Ухвала суду № 29345838, 14.02.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"14" лютого 2013 р. Справа № 2а/1770/3927/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Євпак В.В.

Зарудяної Л.О.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Здолбунівської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" листопада 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "ОлПак" до Здолбунівської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Приватне підприємство "ОлПак" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року №1000182300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 18008,00грн., (за основним платежем - 14406,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3602,00грн.); від 17.09.2012 року №1000192300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 20409,00 грн., з яких: 18008,00 грн. - за основним платежем; 2401,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що операції з придбання товарів в періоді, що перевірявся, мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час проведення перевірки, останні належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість позивачем визначено правильно, а висновки податкового органу є безпідставними.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби: від 17.09.2012 року №1000182300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 18008,00 грн., з яких: 14406,00 грн. - за основним платежем; 3602,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 17.09.2012 року №1000192300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 20409,00 грн., з яких: 18008,00 грн. - за основним платежем; 2401,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін ..........обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не....підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом першої інстанції, що Приватне підприємство "ОлПак" є юридичною особою, зареєстроване 19.06.2007 року виконавчим комітетом Острозької міської ради Рівненської області, як платник податків перебуває на обліку в Здолбунівській об'єднаній державній податковій інспекцій Рівненської області Державної податкової служби з 27.06.2007 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 17.08.2008 року.

Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля товарами господарського призначення, роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

У вересні 2012 року на підставі наказу Здолбунівської ОДПІ від 29.08.2012 року №309 посадовими особами податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства "ОлПак" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з Приватним підприємством "Сітал" за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" за грудень 2011 року (акт перевірки №354/22-35119077 від 31.08.2012 року).

За результатами перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

ч.1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Приватним підприємством "ОлПак" при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Приватного підприємства "Сітал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз";

п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ст. 1, ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV - Приватним підприємством "ОлПак", завищено суму податкового кредиту, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14406,20 грн. у т.ч.: за грудень 2011 року - 6722,50 грн., березень 2012 року - 4168,75 грн., за квітень 2012року - 3514,95 грн.;

п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI Приватне підприємство "ОлПак" включило витрати, які не підтверджені реальністю здійснення операцій на суму 72031,02 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року - 33612,49 грн., 1 квартал 2012 року 38418,53 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 18007,75 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 8403,12 грн., за 1 квартал 2012 року - 9604,60 грн.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на результатах перевірок, відображених у акті від 21.06.2012 року №2012/22-9/21695093 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Сітал" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 по 30.05.2012 року, відповідно до якого встановлено, що правочини, укладені Приватним підприємством "Сітал" з контрагентами при з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) мають ознаки нікчемності та є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховувати сплату податків третіх осіб; у акті від 29.02.2012 року №1062/23-4/37240791 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 30.09.2011 року, відповідно до якого встановлено відсутність реального здійснення операцій за серпень, вересень 2011 року враховуючи те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

На підставі акта перевірки, Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 року №1000182300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 18008,00грн., (за основним платежем - 14406,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3602,00грн.); від 17.09.2012 року №1000192300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 20409,00 грн., з яких: 18008,00 грн. - за основним платежем; 2401,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Приватне підприємство "Сітал" є юридичною особою з 18.05.1998 року (зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією), як платник податків перебуває на обліку Державній податковій інспекцій у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби з 28.05.1998 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.01.2004 року.

У лютому 2012 року позивач уклав з Приватним підприємством "Сітал" договір поставки від 01.02.2012 року №1 непродовольчої продукції, відповідно до якого продавець взяв на себе зобов'язання щодо поставки товару, а покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до даного договору за період з 01.03.2012 по 30.04.2012 року позивач придбавав у Приватного підприємства "Сітал" товар: гофроящики, маркери, плівку поліетиленову, скотч технічний, стрічку самоклеючу, стретч-плівку на загальну суму 46102,22 грн., в тому числі ПДВ 7683,70 грн.

Підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є видаткові накладні №С-00000288 від 01.03.2012 року на суму 25012,51грн., в тому числі ПДВ 4168,75 грн.; та №С-00000387 від 02.04.2012 року на суму 21089,71грн., в тому числі ПДВ 3514,95 грн., які підписані представниками покупця та продавця та скріплені відтисками печаток.

Розрахунки за придбаний позивачем товар з Приватним підприємством "Сітал" було здійснено на підставі рахунків-фактур №С-00000162 від 01.03.2012 року та №С-00000213 від 02.04.2012 року, виписаних Приватним підприємством "Сітал". Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника. Згідно з банківськими виписками з особового рахунку позивача в оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Сітал" наступні кошти: 28.04.2012 року - 3129,00грн., 16.07.2012 року - 13439,55 грн., 25.10.2012 року - 3500,00 грн., 30.10.2012 року - 14230,16 грн. у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни придбання товару.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, поставка і транспортування товарів здійснювалась власними силами позивача легковим автомобілем директора та засновника Приватного підприємства "ОлПак" ОСОБА_5 - Mercedes-Benz, факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами позивача та постачальника №С-00000288 від 01.03.2012 року та №С00000387 від 02.04.2012 року.

Позивач одержав від Приватного підприємства "Сітал" податкові накладні №15 від 01.03.2012 року та №10 від 02.04.2012 року на загальну суму 46102,22 грн., в тому числі ПДВ 7683,70 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень-квітень 2012 року. Придбаний товар позивачем було оприбутковано по рахунку 631 за березень-квітень 2012 року. Позивач надав оборотно-сальдову відомість, по якій обліковується продукція (надходження-реалізація) за період з 01.12.2011 року по 01.11.2012 року.

В подальшому позивач реалізував придбані у ПП"Сітал" товари Приватному підприємству "Квірта", Державному підприємству "Стімекс-Профіль", Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпорт-Офіс", про свідчать видаткові накладні від 22.03.2012 року №211, від 27.03.2012 року №225, від 06.03.2012 року №184, від 03.03.2012 року №171; податкові накладні від 21.03.2012 року №47, від 27.03.2012 року №63; та витяг по рахунку 26, по якому обліковується рух готової продукції (надходження-реалізація) за період з 01.12.2011 року по 01.11.2012 року, з яких вбачається, що товар реалізовано за ціною більшою за ціну придбання цього товару, що передбачає отримання відповідного прибутку від провадження господарської діяльності.

Згідно з даними акта перевірки №354/22-35119077 від 31.08.2012 року витрати на оплату товарів, придбаних у Приватного підприємства "Сітал", включені позивачем до складу операційних витрат у відповідному періоді та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість (7683,70 грн.) на підставі податкових накладних, виданих Приватним підприємством "Сітал", включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди (березень - квітень 2012 року).

Щодо господарських операцій з придбання позивачем товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз", то з матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" є юридичною особою, яка зареєстрована 02.08.2010 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 17.02.2011 року.

У червні 2011 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" договір поставки товару від 15.06.2011 року №49, відповідно до якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до даного договору у грудні 2011 року позивач придбавав у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" товар, а саме: плівку поліетиленову, скотч, скобу металеву, клей-олівець, папір факсимільний, гільзу картон, стретч-плівку на загальну суму 40334,98 грн., в тому числі ПДВ 6722,50 грн.

Підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є видаткова накладна №РН-0001623 від 06.12.2011 року на суму 40334,98 грн., в тому числі ПДВ 6722,50 грн., яка підписана представниками покупця та продавця та скріплена відтисками печаток.

Розрахунки за придбаний позивачем товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" було здійснено на підставі рахунку-фактури №536 від 06.12.2011 року, виписаного ТОВ "ВІП Союз". Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника. Згідно з банківськими виписками з особового рахунку позивача в оплату за поставлений товар Приватне підприємство "ОлПак" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" наступні кошти: 23.12.2012 року - 20000,00 грн., 04.01.2012 року 11000,00 грн., 06.01.2012 року - 8000,00 грн., у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни придбання товару.

Транспортування товарів здійснювалась власними силами позивача легковим автомобілем директора та засновника Приватного підприємства "ОлПак" ОСОБА_5 - Mercedes-Benz, факт поставки товару оформлювався видатковою накладною, що підписувалась уповноваженими особами позивача та постачальника №РН-0001623 від 06.12.2011 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" податкову накладну №373 від 06.12.2011 року на суму 40334,98 грн., в тому числі ПДВ 6722,50 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2011 року. Придбаний товар позивачем було оприбутковано по рахунку 631 за грудень 2011 року. Позивач при цьому надав оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, по якій обліковується продукція (надходження-реалізація) за період з листопада 2011 року по серпень 2012 року.

З матеріалів справи слідує, що в подальшому позивач реалізував товари, придбані у ТОВ "ВІП Союз", Державному підприємству "Стімекс-Профіль", Приватному підприємству "Рекламна агенція "Нельсон", що стверджується видатковими накладними від 14.12.2011 року №1208, від 08.12.2011 року №1189; податковими накладними від 14.12.2011 року №52, від 08.12.2011 року №34; витягом по рахунку 26, по якому обліковується рух готової продукції (надходження-реалізація) за період з 01.12.2011 року по 01.11.2012 року. Відповідно до зазначених документів вбачається наступну реалізацію позивачем придбаного товару за ціною більшою за ціну придбання такого товару, що передбачає отримання відповідного прибутку від провадження господарської діяльності.

Згідно з даними акта перевірки №354/22-35119077 від 31.08.2012 року витрати на оплату товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" включені позивачем до складу операційних витрат у відповідному періоді та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість (6722,50 грн.) на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз", включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період (грудень 2011 року).

При здійсненні господарської діяльності для зберігання продукції позивач використовує складське приміщення відповідно до договору оренди приміщень від 05.05.2010 року №05/05-10, відповідно до якого орендарю - Приватному підприємству "ОлПак" надані в користування вбудовані нежилі приміщення та комунікації для розміщення складу; а також має шість працівників, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати за грудень 2011 року, березень-квітень 2012 року. Крім того, позивач використовує спеціальне технічне обладнання для обробки пакувальних матеріалів для подальшої їх реалізації, що встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на тому, що правочини, укладені, між позивачем і Приватним підприємством "Сітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз", є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків. Вказаний висновок відповідача побудовано на результатах перевірок Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, відображених у акті від 21.06.2012 року №2012/22-9/21695093, про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Сітал" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 по 30.05.2012 року, та у акті від 29.02.2012 року №1062/23-4/37240791 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 30.09.2011 року, відповідно до якого встановлено відсутність реального здійснення операцій за серпень, вересень 2011 року враховуючи те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06.112009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливого охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таких доказів відповідач суду не надав.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність висновків податкового органу з підстав недоведеності тих обставин, на які він посилається.

Так, відповідно до приписів пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Надані позивачем для перевірки та суду податкові накладні, виписані Приватним підприємством "Сітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Отже, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів у контрагентів - Приватного підприємства "Ситал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз", які стали підставою для формування позивачем складу операційних витрат 4 кварталу 2011 року та 1 кварталу 2012 року та податкового кредиту за грудень 2011 року, березень - квітень 2012 року.

Суд першої інстанції з цього приводу обгрунтовано вказав, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. А тому висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем витрат за грудень 2011 року, березень - квітень 2012 року, та податкового кредиту за грудень 2011 року, березень - квітень 2012 року, та як наслідок заниження податку на прибуток, є безпідставними.

Щодо посилання податкового органу на невключення Приватним підприємством "Сітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" податку на додану вартість за господарськими операціями із Приватним підприємством "ОлПак" до податкових зобов'язань звітного податкового періоду та до бази АІС "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та те, що податкові декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства "Сітал" за березень - квітень 2012 року, подані Приватним підприємством "Сітал", та податкова декларація з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" за грудень 2011 року, подана Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз", не визнані як податкова звітність, суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що відповідно до чинного законодавства позивач не зобов'язаний і не має права перевіряти правильність декларування та сплати податків контрагентом, а також наміри контрагентів щодо здійснення діяльності. У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням останнім правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: В.В. Євпак Л.О. Зарудяна

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "ОлПак" вул.Татарська,2, кв. 35,м.Острог,Острозький район, Рівненська область,35800

3- відповідачу Здолбунівська об"єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Приходька, 1-А,м.Здолбунів,Рівненська область,35705