового контракту та на виконання своїх зобов'язань згідно біржового контракту аграрної біржі №919 АБ/98 від 16.07.2010 р.

Уклавши вищезазначений біржовий контракт, Аграрний фонд погодився з усіма його положеннями та прийняв на себе господарське зобов'язання, яке належним чином не виконав, в результаті чого, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови біржового контракту аграрної біржі №919 АБ/98 від 16.07.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 67 103,24 грн. боргу підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 268,42 грн. збитків, які складаються з суми переплати за послуги брокера-покупця - 134,21 грн. та суми переплати за реєстраційний збір - 134,21 грн.

Частиною 1,2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Оскільки біржовим контрактом встановлено, що біржовий реєстраційний збір та брокерська винагорода оплачуються позивачем та залежать від ціни укладеного біржового контракту, невиконання відповідачем своїх зобов'язань у поставки товару не впливає на ціну укладеного контракту, а тому переплата за послуги брокера-покупця - 134,21 грн. та суми переплати за реєстраційний збір - 134,21 грн. не являються за своєю правовою природою збитками.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 268,42 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні інвестиції" задовольнити частково.

2. Стягнути з "Аграрного фонду" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код - 33642855) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні інвестиції" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код ЄДРПОУ - 33558346) 67 103 (шістдесят сім тисяч сто три) грн. 24 коп. боргу та 1 603 (одну тисячу шістсот три) грн. 09 коп. судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 14.02.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.