Рішення № 29344172, 12.02.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2013 р. Справа № 903/45/13 - г

за позовом Підприємця Гоменюка Ігоря Степановича, м. Здолбунів, Рівненська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-Світ", с. Лище, Волинська область

про стягнення 226 310 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

позивач: Гоменюк І.С., паспорт серія СР 048786 виданий 28.10.1996р.

від позивача: Ільчук В. М., довіреність від 11.02.2013р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть спору: позивач - підприємець Гоменюк Ігор Степанович, звернувшись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-Світ" 226 310 грн. з них 182 000 грн. - основний борг, 16 755, 20 грн. - три відсотки річних, 27 554, 80 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу зазначає, що відповідно до договору №06-12/07-1 від 06.12.2007р. відповідачу було поставлено товар на загальну суму 2 679 217 грн., який відповідач зобов'язався прийняти, реалізувати і оплатити (п. 1.1. договору), проте оплату здійснено частково в сумі 2 517 545, 77 грн.

Станом на 12.02.2013р. у відповідача існує заборгованість в сумі 182 000 грн.

Також позивач зазначає, що 12.06.2011р. на підприємстві сталась пожежа в результаті чого знищено первинні бухгалтерські документи, що підтверджується довідкою від 17.12.2012р. №159 (а.с 21, том 1 ).

Оскільки позивач та відповідач є платниками ПДВ, позивачем було відновлено податкові накладні, виписані відповідачу та копії податкових декларацій (а.с. 22-94 том 1, а.с. 1-135 том 2)

Позивача в судовому засіданні та в поясненнях від 12.02.2013 року №5 щодо настання строку оплати зазначає, що п. 4.3 договору №06-12/07-1 від 06.10.2007р. передбачено, що розрахунки за кожну партію товарів, що відвантажується відповідно до замовлення покупця, здійснюється по мірі реалізації продукції. Позивач на адресу відповідача поставив товар на загальну суму 2 679 271 грн., товар відповідачем оплачений частково в сумі 2 517 545 ,77 грн. З моменту останньої поставки, тобто з 06.03.2009 року претензій відповідача стосовно якості та кількості поставленого товару не було, повідомлення про повернення товару на адресу позивача не надходили, товар відповідачем частково оплачувався.

Крім того, позивач в судовому засіданні 12.02.2012 року в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 182 000 грн., від стягнення 3% річних в сумі 16 755, 20 грн., та інфляційних втрат в сумі 28 554,80 грн. відмовився (а. с.138, том 2 ).

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, витребуваних ухвалою суду від 17.01.2013р. документів не подав, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №4563800017180 тому справа відповідно до ст.75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.

Згідно з п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед, як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

При розгляді даної справи відповідачем контррозрахунку позовних вимог суду не надавалось.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2007р. між позивачем - підприємцем Гоменюком Ігорем Степановичем та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Топ-Світ" було укладено договір поставки товару (цементу) за №06-12/07-1.

Згідно зі ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Між сторонами зобов'язання викли з договору поставки №06-12/07-1 від 16.12.2007 року.

За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.2, 2,4, 4.3 договору поставки продавець передає для реалізації, а покупець приймає, реалізує і оплачує за цінами, які погоджуються і вказуються в погодженому замовленні чи накладних на відпуск товару. На кожну партію товарів покупець подає замовлення, в якому зазначається асортимент, кількість, ціни на товар. Замовлення направлене продавцю факсом, має силу оригіналу. Замовлення вважається прийнятим, якщо протягом 5 днів після його отримання продавець не повідомить свої заперечення щодо замовлення. Продавець зобов'язується в момент передачі надати покупцю відповідні належно оформленні документи: накладні на відпуск товару, податкові накладні, товаротранспортні накладні, сертифікати, гігієнічні висновки та інші документи. Розрахунок за кожну партію товару, що відвантажується у відповідності до замовлення покупнця здійснюється по мірі реалізації продукції. Оплата проданого покупцем товару продавця здійснюється два рази на місяць.

Пунктом 2.5 договору поставки передбачено, що у випадку, якщо товар не реалізується покупцем, він вправі в будь-який момент повернути товар продавцю, а продавець зобов'язується прийняти товар. Доставка товару в разі повернення здійснюється силами та з рахунок продавця. Продавець зобов'язаний прийняти товар протягом п'яти днів після направлення відповідної вимоги покупця (поштою, факсом, чи по телефону).

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статі 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору відповідачу по податкових накладних було відпущено товар на загальну суму 2 679 271 грн. (а.с. 22-94). Вартість кожної партії, поставленого товару, зазначена в податковій накладній.

Остання поставка здійснена 06.03.2009 року (накладна №1/6-3, а. с. 94, том 2).

Відповідач поставлений товар не повернув, в матеріалах справи відсутні докази надсилання ТзОВ "Топ Світ" на адресу підприємця Гоменюка І. С. повідомлення на підставі п. 2.5 договору про те, що товар не реалізується. Таким чином, суд дійшов висновку, що поставлений підприємцем Гоменюком І. С. цемент реалізований товариством з обмеженою відповідальністю "Топ Світ".

Вартість отриманого товару відповідачем оплачена частково на суму 2 517 545, 77 грн., що підтверджується банківськими виписками (а. с. 95-128, том 1).

На день розгляду справи, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно договору поставки, зокрема, в частині проведення повних розрахунків по оплаті вартості отриманого товару (у строки, порядку та розмірах згідно договору поставки) не виконав, вартість товару в повному обсязі не оплатив.

У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість, котра на момент звернення до суду з позовом складає 161 725 грн. 23 коп. (2 679 271 грн. - 2 517 545,77грн.), Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідачем суду не подано.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 182 000 грн. 00 коп., то в позові на суму 20 274 грн. 77 коп. (182 000 грн. 00 коп. - 161 725 грн. 23 коп.) слід відмовити.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 16 755,20 грн. - три відсотки річних та 27 554, 80 грн. - інфляційних втрат.

Проте, в судовому засіданні позивач від позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат відмовився.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВГСУ від 15.02.2012 року №5021/1596/2011).

Відповідно до п. 4. 6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Відмова позивача від позову в частині нарахування збитків від інфляції та трьох відсотків річних не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ст. ст. 78, 80 ГПК України позивачу роз'яснено наслідки відмови від позову, припинення провадження у справі.

Провадження у справі на суму 44 310 грн. 00 коп. штрафних санкцій підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року №01-06/1175/2011 року статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК, зокрема, частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року №01-06/1625/2011 року " Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 3 234 грн. 50 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Зайво сплачені, виходячи з часткової відмови від позову, 887 грн. 00 коп. судових витрат підлягають поверненню позивачу згідно з ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Господарський суд, керуючись 44, 49, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-Світ" (Волинська область, Луцький р-н, с. Лище, вул. Центральна, 8, код ЄДРПОУ 32313299) на користь Підприємця Гоменюка Ігоря Степановича (Рівненська область, Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, буд. 9, кв. 30, код ЄДРПОУ 2706010151)

- 161 725 грн. 23 коп. основного боргу, 3 234 грн. 50 коп. в повернення витрат зі сплати судового збору, а всього: 164 959 грн. 73 коп. (сто шістдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 73 коп.).

3. В позові на суму 20 274 грн. 77 коп. відмовити.

4. Провадження у справі на суму 44 310 грн. 00 коп. припинити.

5. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області повернути з державного бюджету підприємцю Гоменюку Ігорю Степановичу (Рівненська область, Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, буд. 9, кв. 30, код ЄДРПОУ 2706010151)

- 887 грн. 00 коп. (вісімсот вісімдесят сім грн. 00 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням №12512 від 25.12.2012 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 903/45/13-г).

6. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Волинської області.

7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 14.02.2013 року

Суддя М. С. Шум