Постанова № 29346096, 12.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2013 року № 826/31/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марка Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкові-повідомлення рішення №0015132203, №0015142203 від 25.12.2012 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 25 грудня 2012 року № 0015132203 про визначення грошового зобов'язання із сплати ТОВ «Марка Україна» податку на прибуток підприємств у розмірі 2013625 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 432 977,00 грн. в частині грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 1 794 231 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 385 802 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 25 грудня 2012 року № 0015142203 про визначення ротового зобов'язання із сплати ТОВ «Марка Україна» податку на додану вартість у розмірі 171 754,0 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 757 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санта-Л ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «БКК «Інтермар», Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Арміс», операції з якими мали реальних характер, що підтверджується належними документами, наданими податковому органу під час перевірки, відтак у податкового органу були відсутні підстави для нарахування позивачеві податку на прибуток та податку на додану вартість. Щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, позивач зазначає, що такі висновки податкового органу є неправомірними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні 04 лютого 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 07 грудня 2012 року № 1142/22-3/34532301 про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року.

04.02.2013 в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи в письмовому провадженні.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» (код ЄДРПОУ 34532301) зареєстровано Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 07 вересня 2006 року № 10741020000019420 та перереєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 17 січня 2008 року № 10741070006019420 в зв'язку зі зміною юридичної адреси; взято на податковий облік 08 вересня 2006 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва за № 48430.

З матеріалів справи вбачається, що підставі направлень від 22 жовтня 2012 року № 1733/22-3, № 1732/22-3, № 393/17-05, № 392/17-05, від 22 жовтня 2012 року № 1711/22-6 виданих Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на жовтень 2012 року проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Марка Україна»» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 07 грудня 2012 року № 1142/22-3/34532301, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом, серед іншого, встановлено наступні порушення:

- підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.9 пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3., підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.3.3., підпункту 7.3.4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.268. пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.1.3. пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 039 875 грн., в т.ч. III квартали 2010 року на суму 99 802 грн., 2010 рік на суму 1 758 159 грн., II квартал 2011 року на суму 280 780грн., II - III квартали 2011 року - на суму 280 780грн., II - IV квартали 2011 року суму 281 716 грн.;

- підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14, статті 185, статті 188, статті 189, пункту 198.2, пункту 198.3., пункту 198.6. Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 171 754 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2011 року - 44 307 грн.; за березень 2011 року - 58 194 грн.; за квітень 2011 року - 9 063 грн.; за травень 2011 року - 3 750 грн.; за червень 2011 року - 5417 грн.; за листопад 2011 року - 51 023 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований наступним: в порушення пункту 5.1, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Товариство не відобразило при розрахунку приросту (убутку) суми товарів, що не були використані в господарській діяльності, що призвело до заниження суми валового доходу на суму 312 080 грн.; згідно розшифровки до рядку 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року підприємством задекларовано доходи отримані від сум страхового відшкодування у розмірі 909 559 грн.; позивачем віднесено до складу валових витрат за 3 квартал 2010 року витрати в розмірі 105 000 грн. оплачені за послуги отримані від ФОП ОСОБА_1, як такі, що не були здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що призвело до завищення валових витрат за 3 квартал 2010 року на суму 105 000, 00 грн.; Товариством включено до складу валових витрат в З кварталі 2010 року витрати у сумі 157 723, 00 грн. на проведення рекламних акцій, отриманих від ДП «ПРОВІД «PROVID».

При цьому, на думку податкового органу, правочини по операціях між позивачем та ТОВ «Санта - Л» на суму ПДВ 51022, 83 грн. за листопад 2011 року, із ТОВ «Міріс» на суму ПД 51022,83 грн. за листопад 2010, січень 2011 року, із ТОВ «БКК «Інтермар» на суму ПДВ 11790,80 грн. за лютий, квітень, травень, 2011 року, із ТОВ «БК «Арміс» на суму ПДВ 11790,80 грн. за листопад 2010, березень, квітень 2011 року є нікчемними та суперечать інтересам держави, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Не погоджуючись із такими висновками податного органу, позивачем подані заперечення до акту перевірки від 07 грудня 2012 року № 1142/22-3/34532301, копія яких міститься в матеріалах справи.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, податковим повідомленням - рішенням від 25 грудня 2012 року № 0015132203 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.9 пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3., підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.3.3., підпункту 7.3.4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.268. пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.1.3. пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 446 602, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - на 2 013 625, 00 грн., за штрафними санкціями - 432 997, 00 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, податковим повідомленням - рішенням від 25 грудня 2012 року № 0015142203 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14, статті 185, статті 188, статті 189, пункту 198.2, пункту 198.3., пункту 198.6. Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 184 511, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - на 171 754, 00 грн., за штрафними санкціями - на 12 757, 00 грн.

Позивача не погоджується із такими висновками акту перевірки та вважає спірні податкові повідомлення - рішення від 25 грудня 2012 року № 0015142203 та № 0015132203 такими, що підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року) так і після, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, тобто з урахуванням приписів Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, в межах данного спору в частині оскарження податкового повідомлення - рішення від 25 грудня 2012 року № 0015142203 слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» та ТОВ «Санта - Л ЛТД», ТОВ «Міріс», ТОВ «БКК «Інтермар», ТОВ «БК «Арміс», обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Санта-Л ЛТД» було укладено договір поставки № 19/07, предметом якого є зобов'язання ТОВ «Санта - Л ЛТД» виконати роботи по виготовленню торгового обладнання згідно з затвердженими технічними вимогами, здійснити монтаж в зазначений термін згідно п. 4.1. договору та передати у зумовлені строки покупцеві товар на умовах договору. Ціна та кількість товару зазначається у специфікації, що є невід'ємною частиною договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.

Позивач зазначає, що датою поставки товару, згідно пункту 4.3. Договору є дата приймання-передачі товару зазначена у відповідній накладній чи в іншому товаросупроводжувальному документі.

Позивачем надано суду копії специфікацій, податкових накладних та видаткових накладних.

Податковий орган, посилаючись на висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 14 травня 2012 року № 396/2240/37270695 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Санта - Л ЛТД» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2011 року та на відсутність у ТОВ «Санта - Л ЛТД» обладнання, трудових ресурсів та ін. для здійснення господарської діяльності, вважає нікчемними правочини по операціях позивача із ТОВ «Санта - Л ЛТД».

Крім цього, 18 жовтня 2010 року між позивачем та ТОВ «Міріс» було укладено договір на виготовлення б/н, за умовами якого ТОВ «Міріс» зобов'язується виготовити торгове обладнання згідно специфікації згідно з договірною ціною. Повна вартість робіт є договірною та згідно п. 2.1. вказаного Договору, становить 138320 грн. Датою поставки товару, згідно п. 4.3. Договору є дата приймання-передачі товару, зазначена у відповідній накладній чи в іншому товаросупроводжувальному документі.

Позивач зазначає, що в рамках виконання договору за фактом поставки ТОВ «Міріс» було виписано податкові накладні № 262 від 17 листопада 2010 року та № 2501012 від 25 січня 2011 року (за фактом поставки та оплати, що підтверджується рахунком-фактурою від 24 січня 2011 року та видатковою накладною від 06 лютого 2011 року).

За висновком відповідача у ТОВ «Міріс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів тощо, що на думку податкового органу підтверджується висновками акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 16 травня 2011 року № 521/23-6/34620298 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Міріс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень - лютий 2011 року.

Також, за даним епізодом, за висновками перевіряючих, 08 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «БКК «Інтермарр» було укладено договір на виготовлення № 1104. Предметом вказаного договору є зобов'язання ТОВ «БКК «Інтермарр» виготовити торгове обладнання в кількості 15 штук (вертикальні металоконструкції) згідно погодженим технічним завданням і договірною ціною.

Отримання придбаного позивачем товару оформлено видатковими накладними № РН-1683 від 20 червня 2011 року, № РН-1645 від 14 червня 2011 року, актами приймання-передачі робіт від 07 квітня 2011 року, від 23 лютого 2011 року.

В свою чергу, ТОВ «БКК «Інтермарр» було виписано податкові накладні № 2705004 від 27 травня 2011 року; № 2005007 від 20 травня 2011 року; № 1404001 від 14 квітня 2011 року; № 1402001 від 14 лютого 2011 року.

Посилаючись на висновки акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 07 лютого 2012 року № 520/23-3/33887639 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БКК «Інтермарр» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, відповідач вважає нікчемними правочини по операціях позивача із ТОВ «БКК «Інтермарр» .

Згідно матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Арміс» було укладено два однорідних договори: договір про виготовлення № 090311 від 09 березня 2011 року та договір про виготовлення б/н від 16 листопада 2010 року, предметом яких є зобов'язання ТОВ «Будівельна компанія «Арміс» виготовити торгове обладнання на погоджених сторонами умовах.

Отримання придбаного позивачем товару оформлено видатковою накладною № РН-3103001 від 31 березня 2011 року, актами приймання-передачі виконаних робіт від 31 грудня 2010 року та від 08 квітня 2011 року.

Також, ТОВ «Будівельна компанія «Арміс» було виписано податкові накладні № 2303007 від 23 березня 2011 року; № 438 від 17 листопада 2010 року; № 903006 від 09 березня 2011 року; № 1304001 від 13 квітня 2011 року.

Висновки відповідача поро нікчемність вищезазначених правочинів ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 03 серпня 2011 року № 996/23-7/34356397 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Арміс» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року.

Узагальнюючи вищевикладене, суд звертає увагу, що висновки податкового органу щодо відсутності у контрагентів (ТОВ «Будівельна компанія «Арміс», ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «Санта - Л ЛТД», ТОВ «Міріс») обладнання, трудових ресурсів та ін. для здійснення господарської діяльності оскаржуються позивачем, проте доказів протилежного, протягом розгляду справи позивачем не надано.

Отже, вирішуючи адміністративну справу по суті та досліджуючи питання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами позивача, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Надані позивачем в матеріали справи, копії податкових накладних, не дають суду можливості встановити з якою метою замовлялись такі послуги саме в такому обсязі та як вони в подальшому використовувались в господарській діяльності позивача.

В матеріалах справи відсутні також докази на підтвердження факту перевезення, зберігання придбаного товару за спірними господарськими операціями, відсутня будь-яка інформація про наявність транспорту та складських приміщень.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження подальшого руху товарів, зокрема, видаткових накладних на поставку продукції, актів виконаних робіт та виписок банку.

Крім того, згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно пункту 2. статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що податкова накладна є звітним податковим документом, що підтверджує виникнення податкового зобов'язання платника податку у зв'язку з продажем товарів або послуг та не є первинним документом.

При цьому, посилання позивача на неправомірність врахування відповідачем під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» актів перевірок, що складені за наслідком перевірки зазначених контрагентів, суд не бере до уваги, оскільки матеріали справи містять копії зазначених актів перевірки, але позивачем не надано доказів скасування таких висновків або визнання їх нечинним, з огляду на що суд зазначає наступне.

За змістом акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 10 серпня 2011 року № 1079/23-6/34620298 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Міріс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року згідно пояснень громадянина ОСОБА_2, складених старшим оперуповноваженим відділу податкової міліції Броварської ОДПІ Лишиленком Т.О., встановлено, що ОСОБА_2 не причетний до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Міріс»; звітність подана до податкового органу з вересня 2010 року підписана громадянином ОСОБА_2; стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Міріс» 10 Запит «Встановлення місцезнаходження», за юридичною та фактичною адресами не знаходиться; фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Міріс» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності за КВЕД; загальна чисельність працюючих складає 1 особа.

При цьому, зазначеним актом встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТОВ «Міріс» та сумою податкового кредиту задекларованого підприємствами-покупцями за вересень - грудень 2010 року, за березень 2011 року, причиною яких є відсутність ТОВ «Міріс» підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань: головні книги, журнали - ордери та куліси рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», № 64 «Розрахунки по податкам і платежам», № 643 «Податкові зобов'язання», № 68 «Розрахунки по іншим операціям», № 70 «Доходи від реалізації», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні тощо.

Як висновок проведеною перевірки, в акті Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 10 серпня 2011 року № 1079/23-6/34620298 та від 16 травня 2011 року № 521/23-6/34620298 встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, та з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року.

Крім того, ні під час проведення перевірки, ні протягом розгляду даної справи в суді, позивачем не надано документів, які б підтверджували факт реального виконання умов правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ «Міріс», а також документів, на підтвердження реалізації вищенаведених послуг позивачем у своїй діяльності.

За висновками акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 03 серпня 2011 року № 996/23-7/34356397 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Арміс» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року встановлено наступне:

- ТОВ «Будівельна компанія «Арміс» не знаходиться за місцем юридичної або фактичної адреси;

- основним постачальником ТОВ «Будівельна компанія «Арміс» є ТОВ «Міріс»;

- відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»;

- не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств - постачальників за березень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Будівельна компанія «Арміс» та підприємствами - постачальниками, підприємствами - покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 07 лютого 2012 року № 520/23-3/33887638 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БКК «Інтермарр» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 02 грудня 2011 року на підставі відсутності поставок та ненаданням декларацій; у штаті Товариства наявні 2 працівники; основні фонди - відсутні; транспортні засоби - відсутні.

При цьому, судом встановлено та не спростовано представником позивача, що господарська діяльність позивача із ТОВ «БКК «Інтермарр» здійснювалась протягом 2011 року, коли ТОВ «БКК «Інтермарр» не подавалась звітність та були відсутні поставки, що на думку суду підтверджує доводи податкового органу в частині нікчемності Договору на виготовлення від 08 квітня 2011 року № 1104.

В свою чергу, основним постачальником ТОВ «БКК «Інтермарр» є ТОВ «Будівельна компанія «Арміс».

За висновком акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 14 травня 2012 року № 396/2240/37270695 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Санта - Л ЛТД» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2011 року у ТОВ «Санта - Л ЛТД» були відсутні обладнання, трудові ресурси та ін. для здійснення господарської діяльності, тому податковий орган вважає нікчемними правочини по операціях позивача із ТОВ «Санта - Л ЛТД».

Суд звертає увагу, що висновки, викладені у вищезазначених актах перевірок приймаються судом як належне обґрунтування заперечень до адміністративного позову, оскільки позивачем не надано суду спростування вищезазначених обставин.

При цьому, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що протягом розгляду даної справи представником позивача не було надано суду для огляду кінцеві результати виконання робіт по Договорам, що укладались між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» та ТОВ «Санта - Л ЛТД», ТОВ «Міріс», ТОВ «БКК «Інтермар», ТОВ «БК «Арміс», до того ж, причини неможливості надати зазначені докази не повідомлено.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як встановлено судом, первинні документи контрагентів позивача виписані з порушенням законодавства або ж взагалі відсутні.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З викладеного вбачається, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Окрім викладеного, суд зазначає, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21 січня 2011 року, а також постанові від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

За таких обставин, вірним є висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.1. статті 201, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України та обґрунтованим є винесення податкового повідомлення - рішення від 25 грудня 2012 року № 0015142203.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 25 грудня 2012 року № 0015132203 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.9 пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3., підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.3.3., підпункту 7.3.4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.268. пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.1.3. пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 446 602, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - на 2 013 625, 00 грн., за штрафними санкціями - 432 997, 00 грн. суд зазначає наступне.

Під час перевірки встановлено порушення підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у відображенні отриманих відсотків по вкладам, вартості реалізованої валюти, відображення втрат від пошкодження ТМЦ та інше.

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5» показників за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2011 року у загальній сумі 8 845 250 грн. встановлено, що на стан формування цих показників мало вплив здійснення товариством операцій з відображення отриманих відсотків по вкладам, вартості реалізованої валюти, відображення втрат від пошкодження ТМЦ та інше.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2011 року в сумі 8 327 239 грн. та збільшення даного показника декларації на суму 518 011 грн. (за уточненою декларацією за 1 квартал 2011 року), на підставі таких документів: регістрів синтетичного обліку - оборотно-сальдових відомостей по рахунках 28, 30, 31, 36, 50, 60, 70, 71, 73, 74, 79, тощо; регістрів аналітичного обліку - договорів про фінансово-господарську діяльність, банківських виписок, та ін.; встановлено заниження задекларованих товариством показників 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5».

В свою чергу, за висновком податкового органу, згідно даних податкового обліку (з урахуванням уточнюючих розрахунків): рядок 01.6 «Інші доходи» Декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року складає 2 878 070 грн.; рядок 01.6 «Інші доходи» Декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали року складає 3 746 017 грн.; рядок 01.6 «Інші доходи» Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік складає 5 166 162 грн.

Таким чином, інші доходи підприємства (рядок 01.6) за 2 півріччя 2010 року складають 2 288 092 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року задекларовано доходи в сумі 867 947 грн., 4 квартал 2010 року задекларовано доходи в сумі 1 420 145 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку інші доходи складають: 3 квартал 2010 року - Рахунок 732 «Відсотки одержані» - 896 062 грн., 4 квартал 2010 року - Рахунок 732 «Відсотки одержані» - 1 646 050 грн.

Таким чином, у висновку перевірки встановлено, що розбіжність відповідно становить 254 020 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 28115 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 225 905 грн.

Враховуючи, що вклади, вартість реалізованої продукції, відображення втрат від пошкодження ТМЦ не є товарами (роботами, послугами), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а також враховуючи, що занижено інші доходи на загальну суму 254 020 грн., в тому числі за 3 квартал, суд погоджується із висновками акту перевірки про порушення позивачем підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.9 пункту 5.2 Закону № 334/94-ВР.

Щодо порушення позивачем підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2010 року між позивачем та ДП «Провід «Provid» було укладено договір № 01-03/2010 предметом якого є надання позивачу послуг з реклами та просування продуктів позивача на території, проведення рекламних кампаній й представлення перед громадськістю й окремими групами населення.

22 березня 2010 року позивачем та ДП «Провід «Provid» укладено додаток № 6 до договору № 01-03/2010 від 01 березня 2010 року, в якому визначено, що ДП «Провід «Provid» зобов'язується надати послуги з організації і проведення рекламної акції «Відпочивай в Анталії разом з Mark & Spencer». Акція проводиться відносно товарів позивача, що випускаються під знаком для товарів та послуг Mark & Spencer.

.19 квітня 2010 року позивачем та ДП «Провід «Provid» укладено додаток № 11 до договору № 01-03/2010 від 01 березня 2010 року, в якому визначено, що ДП «Провід «Provid» зобов'язується надати послуги з організації і проведення заходу, присвяченого відкриттю нового магазину позивача у м. Києві, вул. Хрещатик 29/1.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Марка України» включено до складу валових витрат в 3 кварталі 2010 року витрати у сумі 157723 грн. на проведення рекламних акцій, отриманих від ДП «Провід «Provid» згідно наступних актів виконаних робіт:

- акт № ОУ-0000183 від 29 червня 2010 року, згідно якого ДП «Провід «Provid» було надано послуги з організації та проведення рекламної акції «Відпочивай в Анталії разом з Mark & Spencer» згідно Договору № 6 від 22 березня 2010 року до Договору № 01-03/2010 від 01 березня 2010 року. Вартість послуг складає 20900 грн., ПДВ 4180 грн., податок на рекламу 104,50 грн., всього на загальну суму 25 184 грн.;

- акт № ОУ-0000186 від 31 травня 2010 року, згідно якого ДП «Провід «Provid» було надано послуги з організації проведення заходу присвяченого відкриттю нового магазину згідно Договору № 11 від 19 квітня 2010 року до Договору № 01-03/2010 від 01 березня 2010 року. Вартість послуг складає 136821,94 грн., ПДВ 27364,39 грн., всього на загальну суму 164186,33 грн.

Відповідно до підпункту 5.4.4. пункту 5.4. статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються: витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

На думку податкового органу в порушення підпункту 5.4.4. пункту 5.4. статті 5 Закону № 334/94-ВР підприємством включено до складу валових витрат витрати на рекламні заходи в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 7.4.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено особливий порядок податкового обліку. Суть подвійного призначення полягає у тому, що такі витрати можуть включатися до складу валових витрат у повному обсязі, тобто нелімітовані витрати, та до витрат з відповідним обмеженням, тобто лімітовані. Нелімітовані витрати - це витрати на проведення перепродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, а до лімітованих витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг з рекламними цілями. Зазначені витрати включаються до валових витрат підприємства у розмірі, що не перевищує 2 % від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) квартал.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

При цьому, підпунктом 5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону.

При цьому, відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичність надання послуг по виготовленню та розповсюдженню рекламної продукції не підтверджується достатніми доказами, копіями розрахункових документів (векселів), виписками з банку, зразками самої рекламної продукції.

За таких обставин, враховуючи, що вартість послуг згідно акту виконаних робіт № ОУ-0000183 від 29 червня 2010 року складає 20900 грн., ПДВ 4180 грн., податок на рекламу 104,50 грн., всього на загальну суму 25 184 грн. та акту виконаних робіт № ОУ-0000186 від 31 травня 2010 року - 136821,94 грн., ПДВ 27364,39 грн., всього на загальну суму 164186,33 грн., висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 3 квартал 2010 року на суму 157 723 грн. є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Стосовно витрат пов'язаних із зміною курсу валюти, а саме порушення підпункту 7.3.3., підпункту 7.3.4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону суд зазначає наступне.

В ході перевірки встановлено, що підприємством в декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік було задекларовано значення рядку 05.2 Декларацій „Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» у сумі 6 203 815 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що головним бухгалтером ТОВ «Марка Україна» було надане усне пояснення, що до даного рядку декларації були включені від'ємні курсові різниці за 2008, 2009 та 1 півріччя 2010 року, що не були включені раніше.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Марка України» включено до рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04,1-04.12» Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік курсові різниці, балансову вартість та відсотки за користування кредитними коштами, та комісію з РКК, що практично відповідає даним бухгалтерському обліку за відповідний період, окрім порушень, що викладені в. пункті 5).а розділу 3.1.2 акту перевірки. Інші витрати за 2 півріччя 2010 року, окрім задекларованих відсутні.

Згідно акту попередньої перевірки від 04 вересня 2009 року № 537/23-11/34532301 за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року не встановлено заниження валових витрат; Згідно акту попередньої перевірки від 10 грудня 2010 року № 1059/23-5/34532301 за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року також не встановлено заниження валових витрат, окрім тих, що зазначені підприємством в запереченні, що було подано до акту перевірки.

З урахуванням викладеного, суд погоджується із доводами податкового органу в частині того, що період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року не підлягає перевірці, оскільки перевіряємий період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року.

Таким чином, ТОВ «Марка України», на порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3., підпункту 7.3.3., підпункту 7.3.4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено витрати за 4 квартал 2010 року на суму 6 203 815 грн.

Щодо порушення позивачем пункту 5.1. статті 5 Закону № 334/94-ВР суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих товариством показників у рядку 04.9 декларацій «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового періоду» на суму 1 067 862 грн.

Підприємством в 3 кварталі 2010 року в Декларації з податку на прибуток підприємства було враховано 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року та задекларовано суму у розмірі 300 978 грн.

У 1 кварталі 2011 року ТОВ «Марка України» включено до рядку 04.9 Декларації 80% збитків, що утворились станом на 01 січня 2010 року в сумі 1 203 913 грн.

Такий висновок податковим органом зроблено згідно акту попередньої перевірки від 10 грудня 2010 року № 1059/23-5/34532301 за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, яким встановлено розбіжності між даними перевірки та задекларованими підприємством показниками за 2009 рік в розмірі 1 067 862 грн.

Податковий орган зазначає, що ТОВ «Марка України», порушення, які зафіксовані в акті попередньої перевірки від 10 грудня 2010 року № 1059/23-5/34532301 за 2009 рік не оскаржувало, заперечення по даному питанню до органів ДПС не подавало.

З огляду на викладене, суд зазначає, що до 01 квітня 2011 року, при визначені доходів і витрат платники податків керувалися нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв до 01 квітня 2011 року.

Так, згідно пункту 6.1. статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 22.4. статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Враховуючи викладене, суд оцінює відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення законодавству чинному на час його ухвалення.

Згідно пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Крім цього, слід звернути увагу, що статті 139 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Так, зазначений перелік не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Проте, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано належних в розумінні статті 44 Податкового кодексу України доказів на підтвердження правильності визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, отже суд приходить до висновку, що при декларуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в рядок 04.8 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року позивач безпідставно включив 80% збитків, що утворились станом на 01 січня 2010 року в сумі 1 203 913 грн.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про правомірність викладених у Акті перевірки висновків відповідача, що обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда