Постанова № 29340248, 13.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа № 5023/4295/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Шевцова О.М. (довіреність 1493/4 від 13.04.2012р.)

відповідача - Бихно О.М. (довіреність б/н від 10.06.2010 року.)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-поліграфічна фірма «Влатор» (вх. № 3889Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2012р. по справі № 5023/4295/12

за позовом Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.. О.О. Морозова», м. Харків

до Приватного підприємства «Виробничо-поліграфічна фірма «Влатор», м. Харків

про стягнення 233479,25 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012р. позивач, - Казенне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова», звернулось до господарського суду харківської області з позовом до Приватного підприємства «Виробничо-поліграфічна фірма «Влатор», м. Харків про стягнення основного боргу у розмірі 221388,93 грн., пені 8411,88 грн., 3% річних 3678,44 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2012р. позов Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова», м. Харків задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "ППФ "Влатор" на користь Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" суму основного боргу у розмірі 221388,93 грн., пеню у розмірі 8411,88 грн., 3678,44 грн. річних та 4669,58 грн. судового збору. Зобов`язано видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідач з вказаним рішення не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, а судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на позивача. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що господарський суд, в порушення ст. 32, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України, не встановив наявність обставин, на які посилається позивач, та докази на їх підтвердження, а також не встановив чи були інші фактичні обставини справи, які б мали суттєве значення для вирішення даного спору; в порушення ст. 79 ГПК України не зупинив провадження у даній справі за клопотанням відповідача; а також посилається на те, що, господарський суд залишив поза увагою той факт, що позивач в порушення норм матеріального права та умов договору не повідомив споживача у письмовій формі про зміну тарифу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав задоволення апеляційної скарги та повну відповідність викладених у рішенні висновків обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є Казенним підприємством, створеним 19.08.1999р. Державним концерном «Укроборонпром». Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємств станом на 28.08.2012р., одним з видів діяльності позивача є постачання пари та гарячої води.

28.11.2011р. між Приватним підприємством «ППФ «Влатор» (споживач - Відповідач) та - Казенним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова» (постачальник - Позивач) було укладено Договір №1328-ХКБМ (Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується постачати Споживачу з листопада 2011 року по квітень 2012 року теплову енергію для опалення споруди, яка належить Відповідачу, та знаходиться за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, а відповідач зобов'язаний приймати та сплачувати отриману теплову енергію на умовах діючого договору.

Укладений договір передбачає попередню оплату у розмірі 100% від вартості теплової енергії, яка підлягає споживанню Відповідачем на наступний місяць. Кінцевий розрахунок за поставлену Відповідачу теплову енергію з урахуванням раніше сплаченого авансу, відповідно п.4.5 Договору здійснюється Відповідачем на підставі Акту передачі-приймання протягом 3-х банківських днів з дати підписання Відповідачем відповідного Акту.

Згідно Договору було складено та підписано обома сторонами акти передачі-приймання теплової енергії :

Згідно акту № 1 передачі - приймання теплової енергії від 06.12.2011 року в листопаді 2011 року Позивач поставив 10,5 Гкал. - на суму 8742,64 грн.

Згідно акту № 2 передачі - приймання теплової енергії від 11.01.2012 року в грудні 2011 року Позивач поставив 96, 8 Гкал. на суму 80405,95 грн.

Згідно акту № 3 передачі - приймання теплової енергії від 07.02.2012 року в січні 2012 року Позивач поставив 147,2 Гкал., з урахуванням 843,12 грн. за 1 Гкал. Проте, в цьому акті також вказано, що у відповідності до акту №2 приймання-передачі теплової енергії у грудні 2011р. сума 25443,41 грн., з урахуванням ПДВ, зарахована як аванс за теплову енергію у січні 2012р. Тому, відповідно, сума до сплати споживачем за теплову енергію у січні складає 98663,85 грн.

Згідно акту № 4 передачі - приймання теплової енергії від 12.03.2012 року в лютому 2012 року Позивач поставив 145,6 Гкал., з урахуванням 842,89 грн. за 1 Гкал. тому, як зазначено в акті споживач повинен сплатити 122725,08 грн. за отриману у лютому 2012р. теплову енергію.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, відповідачем було частково сплачено грошові кошти позивачу у розмірі 114592, 00 грн. за вказаним договором.

Таким чином, сума основного боргу відповідача по договору №1328-ХКБМ від 28.11.11р. становить 221 388,93 грн.

Відповідно до п. 4.5 Договору, кінцевий розрахунок за поставлену відповідачу теплову енергію, з урахуванням раніше виплаченого авансу, здійснюється споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії, протягом 3-х банківських днів з дати підписання ним цього акту.

Отже, починаючи з 10.02.2012р. за Актом № 3 та з 15.03.2012р. за Актом № 4 у позивача виникає право вимоги належного виконання умов Договору, а саме оплати 98663,85 грн. та 122725,08 грн.

13.04.2012р. позивач звернувся до відповідача з листом - претензією №14-78/2, в якій просить останнього погасити заборгованість, яка склалася станом на 13.04.2012р. у сумі 221388,93 грн. Проте, станом на дату пред'явлення даного позову вказана сума заборгованості за договором не погашена.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що станом на день подання позову, зобов'язання за спірним договором відповідачем в повному обсязі не виконані, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості обґрунтовані, підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача 3% річних, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд правомірно виходив з наявності основної заборгованості та з урахуванням положень ч. 2 статті 625 ЦК.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8411,88 грн., на думку колегії суддів, господарський суд помилково визначив наявність підстав для її стягнення, виходи з положень ч. 6 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з положень договору №1328-ХКБМ від 28.11.2011р., його умовами не передбачено сплату споживачем неустойки (в даному випадку - пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за цим договором. А також позивачем, при зверненні з даним позовом, не вказано обґрунтованих підстав для нарахування пені. В розрахунку пені, наданого позивачем до позову, є посилання, що розмір договірної пені - облікова ставка НБУ.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, на думку колегії суддів, можливість нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені повинно бути прямо передбачено сторонами у договорі, а враховуючи відсутність положень даного договору, яки б регулювали нарахування пені за несвоєчасну сплату заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Що стосується посилань скаржника на неповідомлення його про зміну тарифів, за яким йому постачалась теплова енергія у листопаді 2011 - лютому 2012р., колегія суддів зазначає наступне, відповідно до положень п. 4.2 договору №1328-ХКБМ від 28.11.2011р. встановлено, що постачальник зобов'язаний інформувати про зміні тарифу у письмовій формі і лише після цього тариф вважається зміненим і виникає зобов'язання у споживача сплачувати теплову енергію по зміненому тарифу.

Як було зазначено вище, відповідачу направлялись з супровідними листами акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, з посиланням на спірний договір, в яких визначено обсяг поставленої теплової енергії, сума, яку сплачує споживач за отриману теплову енергію та тариф, по якому постачальник нараховує теплову енергію. Вказані акти підписані обома сторонами - постачальником та споживачем (з боку споживача - директором Гриценко С.Н.), скріплені печатками підприємств, а тому свідчать про обізнаність з боку відповідача про зміну тарифу за поставлену теплову енергію, тобто вважаються узгодженими сторонами. Крім того, як зазначає позивач разом з актами приймання-передачі теплової енергії відповідачу направлялись розрахунки вартості 1 Гкал. тепла. Вказані документи направлялись відповідачу супровідними листами (а.с.115-117), та отримані відповідачем, про що свідчить відмітка про отримання з зазначенням дати та посади особи, яка їх отримувала.

Крім того, скаржник посилається на неправомірну відмову господарського суду у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з поданням відповідачем позову про визнання недійсним спірного договору, який прийнято судом першої інстанції та призначено до розгляду, на що колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Постановою Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам роз'яснено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, що розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення, та є істотними для даної справи.

Неможливість розгляду однієї справи до вирішення другої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Підставою позову з даної справи про стягнення заборгованості в розмірі 221388,93 грн. є заборгованість за договором № 1328-ХКБМ від 28.11.11р., що укладений між ПП "ВПФ "Влатор" та КП "ХКБМ ім. Морозова". Вказана заборгованість визнана господарським судом першої інстанції та це підтверджено апеляційним господарським судом, такою, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки ним не виконано умов вказаного договору. Втім, визнання недійсним спірного договору не лишає обов'язку відповідача сплатити суму боргу, крім того, враховуючи наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України.

Отже доводи апеляційної скарги Приватного підприємства «Виробничо-поліграфічна фірма «Влатор» не знайшли повного підтвердження обставинам справи та доказам на їх підтвердження.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення господарського суду та відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8411,88 грн.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п.3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-поліграфічна фірма «Влатор» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2012р. по справі №5023/4295/12 змінити.

В частині стягнення з Приватного підприємства «ППФ «Влатор» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, р/р 26002001302286 в ПАО "АКТАБАНК" МФО 307397, код 34392597, ІПН343925920327, св-во ПДВ № 100266931) на користь Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р 2600330016 в AT Банк "Меркурій" м. Харкова МФО 351663, Код ЄДРПОУ14310299) пені у розмірі 8 411,88 грн. відмовити.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути Приватного підприємства «ППФ «Влатор» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, р/р 26002001302286 в ПАО "АКТАБАНК" МФО 307397, код 34392597, ІПН343925920327, св-во ПДВ № 100266931) на користь Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р 2600330016 в AT Банк "Меркурій" м. Харкова МФО 351663, Код ЄДРПОУ14310299) суму основного боргу у розмірі 221388,93 грн., 3678,44 грн. річних та 4501, 34 грн. судового збору.»

Стягнути з Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р 2600330016 в AT Банк "Меркурій" м. Харкова МФО 351663, Код ЄДРПОУ14310299) на користь Приватного підприємства ППФ «Влатор» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, р/р 26002001302286 в ПАО "АКТАБАНК" МФО 307397, код 34392597, ІПН343925920327, св-во ПДВ № 100266931) 84,12 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов`язати господарський суд Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови підписано 12.02.2013р.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Шутенко І.А.