Постанова № 29346147, 04.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2013 року № 2а-15880/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Острів" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0006402270, №0006412270 від 14.11.2012

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 0006402270 від 14 листопада 2012 року, відповідно до якого ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на прибуток» у розмірі 1 832 061,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 680 462,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 151 599,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 0006412270 від 14 листопада 2012 року, відповідно до якого ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1 703 762,00 грн. у тому числі за основним платежем - 1 445 642, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 258 120,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Мінераліс ЛТД», ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання», ТОВ «Лекс Гарант», ТОВ «ТД Рокитянський арматурний завод».

Крім цього, на підтвердження необгрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначені контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту; крім того, відповідачем порушений порядок проведення перевірок.

Представник відповідача у судовому засіданні 04 лютого 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 30 жовтня 2012 року № 424/1-22-70-23444389 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова фірма Острів» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку а Прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Мінераліс ЛТД», ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання», ТОВ «Лекс Гарант», ТОВ «ТД Рокитянський арматурний завод» за весь період взаємовідносин.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі повідомлення від 11 жовтня № 227/10/22-70 та наказу від 10 жовтня 2012 року №2019, виданих ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС та на виконання постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі ДПС капітана податкової міліції О.В. Музичика від 07 вересня 2012 року, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632), ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018), ТОВ «Мінераліс ЛТД» (код ЄДРПОУ 36692123), ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання» (код ЄДРПОУ 31751752), ТОВ «Лекс Гарант» (код ЄДРПОУ.ДШ4§36), ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» (код ЄДРПОУ 36702534), за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2012 року № 424/1-22-70-23444389.

За висновками акту перевірки, податковим органом встановлені наступні порушення:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період у загальні сумі 1 680 462 грн., а саме по періодах: рік 2010 року у сумі 293 750 грн. (II квартал 2010 року у сумі 117 708 грн. та IV квартал 2010 року у сумі 176 042 грн.); I квартал 2011 року у сумі 303 125 грн.; II-IV квартал 2011 року у сумі 770 941 грн. (II квартал 2011 року у сумі 50 025 грн., III квартал 2011 року у сумі 264 692 грн., IV квартал 2011 року у сумі 456 224 грн.); III квартал 2012 року у сумі 312 646 грн. (I квартал 2012 року у сумі 52 955 грн. та III квартал 2012 року у сумі 80 360 грн., III квартал 2012 року у сумі 312 646 грн.);

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (Р- 25(27) Декларації з ПДВ) на загальну суму 1 445 642 грн., а саме по періодах: у червні 2010 року у сумі 94 167 грн., у жовтні 2010 року у сумі 11 667 грн., у листопаді 2010 року у сумі 2500 грн.; у грудні 2010 року у сумі 126 667 грн., у січні 2011 року у сумі 98 333 грн., у лютому 2011 року у сумі 12 500 грн., у березні 2011 року у сумі 131 667 грн., у квітні 2011 року у сумі 19 667 грн., у травні 2011 року у сумі 107 500 грн., червні 2011 року у сумі 43 500 грн., у липні 2011 року у сумі 103 000 грн., у серпні 2011 року у сумі 5833 грн., у вересні 2011 року у сумі 96 333 грн.; у жовтні 2011 року у сумі 154 167 грн., листопаді 2011 року у сумі 245 00 грн.; у грудні 2011 року у сумі 115 883 грн.; у січні 2012 року у сумі 50 433 грн., лютому 2012 року у сумі 21 833 грн.; у березні 2012 року у сумі 186 750 грн.; у квітні 2012 року у сумі 15 358 грн.; у травні 2012 року у сумі 7550 грн.; у червні 2012 року у сумі 15 833 грн.

Такий висновок податкового органу зроблено на підставі матеріалів кримінальної справи № 77-00186, що знаходиться в провадженні слідчого відділення ДПІ у Подільському районі міста Києва, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_2, за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018), ТОВ «Мінераліс ЛІД» (код ЄДРПОУ 36692123), ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання» (код ЄДРПОУ 31751752), ТОВ «Укрземсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 35913491), ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632), ТОВ «Лекс Гарант» (код ЄДРПОУ 36411936) та ПП «Зернь» (код ЄДРПОУ 36391868), які задіяні в злочинній схемі, а саме через рахунки вказаних підприємств, суб'єкти господарювання (без ознак фіктивності), незаконно переводили безготівкові кошти в готівкові під виглядом легальних фінансово-господарських операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому, податковий орган в обґрунтування висновків акту перевірки, посилається на акт Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 22 серпня 2012 року № 568/3-22-70-34933632 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПМК 555», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 07 вересня 2011 року по 31 липня 2012 року; акт Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 25 січня 2012 року № 58/23-50/36702534 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Рокитнянський арматурний завод» (код ЄДРПОУ 36702534) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень-грудень 2011 року (копії актів містяться в матеріалах справи).

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення від 14 листопада 2012 року № 0006402270, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 832 061, грн., в тому числі: за основним платежем - 1 680 462, 00 грн., за штрафними санкціями - 151 599, 00 грн.;

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення від 14 листопада 2012 року № 0006412270, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 703 762, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 1 445 642, 00 грн., за штрафними санкціями - 258 120, 00 грн.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними ат підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року) так і після, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, тобто з урахуванням приписів Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПМК 555» (Виконавець) укладались Договори на виконання робіт, зокрема, договір на виконання робіт (послуг) № 8/2012 від 18 червня 2012 року на суму 50 500 грн., в т.ч. ПДВ - 8 416,67 грн.; договір на виконання робіт (послуг) № 4/2012 від 01 лютого 2012 року на суму 640 200 грн. в т.ч. ПДВ - 106 700 грн.; договір на виконання робіт (послуг) № 1/2012 від 05 січня 2012 року на суму 160 700 грн. в т.ч. ПДВ - 26 783 грн.; договір на виконання робіт (послуг) № 10/2011 від 01 грудня 2011 року на суму 418 000 грн. в т.ч. ПДВ -69 666,67 грн.; договір на виконання робіт (послуг) № 8/2011 від 14 вересня 2011 року на суму 597 000 грн. в т.ч. ПДВ -99 499,99 грн.

За умовами вищезазначених Договорів, «Замовник» доручає, а «Виконавець» бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів з оцінки майна.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів надано суду копії податкових накладних № 1 від 27 червня 2012 року, № 21 від 03 лютого 2012 року, № 46 від 26 березня 2012 року, № 22 від 17 лютого 2012 року, № 47 від 27 березня 2012 року, № 49 від 28 березня 2012 року, № 44 від 05 січня 2012 року, № 46 від 26 січня 2012 року, № 48 від 31 січня 2012 року, № 31 від 09 грудня 2011 року, № 34 від 14 грудня 2011 року; копії актів виконаних робіт від 27 червня 2012 року, 30 березня 2012 року, 26 березня 2012 року, 31 січня 2012 року, 20 грудня 2011 року.

Згідно виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» оплата за отримані послуги була проведена позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «ПМК 555» в ПАТ «Банк Ринкові Технології» м. Київ, МФО 380786, № 26009110100396.

Спростовуючи висновки акту перевірки в частині взаємовідносин позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінераліс» зазначено, що між наведеним юридичними особами укладено наступні Договори, зокрема, Договір на виконання робіт (послуг) № 4/10-оц-юр від 01 червня 2010 року на суму 565 000 грн. в т.ч. ПДВ - 94 166,67 грн.; Договір на виконання робіт (послуг) № 7/10-оц-юр від 01 жовтня 2010 року на суму 85 000 грн. в т.ч. ПДВ -14 166,67 грн., Договір на виконання робіт (послуг) № 8/10-оц-юр від 11 жовтня 2010 року на суму 60 000 грн. в т.ч. ПДВ -10 000 грн.; Договір на виконання робіт (послуг) № 9/10-оц-юр від 01 листопада 2010 року на суму 700 000 грн. в т.ч. ПДВ -116 666,67 грн.; Договір на виконання робіт (послуг) № 3/2011 від 01 квітня 2011 року на суму 763 000 грн. в т.ч. ПДВ - 127 166,66 грн.

За умовами вищезазначених Договорів, «Замовник» (позивач) доручає, а «Виконавець» (ТОВ «Мінераліс») бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт по проведенню досліджень, аналізу ринку будівництва в період економічної кризи; щодо виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів з оцінки майна, які стосуються аналізу ринку нерухомості; щодо виконання про надання інформаційно-консультаційних послуг; щодо виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів з оцінки майна, стосуються аналізу ринку нерухомості та вартості будівництва.

Матеріали справи містять копії податкових накладних № 346 від 23 червня 2010 року, № 656 від 29 жовтня 2010 року, № 734 від 29 листопада 2010 року, № 804 від 14 грудня 2010 року, № 22 грудня 2010 року, № 21 грудня 2010 року, № 34 від 29 квітня 2011 року, № 33 від 28 квітня 2011 року, № 17 від 17 травня 2011 року, № 24 від 25 травня 2011 року, № 27 від 26 травня 2011 року, № 29 від 27 травня 2011 року, № 51 від 31 травня 2011 року; копії актів виконаних робіт від 23 червня 2010 року, 30 листопада 2010 року, 20 грудня 2010 року, 28 грудня 2010 року, 31 травня 2011 року.

Згідно виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» оплата за отримані послуги була проведена позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Мінераліс» в КМФ АКБ «УСБ» м. Київ, МФО 322012, № 26004038541351.

Щодо взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінераліс ЛТД» між сторонами укладено наступні договори: Договір на виконання робіт (послуг) № 1/2011 від 04 січня 2011 року на суму 665 000 грн. в т.ч. ПДВ -110 833,34 грн.; Договір на виконання робіт (послуг) № 2/2011 від 01 березня 2011 року на суму 790 000 грн. в т.ч. ПДВ -131 666,67 грн.

За умовами вищезазначених Договорів, «Замовник» (позивач) доручає, а «Виконавець» (ТОВ «Мінераліс ЛТД») бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів з оцінки майна, які стосуються потенційних можливостей ринку нерухомості; щодо виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів в яких визначається вартість телекомунікаційного обладнання порівняльним підходом.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів надано суду копії податкових накладних № 6 від 25 січня 2011 року, № 7 від 26 січня 2011 року, № 8 28 січня 2011 року, № 29 від 24 лютого 2011 року, № 22 від 23 березня 2011 року, № 40 від 30 березня 2011 року, № 45 від 31 березня 2011 року; копії актів виконаних робіт від 24 лютого 2011 року, від 31 березня 2011 року.

Згідно виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» оплата за отримані послуги була проведена позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Мінераліс ЛТД» в КМФ АКБ «УСБ» м. Київ, МФО 322012, № 26008003000016.

Додатково, позивачем повідомлено суд, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року у справі № 2а-7823/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, якою скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо неправомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Мінераліс ЛТД» за березень 2012 року, набрала законної сили, зміст якої, з урахуванням статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, приймаються судом в даному провадженні без доказування.

Щодо взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» з Товариством з обмеженою «ПВФ «Вентелектрообладнання» між сторонами укладено наступні договори: Договір на виконання робіт (послуг) № 4/2011 від 01 червня 2011 року на суму 261 000 грн. в т.ч. ПДВ - 43 500 грн.; Договір на виконання робіт (послуг) № 6/2011 від 01 серпня 2011 року на суму 723 000 грн. в т.ч. ПДВ - 120 500 грн.

За умовами вищезазначених Договорів, «Замовник» (позивач) доручає, а «Виконавець» ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання» бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів з оцінки майна, які стосуються аналізу ринку продажу електричного та телекомунікаційного обладнання; щодо виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів з оцінки майна, стосуються аналізу ринку нерухомості та вартості будівництва.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів надано суду копії податкових накладних № 5 від 23 червня 2011 року, № 6 від 24 червня 2011 року, № 10 від 29 червня 2011 року, № 11 від 30 серпня 2011 року, № 4 від 09 вересня 2011 року, № 6 від 12 вересня 2011 року, № 7 від 15 вересня 2011 року, № 4 від 12 жовтня 2011 року; копії актів виконаних робіт від 30 червня 2011 року, від 12 жовтня 2011 року.

Згідно виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» оплата за отримані послуги була проведена позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання» в ПАТ «Банк Кіпру» м. Київ, МФО 320940, № 26004041637001.

Спростовуючи висновки акту перевірки в частині взаємовідносин позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекс Гарант» зазначено, що між наведеним юридичними особами укладено наступні Договори, зокрема, Договір на виконання робіт (послуг) № 4/1/2012 від 17 лютого 2012 року на суму 566 300 грн.; Договір на виконання робіт (послуг) № 6/2012 від 02 квітня 2012 року на суму 137 450 грн., Договір на виконання робіт (послуг) № 7/2012 від 01 червня 2012 року на суму 44 500 грн.

При цьому, матеріали справи містять Договір від 15 березня 2012 року № 5/1/2012 про перевод боргу, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» (первісний боржник) переводить борг перед ТОВ «Лекс Гарант» (кредитор) на загальну суму 566 300 грн. на ТОВ «ТД Рокитянський арматурний завод» (новий боржник).

За умовами вищезазначених Договорів, «Замовник» (позивач) доручає, а «Виконавець» (ТОВ «Лекс Гарант») бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів з оцінки майна, які стосуються аналізу ринку продажу будівельних матеріалів, багатокомпонентних металевих конструктивних елементів; щодо виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів, в яких визначається вартість офісного обладнання та систем телекомунікації.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів надано суду копії податкових накладних № 1 від 01 березня 2012 року, № 3 від 02 березня 2012 року, № 5 від 05 березня 2012 року, № 7 від 06 березня 2012 року, № 9 від 07 березня 2012 року, № 11 від 09 березня 2012 року, № 12 від 12 березня 2012 року, № 13 від 13 березня 2012 року, № 14 від 14 березня 2012 року, № 15 від 15 березня 2012 року, № 2 від 12 квітня 2012 року, № 8 від 27 квітня 2012 року, № 8 від 30 травня 2012 року, № 9 від 31 травня 2012 року, № 9 від 27 червня 2012 року; копії актів виконаних робіт від 15 березня 2012 року, 14 березня 2012 року, 13 березня 2012 року, 12 березня 2012 року, 09 березня 2012 року, 07 березня 2012 року, 06 березня 2012 року, 05 червня 2012 року, 02 червня 2012 року, від 01 березня 2012 року, 31 травня 2012 року, 27 червня 2012 року.

Згідно виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» оплата за отримані послуги була проведена позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Лекс Гарант» в ПАТ «Діамант Банк» м. Київ, МФО 320854, № 2600231012938.

Щодо взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Рокитянський арматурний завод» між сторонами укладено наступні договори: Договір на виконання робіт (послуг) № 5/2011 від 01 липня 2011 року на суму 618 000 грн.; Договір на виконання робіт (послуг) № 7/2011 від 12 вересня 2011 року на суму 365 000 грн.; Договір на виконання робіт (послуг) № 11/201 від 05 грудня 2011 року на суму 277 300 грн.; Договір на виконання робіт (послуг) № 2/2012 від 09 січня 2012 року на суму 141 900 грн.; Договір на виконання робіт (послуг) № 5/2012 від 20 лютого 2012 року на суму 45 000 грн.

За умовами вищезазначених Договорів, «Замовник» (позивач) доручає, а «Виконавець» (ТОВ «ТД Рокитянський арматурний завод») бере на себе зобов'язання ринку щодо виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів з оцінки майна, які стосуються аналізу ринку нерухомості та вартості будівництва; щодо виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів з оцінки майна які стосуються аналізу ринку продажу будівельних матеріалів, електричного, телекомунікаційного та машинобудівного обладнання.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів надано суду копії податкових накладних № 7 від 20 липня 2011 року, № 14 від 29 липня 2011 року, № 13 від27 липня 2011 року, № 9 від 22 липня 2011 року, № 8 від 21 липня 2011 року, № 7 від 19 вересня 2011 року, № 7 від 13 жовтня 2011 року, № 5 від 19 грудня 2011 року, № 9 від 27 грудня 2011 року, № 12 від 26 січня 2012 року, № 13 від 27 січня 2012 року, № 15 від 31 січня 2012 року, № 2 від 27 лютого 2012 року; копії актів виконаних робіт від 29 липня 2011 року, 29 липня 2011 року, 27 грудня 2011 року, 31 січня 2012 року, 27 лютого 2012 року, 29 лютого 2012 року.

Згідно виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» оплата за отримані послуги була проведена позивачем на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Рокитянський арматурний завод» в ПАТ «Діамант банк» м. Київ, МФО 320854, № 2600331011578.

Крім цього, на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» та ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018), ТОВ «Мінераліс ЛІД» (код ЄДРПОУ 36692123), ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання» (код ЄДРПОУ 31751752), ТОВ «Укрземсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 35913491), ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632), ТОВ «Лекс Гарант» (код ЄДРПОУ 36411936) позивачем надано суду наступні документи: перелік звітів (договорів) на виконання робіт з оцінки майна з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року; перелік звітів (договорів) на виконання робіт з оцінки майна з 01 червня 2010 року по 31 грудня 2012 року; перелік звітів (договорів) на виконання робіт з оцінки майна за 2011 року; копію інформації, яку отримав Замовник - ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» від Виконавця (ТОВ «ТД Рокитянський арматурний завод») для включення у звіти; копію інформації, яку отримав Замовник - ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» від Виконавця (ТОВ «Лекс Гарант») для включення у звіти; копію інформації, яку отримав Замовник - ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» від Виконавця (ТОВ «ПМК 555») для включення у звіти; копію інформації, яку отримав Замовник - ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» від Виконавця (ТОВ «Мінераліс») для включення у звіти; копію інформації, яку отримав Замовник - ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» від Виконавця (ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання») для включення у звіти.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: договори, специфікацію на товар, податкові накладні, акти виконаних робіт.

Згідно з підпугктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, та не спростовано представниками стоірн ку судових засіданнях, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Аналогічне за змістом та формою регулювання спірних правовідносин щодо право на нарахування податкового кредиту передбачено Податковим кодексом України, зокрема, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що надана суду первинна документація належним чином оформлена, використана податковим органом під час проведення перевірки, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту платником податку на додану вартість.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Мінераліс ЛІД», ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання», ТОВ «Укрземсервіс ЛТД», ТОВ «ПМК 555» та ТОВ «Лекс Гарант», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 31 грудня 2011 року у справі № 21-47а10, від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, які, в свою чергу, узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, згідно якої у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Мінераліс ЛІД», ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання», ТОВ «Укрземсервіс ЛТД», ТОВ «ПМК 555» та ТОВ «Лекс Гарант», а висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є неправомірним, тому, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення - рішення від 14 листопада 2012 року № 0006412270, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 703 762, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 1 445 642, 00 грн., за штрафними санкціями - 258 120, 00 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 14 листопада 2012 року № 0006402270, яким за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 832 061, грн.., в тому числі: за основним платежем - 1 680 462, 00 грн., за штрафними санкціями - 151 599, 00 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94 - ВР встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9. пункут 5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. N 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії укладених Договорів позивача із ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Мінераліс ЛІД», ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання», ТОВ «Укрземсервіс ЛТД», ТОВ «ПМК 555» та ТОВ «Лекс Гарант», копії податкових накладних, актів виконаних робіт та виписок з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів.

При цьому, 10 грудня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) направлено судовий запит СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС із проханням надати суду інформацію щодо предмету діяння, за наслідками якого порушено кримінальну справу № 77-00186; повідомити про рух кримінальної справи № 77-00186.

За результатом дослідження отриманих документів, а саме: копій протоколів допитів свідків від 19 липня 2012 року та від 12 липня 2012 року, осіб, які володіють інформацією по кримінальній справі № 77-00186, суд дійшов висновку про відсутність обвинувального висновку або вироку суду, що свідчить про відсутність кінцевого рішення по кримінальній справі № 77-00186, яке в разі набрання законної сили було б враховано Окружним адміністративним судом міста Києва без доказування, а тому суд критично ставиться до посилань податкового органу.

При цьому, податковий орган як на підстави для визнання правочинів нікчемними посилається саме на порушення кримінальної справи № 77-00186, в межах якої допитані особи (свідки) що володіють інформацією про юридичних осіб.

Суд звертає увагу, що кримінальна справа № 77-00186 порушена відносно фізичних осіб, якими були зареєстровані та/або придбані деякі суб'єкти господарської діяльності - контрагенти позивача, а допитані особи не мають відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» та не працювали у останнього, до того ж, зазначені особи не допитувались перевіряючими інспекторами під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова фірма «Острів», тому, суд вважає, що податковим органом безпідставно взяті до уваги обставини кримінальної справи № 77-00186 та протоколи допитів свідків.

Також, суд критично ставиться до посилань податкового органу на висновки, викладені у акті Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 22 серпня 2012 року № 568/3-22-70-34933632 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПМК 555» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 07 вересня 2011 року по 31 липня 2012 року та акті Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 25 січня 2012 року № 58/23-50/36702534 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Рокитнянський арматурний завод» (код ЄДРПОУ 36702534) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень-грудень 2011 року (копії актів містяться в матеріалах справи) з огляду на наступне.

З наведених вище актів вбачається, що податковими органами здійснені заходи по проведенню зустрічних звірок ТОВ «ТД «Рокитнянський арматурний завод» та ТОВ «ПМК 555» з метою підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень-грудень 2011 року, за результатами яких складені акти про неможливість проведення такої звірки.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводятся в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Суд ставить під сумнів правомірність дій податкового органу в частині складання актів про неможливість проведення зустрічної звірки із одночасним визнанням правочинів, вчинених контрагентами, нікчемними, оскільки відсутність у податкових органів повноважень на визнання правочинів нікчемними за результатами зустрічних звірок, що не можливо провести, вбачається із приписів Податкового кодексу України, а отже, суд не може взяти до уваги докази (акти про неможливість проведення зустрічних звірок), складання яких взагалі не передбачено податковим законодавством.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року № 0006402270.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби № 0006402270 від 14 листопада 2012 року, яким ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на прибуток» у розмірі 1 832 061,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 680 462,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 151 599,00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби № 0006412270 від 14 листопада 2012 року, яким ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1 703 762,00 грн. у тому числі за основним платежем - 1 445 642, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 258 120,00 грн.

4. Судові витрати в сумі 2146, 00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 14.02.2013.