Рішення № 29344903, 12.02.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 р. Справа № 5010/1634/2012-2/90

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод", вул. Лозовецька, 28, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення боргу в сумі 46 595,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: 1.Воронюк Сергій Володимирович - юрисконсульт, (довіреність №б/н від 19.04.12)

2. Годорак Любомир Петрович - старший менеджер, (доручення б/н від 12.02.13)

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Тернопільський молокозавод" (далі Позивач) звернулося в суд з позовом до підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 46 595,67 грн., в тому числі 42661,47 грн. основного боргу, 3278,5 грн. пені та 3% річних в сумі 655,7 грн.

В засіданні суду 01.02.13 відповідач та представник відповідача проти позову заперечували, мотивуючи тим, що борг за поставлену молокопродукцію відсутній, заявили суду усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, з метою проведення звірки взаєморозрахунків. Представник позивача проти вказаного клопотання не заперечував.

З врахуванням вищенаведеного в засіданні суду 01.02.13 оголошувалась перерва до 12.02.13.

12.02.13 розгляд справи продовжено.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання після перерви не з"явилися, про причини неявки суд не повідомили, акт звірки розрахунків не подали.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в частині стягнення 42661,47 грн. основного боргу, в частині стягнення 3278,5 грн. пені та 3% річних в сумі 655,7 грн. просив суд прийняти відмову, про що подав відповідну заяву, пояснив суду, що наслідки відмови від позову йому відомі.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору поставки №27/04-1 від 27.04.10 позивач поставляв відповідачу молочну продукцію за яку останній повністю не розрахувався, в зв"язку з чим виникла заборгованість в сумі 42661,47 грн., що підтверджується видатковими накладними, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи. Слід зазначити, що відповідач в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.11 визнав заборгованість в сумі 59451,81 грн., а в акті звірки взаєморозрахунків станом на 03.04.12 визнав заборгованість в сумі 45161,47 грн.

Відповідно до пункту 4.6. договору, оплата кожної партії товару здійснюється в грошовій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника або внесення коштів в касу Постачальника до дати поставки такого товару, або за наявності згоди Постачальника не пізніше, ніж за три календарних дні від дати поставки товару.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Станом на день вирішення спору відповідач будь-яких заперечень проти позову чи доказів повного виконання своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 42661,47 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

В судовому засіданні позивач подав заяву, в якій відмовився від позову в частині стягнення 3278,5 грн. пені та 3% річних в сумі 655,7 грн. Враховуючи те, що відмова від позову є правом позивача і в даному випадку не зачіпає інтереси інших осіб, слід прийняти відмову від позову в цій частині, роз"яснивши наслідки - виключення можливості повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та припинити провадження у справі на підставі норми п.4 ст.80 ГПК України. Судові витрати в цій частині залишити за позивачем.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного слід стягнути з відповідача 42661,47грн. основного боргу.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1554,15 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610-612, 614, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.33, 34,43, 44, 49, 75, п.4 ч.1 ст.80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 46 595,67 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" (вул. Лозовецька, 28, м. Тернопіль, 46000, код 30356917) - 42661 (сорок дві тисячі шістсот шістдесят одну) грн. 47 коп. основного боргу та 1554 (одну тисячу п"ятсот п"ятдесят чотири) грн. 15 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення стягнення 3278,5 грн. пені та 655,7 грн. - 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.13

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_____помічник судді Шунтов О.М. 15.02.13