Постанова № 29340287, 13.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року Справа №5023/4234/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

прокурор - Кабанець В.О.;

позивач - ОСОБА_1;

1-й відповідач - не з'явився;

2-й відповідач - Походенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. №3825Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року по справі №5023/4234/12

за позовом Прокурора Близнюківського району Харківської області, смт. Близнюки в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків

до 1. Близнюківської районної державної адміністрації, смт. Близнюки;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвєстія", с. Верхнєводяне

про скасування рішення та визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року у справі №5023/4234/12 (суддя Світличний Ю.В.) позов задоволено повністю; скасовано розпорядження голови Близнюківської райдержадміністрації від 10.11.2011 р. №629 "Про затвердження щодо відведення земельної ділянки зі ставком ТОВ ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області"; визнано недійсним договір оренди землі від 01.12.2011 р. про надання Близнюківською районною державною адміністрацією ТОВ ім. газети "Ізвєстія" в оренду земельної ділянки загальною площею 54,7801 гектарів, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб.

Другий відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судове засідання Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області не з'явилась, через канцелярію суду надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила розглядати скаргу за наявними в справі матеріалами без участі її представника.

Прокурор і позивач проти задоволення скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні ТОВ ім. газети "Ізвєстія" вимоги апеляційної скарги підтримало, надало пояснення, в яких просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, проаналізувала апеляційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи та встановила наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що прокурор звернувся з позовом про скасування рішення та визнання недійсним договору до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року позов задоволено повністю; скасовано розпорядження голови Близнюківської райдержадміністрації від 10.11.2011 р. №629 "Про затвердження щодо відведення земельної ділянки зі ставком ТОВ ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області"; визнано недійсним договір оренди землі від 01.12.2011 р. про надання Близнюківською районною державною адміністрацією ТОВ ім. газети "Ізвєстія" в оренду земельної ділянки загальною площею 54,7801 гектарів, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб.

Однак, в апеляційній скарзі ТОВ ім. газети "Ізвєстія" ставить питання про скасування вказаного рішення господарського суду Харківської області.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги другий відповідач посилається на те, що судом не з'ясовано, чи порушено право Державної інспекції сільського господарства в Харківській області і, якщо порушено, яким саме чином, а також чи підлягає воно відновленню та судовому захисту.

Окрім того, судом не встановлено факту порушення прав позивача у справі, а також не досліджено чи має в даному випадку прокурор повноваження представляти інтереси Державної інспекції сільського господарства в Харківській області.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як правомірно зазначає другий відповідач, необхідною умовою задоволення позову про скасування акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, зокрема, є наявність факту порушення цивільних прав та інтересів певної особи.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України зазначено, що, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на зазначену норму, оспорювати дійсність правочину може сторона такого правочину або інша особа за наявності у неї охоронюваного законом інтересу.

Згідно ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 року №18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняттю "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», а саме, відповідно до вказаного рішення його треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 у справі №1-1/99 роз'яснено поняття "органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" як орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Ч.2 ст.2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор заявив позов в інтересах Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, оскільки вбачав необхідність захисту її інтересів.

Частиною 1 ст. 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону. Згідно з ч.2 цієї статті, порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом. Згідно з ч. 1 ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з ч. 1 ст.10 цього Закону, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до п.4.10. Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 р. №770, Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства; припинення будівництва та експлуатації об'єктів у разі порушення вимог земельного законодавства до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону.

Пунктом 6.3. даного Положення встановлено, що Держсільгоспінспекція та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З аналізу викладених норм вбачається, що законодавством не передбачено право Держсільгоспінспекції порушувати питання законності розпоряджень РДА про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду земельних ділянок, а також питання чинності правочинів щодо надання в оренду земельних ділянок чи їх оспорювання. Тобто, Державна інспекція сільського господарства в Харківській області не наділена правом звертатися до суду ані самостійно, ані через прокуратуру із подібним позовом.

Колегія суддів приймає до уваги інформаційний лист Вищого господарського суду України від 11.06.2012 №01-06/805/2012 "Про деякі питання практики розгляду справ зі спорів, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням і охороною земель", в якому зазначається, що з огляду на приписи норми ст.1 ГПК у разі звернення державного органу з відповідним позовом слід з'ясувати наявність у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду. Якщо позов подано державним органом за відсутності передбачених законом повноважень господарський суд повинен з цієї підстави відмовити державному органу в позові. Це, зокрема, стосується випадків подання позову з питань, які згідно зі статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» повинні вирішуватися шляхом внесення клопотань до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Такий порядок встановлено, наприклад, для приведення у відповідність із законодавством прийнятих зазначеними органами рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель і стосовно припинення права користування земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного суд повинен був оцінити правильність визначення прокурором позивача стосовно вимог, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель, і у разі неправильного його визначення - повертати таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК України.

Однак, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи і не дослідив того факту, що Держсільгоспінспекції не надано право звертатися з позовами про скасування рішень органів виконавчої влади та визнання договорів оренди землі недійсними або вносити клопотання про подання таких позовів до органів прокуратури.

Отже, колегія суддів зазначає, що Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, виступаючи як позивач, діяла не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених Конституцією та діючим законодавством.

Виходячи з аналізу викладених норм і матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що позивачем та прокурором не надано доказів, які б свідчили про порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття розпорядження та укладення договору, проте, в порушення ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції уваги не звернув.

Тому, прийняття першим відповідачем розпорядження №629 від 01.11.2011 р. та укладення відповідачами договору оренди землі від 01.12.2011 р. не позбавляє позивача можливості здійснювати його функції як контролюючого органу, а відтак, не порушує і не може порушувати його права і інтереси.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не досліджено того факту, що прокурор безпідставно звернувся з позовом за захистом інтересів держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, яка не мала права на звернення з таким позовом до суду, порушив норми процесуального права.

При цьому, жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача порушено не було, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове рішення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу другого відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19 листопада 2012 року по справі №5023/4234/12 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст постанови підписаний 11.02.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.