Рішення № 29344147, 12.02.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2013 р.

Справа № 5004/1661/12

за позовом: Державного підприємства “Лугинський лісгосп”, смт. Лугини, Житомирська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-сервіс плюс”, с.Старовойтове, Любомльський район

про стягнення 22 895,89грн.

Суддя Шум М. С.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.07.2011 року між сторонами укладено договір на закупівлю паливно-мастильних матеріалів. Згідно платіжного доручення від 27.09.2011 року №1714 позивач перерахував відповідачу кошти на суму 20 000 грн. 00 коп., проте відповідач не виконав свої зобов’язання, паливно-мастильні матеріали не поставив.

Крім того, позивач відповідно до п. 7.2 договору від 18.07.2011 року просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 495 грн. 89 коп., нараховану за період з 01.10.2011 року по 26.11.2012 року та 7 % штрафу на підставі ст. 231 ГК України в сумі 1 400 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 27.12.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, позивача зобов’язано подати суду обгрунтування розрахунку пені саме за період з 01.10.2011 року по 26.11.2012 року, відповідача - належним чином завірену копію довідки про включення до ЄДРПОУ та письмові пояснення на позовну заяву згідно ст. 59 Господарського процесуального кодексу України.

В клопотанні від 28.01.2013 року №1112 представник позивача зазначив, що пеню за непоставку товару нараховано за шість місяців, що видно з розрахунку пені.

Ухвалою суду від 29.01.2013 року розгляд справи відкладено, позивача зобов’язано надати додаткові пояснення та докази по справі, відповідача – виконати вимоги ухвали суду від 27.12.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в поясненнях від 11.02.2013 року зазначає, що пеня нарахована з наступного місяця після здійснення передоплати, договором передбачено постачання бензину А-76, проте відповідачем запропоновано поставити бензин А-80 за тією ж ціною, який за своїми характеристиками є аналогічним. Інший договір між сторонами не укладався, в рахунку фактурі зазначено кількість бензину 5300, 00 л. на суму 53 000 грн. 00 коп., а сплачено було 20 тисяч гривень, іншу частину планувалось сплатити після отримання бензину.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду від 27.12.2012 року, 29.01.2012 року не виконав, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, надання сторонам достатнього часу для подання пояснень та доказів по справі, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

При розгляді даної справи відповідачем контррозрахунку позовних вимог суду не надавалось.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

18 липня 2011 року між позивачем – державним підприємством «Лугинське лісове господарство» та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-сервіс плюс» був укладений договір про закупівлю паливно-мастильних матеріалів (далі договір, а. с. 7-8).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору про закупівлю паливно-мастильних матеріалів від 18.07.2011 року.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 3.1, 4.1, 5.1, 6.3.1, 7.2, 7.3, 10.1 договору відповідач зобов’язується впродовж липня 2011 – червня 2012 року продати позивачу товар паливно мастильні матеріали, а позивач прийняти і оплатити його. Найменування товару – бензин а-76 в кількості 80 000 літрів за ціною 10 грн. 00 коп. з ПДВ за літр, бензин а-92 в кількості 6 000 літрів за ціною 10 грн. 60 коп. з ПДВ за літр, дизельне паливо 80 000 літрів за ціною 10 грн. 20 коп. з ПДВ за літр. Ціна цього договору становить 1 679 600 грн. 00 коп. з ПДВ. Ціна товару встановлюється з урахуванням доставки паливно мастильних матеріалів позивачу на склад. Відповідач передає у власність позивача, а позивач оплачує товар. Розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом тридцяти банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. Розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача. По закінченню календарного місяця відповідач надає позивачу видаткову і податкову накладні на весь відпущений протягом місяця обсяг пального. Товар має бути поставлений на підставі письмових заявок замовника протягом робочого дня з моменту їх отримання будь-яким способом (листом, факсом, електронною поштою). Відповідач зобов’язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань при закупівлі товару відповідач сплачує позивачу штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі передбаченому законодавством. У разі здійснення попередньої оплати відповідач, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає позивачу кошти з урахуванням індексу інфляції. У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі заявленому позивачем відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки. Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.07.2012 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов’язань до повного виконання.

Правовідносини, котрі виникли між сторонами у справі, за своєю правовою природою є правовідносинами з поставки. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Договором про закупівлю паливно-мастильних матеріалів від 18.07.2011 року сторони не передбачили обов’язку позивача частково або повністю оплатити товар до його передання відповідачем, проте позивач такого права не позбавлений.

Платіжним дорученням №1714 від 27.09.2011 року позивач перерахував відповідачу 20 000 грн. 00 коп. як попередню оплату (а. с. 14) з призначенням платежу: за бензин А-80 згідно рахунку фактури №0-00000189 від 26.09.2011 року, про поставку бензину А-80 в кількості 5300, 00 л. на суму 53 000 грн. 00 коп., виписаного відповідачем (а. с. 15).

Як зазначив позивач у поясненнях від 11.02.2013 року, хоча договором не передбачено поставку бензину А-80, сторони домовилися про таку, що підтверджується виписаним відповідачем рахунком фактури №0-00000189 від 26.09.2011 року.

Крім того, позивач зазначив, що інші договори між сторонами не укладалися.

Таким чином, у відповідача виникло зобов’язання поставити позивачу товар згідно попередньої оплати.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором про закупівлю паливно-мастильних матеріалів від 18.07.2011 року сторони домовились, що відповідач зобов’язується впродовж липня 2011 року – червня 2012 року продати позивачу товар. Пунктом 10.1 договору передбачено, що він діє до 01.07.2012 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов’язань до повного виконання.

Крім того, умовами договору передбачено місце поставки товару: транспортний цех позивача за адресою: смт. Лугини вул. Павлова, 18. П. 5.2 договору сторони також домовились, що доставка пального до місця призначення здійснюється за рахунок відповідача його автотранспортом. Обов’язок забезпечення поставки товару покладений на відповідача (п. 6.3.1 договору). В рахунку-фактурі №0-00000189 від 26.09.2011 року, платіжному дорученні від 27.09.2011 року №1714 зазначено асортимент та кількість товару, який необхідно поставити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов’язання згідно договору про закупівлю паливно-мастильних матеріалів від 18.07.2011 року не виконав, товар впродовж липня 2011 року – червня 2012 року не поставив.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У розумінні приписів наведених норм покупцю належить право вимагати повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Такого ж висновку дійшов ВГСУ в постанові від 05.04.2012 року №18/3221/11.

16.10.2012 року позивач на адресу відповідача направив претензію від 04.09.2012 року №1078 про повернення коштів з вимогою сплатити борг в сумі 20 000 грн. 00 коп., пеню, нараховану за період з 01.11.2011 року по 05.09.2012 року в сумі 2 547 грн. 89 коп. та 7 % штрафу відповідно до ст. 231 ГК України, що становить 1 400 грн. 00 коп. (а. с. 10), що підтверджується поштовою квитанцією (а. с. 11). Претензія позивача про повернення коштів залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору і за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Так ДП «Лугинський лісгосп» перерахував ТзОВ «Техно-сервіс плюс» 20 000 грн. 00 коп. за бензин А-80 в кількості 5300.000 літрів, ТзОВ «Техно-сервіс плюс» попередньо оплачений товар до 01.07.2012 року за адресою, зазначеною в договорі (смт Лугини вул. Павлова,18), не поставив, матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв’язку з чим вимога про повернення суми передоплати в розмірі 20 000 грн. 00 коп. через невиконання відповідачем умов договору про закупівлю паливно-мастильних матеріалів від 18.07.2011 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на суму попередної оплати – 20 000 грн. 00 коп. за період з 01.10.2011 року по 26.11.2012 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України.

При цьому позивач у позовній заяві не послався на норми закону чи умови договору. Відповідно до п. 7.3 договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому позивачем, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Можливість визначення сторонами у господарських правовідносинах в якості договірної відповідальності та стягнення пені за порушення умов виконання іншого, ніж грошове, зобов'язання відповідає наведеним положенням Господарського кодексу України та не суперечить положенням частини 3 статті 549 Цивільного Кодексу України.

Як зазначив Верховний Суд України у постановах від 27.09.2005 р., 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Таким чином, передбачена сторонами сплата пені за невиконання негрошового зобов’язання не суперечить чинному законодавству, проте врахувавши та дослідивши усі обставини справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені виходячи з наступного.

П. 5.1, 7.2 договору передбачено, що товар має бути поставлений на підставі письмових заявок позивача протягом робочого дня з моменту їх отримання будь-яким способом. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань при закупівлі товару відповідач сплачує позивачу штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі передбаченому законодавством.

Заявка на поставку товару позивачем не надавалась, строк поставки товару при попередній оплаті, інший ніж липень 2011 року – червень 2012 року (п. 1.1) в договорі не визначений, відтак у суду не має підстав вважати, що відповідач правомірно нараховує пеню в період з 01.10.2011 року по 26.11.2012 року.

Доводи позивача про те, що про отримання заявки свідчить рахунок фактура від 26.09.2011 року, оскільки зазначений рахунок виписаний відповідачем - ТзОВ «Техно-сервіс плюс», а не позивачем - ДП «Луганський лісгосп» як це передбачено договором, відповідна заявка в матеріалах справи відсутня.

Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 15.03.2011р. №01-06/249 застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010р. №42/563; від 20.12.2010р. №06/113-38).

В даному випадку судом встановлено, що предметом спору у даній справі виступає стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за прострочення виконання негрошового зобов’язання, ДП «Лугинський лісгосп» є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором про закупівлю паливно-мастильних матеріалів від 18.07.2011 року, поставка товару прострочена понад 30 днів (липень 2011 – червень 2012 року, п. 1.1 договору).

Таким чином нараховані відповідачем 1 400 грн. 00 коп. штрафу (20 000 грн. 00 коп. х 7%) підставні та підлягають до стягнення в силу ч. 2 ст 231 ГК України.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 504 грн. 34 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-сервіс плюс», с. Старовойтове, Любомльський р-н, Волинська обл., код ЄДРПОУ 34313877 на користь державного підприємства «Лугинське лісове господарство», вул. Павлова, 18, смт. Лугини, Житомирська область, код ЄДРПОУ 00991864

- 20 000 грн. 00 коп. передоплати, 1 400 грн. 00 коп. штрафу, 1 504 грн. 34 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 22 904 грн. 34 коп. (двадцять дві тисячі дев’ятсот чотири грн. 34 коп.).

3. В позові на суму 1 495 грн. 89 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М. С. Шум