Постанова № 29340233, 13.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа № 5023/3985/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_2

1-го відповідача - Маляр Я.А., Несміян Л.В.

2-го відповідача - Ізмайлов В.О.

3-ї особи (1) - Товстик О.М.

3-ї особи (2) - не з'явився

за участю прокурора - Здор Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, смт. Нова Водолага (вх. № 47 Х/3 від 03.01.2013 р.) та апеляційну скаргу Головного управління державного казначейства України в Харківській області, м. Харків ( вх. № 89 Х/3 від 04.01.2013 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.12 р. у справі № 5023/3985/12

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красноград

до 1. Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, смт. Нова Водолага ,

2. Головного управління державного казначейства України в Харківській області, м. Харків

3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Нововодолазька районна Державна адміністрація Харківської області, смт. Нова Водолага,

2. Приватне підприємство "Обпромінструмент", м. Харків

про стягнення 2 343 336,98 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Харківській області в рахунок часткового відшкодування майнової шкоди, завданої неповерненням 28,3 центнера врожаю соняшника - 11 866,00 грн. майнової шкоди.

15 листопада 2012 року позивач надав до господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Держаного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Харківській області відшкодування майнової шкоди у розмірі - 2 343 336,98 грн. завданої неповерненням 546,1051 тон насіння соняшника, яка прийнята була судом до розгляду ухвалою від 15 листопада 2012 року, як така, що не суперечить чинному законодавству.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року у справі № 5023/3985/12 ( суддя Жигалкін І.П.), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої неповерненням 546,1051 тон насіння соняшника у сумі 2 343 336,98 грн. майнової шкоди.

Відділ Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області не погоджуючись з зазначеним рішенням звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року у справі № 5023/3985/12, про задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 -скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи.

При цьому Відділ Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області зазначає, що судом першої інстанції в порушення ч. 1 ст. 4-6 ГПК України відмолено в задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи, а також порушені вимоги ч.І ст.79 ГПК України щодо відмови у задоволенні клопотання про зупинення розгляду даної справи до вирішення по суті кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7

На думку ВДВС, висновки судової експертизи не можуть бути взяті до уваги при винесенні рішення, так як визначення вартості соняшника повинно було обчислюватися на день його вилучення, або на день визнання дій незаконними; вказує на те, що в матеріалах справи та у позовній заяві самого позивача, не зазначається точна кількість врожаю соняшника, що знаходився на земельній ділянці та точна кількість врожаю соняшника, що було втрачено, його якісні показники (вологість, сміттєва домішка, олійна домішка) та відповідність ДСТУ, а також не було взято до уваги пояснення гр. ОСОБА_7, в зв'язку з чим посилається на існування ймовірності того, що врожай соняшника був зібраний безпосередньо позивачем по справі - ФОП ОСОБА_1, вважає, що не весь врожай було втрачено, тому він не підлягає поверненню, а його вартість не підлягає відшкодуванню.

Крім того, ВДВС посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення не враховано, що ухвала суду від 12.09.2011 р. підлягала негайному виконанню у відповідності до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», стверджує, що ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову від 28.09.2011 р. не відповідала вимогам закону, а тому не підлягала виконанню. Також вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою надані відповідачем докази щодо неправомірного проведення позивачем сільськогосподарської діяльності на землях Нововодолазького району Харківської області, ставлячи також під сумнів наявність права власності позивача на зниклий врожай соняшника та законність підстав для користування земельними ділянками, на яких знаходився врожай соняшника.

В апеляційній скарзі Відділ Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області наголошує, що ним не проводилось вилучення описаного та арештованого майна, не надавалась згода на його вилучення з поля; до ВДВС не надходило жодних повідомлень щодо збору арештованого майна з поля, ні зі сторони ФОП ОСОБА_1, ні зі сторони Нововодолазької РДА та зберігача майна, а відповідно обвинувачувальному висновку від 27.04.2012 р. по кримінальній справі № 47120014 зберігач майна гр. ОСОБА_7 визнав свою провину повністю.

Головне управління державного казначейства України в Харківській області також не погоджуючись з зазначеним рішенням звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року у справі № 5023/3985/12 та ухвалити нове, в якому відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

При цьому зазначає, що згідно з приписами ч. З ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» та ч.2 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом, а на даний час такий закон відсутній, тому вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, в обґрунтування викладених вимог повністю підтверджує позицію, викладену в апеляційній скарзі Відділом Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08 січня 2013 року апеляційні скарги Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області та Головного управління державного казначейства України в Харківській області прийняті до провадження та призначені до розгляду на 07 лютого 2013 року.

Позивач, ФОП ОСОБА_1, у відзиві на апеляційну скаргу Головного управління державного казначейства України в Харківській області з наведеними доводами не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, посилаючись при цьому на ч. 2 ст. 8, ч. 4 ст. 41, ст. 56 Конституції України, цивільно-правові норми (ст. 1173 ЦК України), ст.ст. 11, 87 Закону України «Про виконавче провадження», постанову Вищого господарського суду України від 22.02.2012 р. зі справи №18/177, від 21.03.2012 р. зі справи №5023/5466/11(67/157-10), а також в п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 р. №14.

Позивач зазначає, що протиправні дії щодо арешту, опису і передачі на відповідальне зберігання третій особі врожаю соняшника без зазначення його точної ваги та стану були вчинені державним виконавцем під час здійснення службової діяльності, що підтверджено ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2011 р. зі справи №5023/7593/11, яка набула законної сили; вказує на те, що не тільки судовим рішенням, а і Головним управлінням юстиції у Харківській області дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ щодо неприйняття до виконання ухвали господарського суду Харківської області про скасування заходів забезпечення позову від 28.09.2011р.- визнані неправомірними. Також, посилається на висновки викладені Харківським апеляційним господарським судом в постанові від 25.06.2012 р. зі справи №5023/7593/11, відповідно до яких описане, арештоване та передане на зберігання майно (врожай соняшника) підлягає безумовному поверненню ФОП ОСОБА_1 саме ВДВС Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області. Позивач просить залишити апеляційну скаргу Головного управлінням юстиції у Харківській області без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Позивач також надав до Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, в якому з доводами ВДВС не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на те, що незаконність та протиправність дій і бездіяльності ВДВС Нововодолазького РУЮ, які являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, на сьогоднішній день встановлені декількома окремими судовими рішеннями, а саме: ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2011 р. зі справи №5023/7593/11, ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2012 р. зі справи №5023/7593/11, які набули законної сили, а також відповідними постановами Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області. Позивач вважає, що доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують та не можуть спростувати зазначених вище висновків суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки ці висновки викладені в судових рішеннях, які набули законної сили, а тому відповідно до приписів ст.124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Також, позивачем надані до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення по справі, в яких він посилається на застосуванні при розгляді справи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, як джерело права. Зокрема вказує на те, що суд неодноразово наголошував на тому, що вилучення майна без виплати суми, яка розумно співвідноситься з його вартістю, зазвичай є недопустимим втручанням, яке не може бути обґрунтовано за змістом ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.

З огляду на викладені вище приписи ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, позивач наголошує, що накладення арешту на врожай соняшника ФОП ОСОБА_1, вартість якого майже в десять разів перевищувала заявлені позовні вимоги, порушувала вимоги справедливості, розмірності та принцип «справедливого балансу» між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Таким чином, зазначає, що оскільки суд апеляційної інстанції своїм судовим рішенням, яке набуло законної сили, обов'язок щодо повернення позивачу вилученого врожаю і насіння соняшника поклав саме на ВДВС Нововодолазького РУЮ, але цей обов'язок ВДВС Нововодолазького РУЮ не виконало, то ФОП ОСОБА_1 повинна бути відшкодована завдана шкода саме за рахунок Державного бюджету України.

Нововодолазька районна Державна адміністрація Харківської області у відзиві на апеляційні скарги Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області та Головного управління державного казначейства України в Харківській області підтримує викладені в них доводи, просить рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 р. по справі № 5023/3985/12 про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Приватне підприємство "Обпромінструмент" відзив на апеляційні скарги не надало, своїм правом на участь при розгляді апеляційних скарг не скористалось.

06.02.2013 року прокурор звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з заявою в порядку ст. 29 ГПК України, в якій повідомив суд про вступ за своєю ініціативою у справу для здійснення представництва інтересів держави. В своїх поясненнях прокурор підтримав вимоги апеляційних скарг Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області та Головного управління державного казначейства України в Харківській області.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора, уповноважених представників сторін та 3-ї особи (1), які підтвердили свої позиції, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами у справі, у вересні 2011 року Нововодолазька районна Державна адміністрація Харківської області звернулася до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити та привести у придатний для використання за цільовим призначенням стан земельну ділянку земель запасу та резерву Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 400 га, та стягнути матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки в сумі 250 000,00 грн.

Разом із позовною заявою Нововодолазькою РДА Харківської області подано заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на врожай ярової пшениці та врожай соняшника врожаю 2011 року, який знаходиться на земельних ділянках земель запасу та резерву Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 400 га, які самовільно заняті ФОП ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "30" вересня 2011 р. об 11:00 (суддя Светлічний Ю.В., справа № 5023/7593/11).

Також, ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року заяву Нововодолазької РДА Харківської області про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено та накладено арешт на врожай ярової пшениці та врожай соняшника врожаю 2011 року, який знаходиться на земельних ділянках земель запасу та резерву Нововодолазької РДА Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 400 га, які самовільно зайняті ФОП ОСОБА_1

13.09.2011 року на виконання до ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області Нововодолазькою РДА Харківської області було подано заяву про прийняття до виконання ухвали господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року по справі № 5023/7593/11 по вжиттю заходів забезпечення позову Нововодолазької РДА до ФОП ОСОБА_1 та накладення арешту на врожай ярової пшениці та врожай соняшника врожаю 2011 року, який знаходиться на земельних ділянках земель запасу та резерву Нововодолазької РДА Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 400 га, які зайняті ФОП ОСОБА_1.

В поданій Нововодолазькою районною державною адміністрацією заяві про відкриття виконавчого провадження зазначено: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на врожай вказаний в ухвалі від 12.09.2011 року та передати арештоване майно на зберігання Приватному підприємству "Обпромінструмент".

З матеріалів справи вбачається, що головним державним виконавцем 13.09.2011 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали від 12.09.2011 року по справі № 5023/7593/11 видану господарським судом Харківської області по вжиттю заходів забезпечення позову Нововодолазької РДА до ФОП ОСОБА_1 з накладення арешту на врожай ярової пшениці та врожай соняшника врожаю 2011 року, який знаходиться на земельних ділянках земель запасу та резерву Нововодолазької РДА Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 400 га, які зайняті ФОП ОСОБА_1. Супровідним листом копію постанови рекомендованою кореспонденцією направлено останньому.

13.09.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. А головним державним виконавцем Шемет Н.О., 13.09.2011 року, було проведено опис та арешт врожаю соняшника 2011 року, який знаходився на земельних ділянках земель запасу та резерву Нововодолазької РДА Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 200 га, які зайняті ФОП ОСОБА_1. В акті зафіксовано, що соняшник у фазі достигання насіння. Описане майно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7 та встановлено обмеження користуватися ним: відчужувати, розтрачувати, приховувати , підміняти. Копію акту опису й арешту гр. ОСОБА_7 отримав, про що свідчить його підпис в акті.

Крім того, в акті опису й арешту гр. ОСОБА_7 попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, про що він особисто розписався. Копію акту опису й арешту майна направлено супровідним листом ФОП ОСОБА_1

При цьому, відповідно до ухвали суду, не було передбачено вилучення майна, з метою його подальшої реалізації, тому в акті в графі "Описане майно буде передане для реалізації не раніше ..." , державним виконавцем не встановлено термін. В ухвалі окрім врожаю соняшника врожаю 2011 року було зазначено накласти арешт на врожай ярової пшениці врожаю 2011 року, державним виконавцем не було виявлено врожаю ярової пшениці, про що складено акт. При проведенні арешту й опису майна, головним державним виконавцем Шемет Н.О. накладено арешт на майно у відповідності до ухвали від 12.09.2011 року, а саме врожай соняшника врожаю 2011 року. ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області не було проведено вилучення арештованого майна соняшника врожаю 2011 року.

14.09.2011 року виконавцем внесено реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та оголошено заборону на його відчуження. А також винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Матеріалами справи підтверджено, що 27 вересня 2011 року до господарського суду Харківської області звернувся ФОП ОСОБА_1 із заявою про скасування заходів забезпечення позову у даній справі, обґрунтовуючи тим, що зазначену земельну ділянку останній використовує на підставі відповідних договорів зі 166 власниками земельних ділянок, на підставі яких передано у використання 531,6 га землі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2011 року, з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 07 листопада 2011 року, заяву ФОП ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі №5023/7593/11 - задоволено. Скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року у справі № 5023/7593/11.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2011 р. по справі № 5023/7593/11 скарги ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано постанову державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 29.09.2011 р. - недійсною. Визнано дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, які виразились в поверненні ФОП ОСОБА_1 з супроводжувальним листом від 29.09.2011 р. №7413 ухвали господарського суду Харківської області від 28.09.2011 р. зі справи №5023/7593/11 про скасування заходів забезпечення позову - неправомірними. Визнано бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, яка виразилась у не скасуванні заходів забезпечення позову (не знятті арешту з майна ФОП ОСОБА_1.) - неправомірною. Визнано дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, які виразилися у проведенні 13.09.2011 р. державним виконавцем опису і арешту майна без участі та без повідомлення ФОП ОСОБА_1 - неправомірними. Визнано передачу державним виконавцем ВДВС Нововодолазького РУЮ описаного та арештованого майна на відповідальне зберігання фізичній особі - громадянину ОСОБА_7, мешканцю м. Вовчанськ, - неправомірними. Визнано дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, які виразилися у передачі описаного і арештованого на відповідальне зберігання фізичній особі - громадянину ОСОБА_7, мешканцю м. Вовчанськ, без зазначення точної загальної ваги стану соняшника - неправомірними. Визнано бездіяльність державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, яка виразилась в передачі на відповідальне зберігання фізичній особі - громадянину ОСОБА_7 мешканцю м. Вовчанськ, описаного майна без його фактичного вилучення в день здійснення опису та арешту, тобто 13.09.2011 р., - неправомірними. Визнано дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, які виразилися у фактичному вилученні 06.10.2011 р. майна, яке було описане та арештоване 13.09.2011 р., без складання в день фактичного вилучення майна акту опису й арешту майна - неправомірними. Визнано бездіяльність державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, яка виразилась в не зазначені в акті опису й арешті майна від 13.09.2011 р. загальної ваги описаного та переданого на зберігання врожаю соняшника та його стану - неправомірними. Визнано оцінку описаного й арештованого майна, що здійснена державним виконавцем ВДВС Нововодолазького РУЮ та зазначена в акті опису й арешту майна від 13.09.2011 р. - недійсною.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2012 р. зі справи № 5023/7593/11, яка набула законної сили, визнано бездіяльність ВДВС Нововодолазького РУЮ, яка виразилися у неповернені врожаю соняшника, який 13.09.2011 р. державним виконавцем ВДВС Нововодолазького РУЮ був арештований, описаний та переданий на зберігання третій особі - неправомірною; визнано бездіяльність ВДВС Нововодолазького РУЮ, яка виразилися у не скасуванні акту опису й арешту майна від 13.09.2011 p., складеного державним виконавцем ВДВС Нововодолазького РУЮ, яким описано і накладено арешт на врожай соняшника вартість якого державним виконавцем оцінена в один мільйон гривень, та який переданий на відповідальне зберігання третій особі - неправомірною; скасовано акт опису й арешту майна від 13.09.2011 p., складений державним виконавцем ВДВС Нововодолазького РУЮ, яким описано і накладено арешт на врожай соняшника, вартість якого державним виконавцем оцінена в один мільйон гривень, та який переданий на відповідальне зберігання третій особі.

Вказана ухвала господарського суду Харківської області від 28.05.2012 р. зі справи № 5023/7593/11 залишена в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 р.

Перевіряючи в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції та залишаючи апеляційну скаргу ВДВС Нововодолазького РУЮ без задоволення, суд апеляційної інстанції в своїй постанові від 25.06.2012 р. погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності факту порушення державним виконавцем при виконанні ухвали про вжиття заходів забезпечення позову від 12.09.2011 р. вимог Закону України "Про виконавче провадження" та зазначив про те, що описане, арештоване та передане на зберігання майно (врожай соняшника) підлягає безумовному поверненню ФОП ОСОБА_1 При цьому передане на зберігання майно (врожай соняшника) зобов'язане повернути саме ВДВС Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області.

Однак, незважаючи на вимоги позивача щодо повернення врожаю соняшника, а також незважаючи на судові рішення (першої та апеляційної інстанції), що набули законної сили, якими встановлено, що саме ВДВС Нововодолазького РУЮ зобов'язаний повернути позивачеві врожай соняшника, ВДВС Нововодолазького РУЮ врожай соняшника не повернув.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з позовом (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з Держаного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Харківській області відшкодування майнової шкоди у розмірі - 2 343 336,98 грн. завданої ВДВС Нововодолазького РУЮ неповерненням 546,1051 тон насіння соняшника. Позов обґрунтований посиланням на ст. 56 Конституції України, ст. 1173 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 87, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 25 Бюджетного кодексу України.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з дослідження зазначених обставин справи, оцінки наданих сторонами доказів з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та викладених заперечень учасників судового процесу.

Проаналізувавши положення ст. 1173 Цивільного кодексу України суд першої інстанції зазначив про те, що необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. В даних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В свою чергу, незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку.

При цьому, належним доказом неправомірності дій органу державної виконавчої служби має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Беручи до уваги, що протиправність дій ВДВС відносно позивача по справі встановлено в судовому порядку у справі 5023/7593/11, виходячи з положень статті 56 Конституції України, статті 1173 ЦК України, частини 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доведено протиправність дій відповідача, а саме ВДВС Нововодолазького РУЮ, доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а розмір збитків в сумі 2 343 336,98 грн. підтверджено експертизою, призначеною ухвалою суду від 18.09.2012 р. по справі № 5023/3985/12.

З урахування викладеного, позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Держаного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Харківській області відшкодування майнової шкоди, завданої неповерненням 546,1051 тон насіння соняшника у сумі 2 343 336,98 грн. визнані судом першої інстанції правомірними, документально та матеріально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Переглядаючи оскаржуване рішення в апеляційному порядку, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог та заперечень учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Частиною третьою статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За загальними правилами склад цивільного правопорушення з заподіяння шкоди включає протиправну поведінку особи, наявність шкоди, вину особи, яка її заподіяла, та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою.

Разом з тим склад цивільного правопорушення з заподіяння шкоди, передбачений ст. 1173 ЦК України, не містить такого елементу, як вина заподіювача шкоди.

Враховуючи, що відповідно до ст.1173 ЦК України, деліктна відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, настає незалежно від вини цих органів, наявність вини, як одного із складового елементу цивільної деліктної відповідальності в даному випадку доказуванню не підлягає. Вказане відповідає позиції, викладеній Вищим господарським судом України в постанові від 23.06.2008 р. зі справи № 8/245 (15/310/7).

Як свідчать матеріали справи, Нововодолазька районна Державна адміністрація Харківської області (позивач по справі № 5023/7593/11) звернулася до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо зобов'язання (відповідача по справі № 5023/7593/11) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звільнити та привести у придатний для використання за цільовим призначенням стан земельну ділянку земель запасу та резерву Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 400 га, та стягнути матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок зайняття Відповідачем земельної ділянки в сумі 250 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 5023/7593/11 від 12 вересня 2011 року клопотання позивача по відповідній справі про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено, та накладено арешт на врожай ярової пшениці та врожай соняшника врожаю 2011 року, який знаходиться на земельних ділянках земель запасу та резерву Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 400 га, які зайняті Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

При цьому, господарським судом під час розгляду даної справи встановлено грубе порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем при виконанні ухвали господарського суду Харківської області по справі № 5023/7593/11 від 12 вересня 2011 року.

Так, ухвалою суду від 12.09.2011 р. чітко та однозначно визначено місцезнаходження врожаю, який підлягав арешту - на земельних ділянках запасу та резерву Нововодолазької райдержадміністрації.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом. А відповідно до ст.6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом - ч.2 ст. 11 Закону.

Таким чином, державний виконавець на виконання зазначеної ухвали суду міг здійснити опис і арешт лише того врожаю, який знаходився на земельних ділянках запасу та резерву Нововодолазької райдержадміністрації.

Втім, 13.09.2011 року головним державним виконавцем ВДВС Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Шемет Н. О. всупереч ухвалі суду, було описано і накладено арешт на врожай соняшника, що був розташований не на земельних ділянках запасу та резерву Нововодолазької райдержадмшістрації, як зазначено в ухвалі суду, а на земельних ділянках сільськогосподарського призначення у вигляді ріллі, які належали ФОП ОСОБА_1, на підставі відповідних договорів, укладених з власниками землі, яким ця земля була передана у власність в результаті розпаювання земель колективної власності.

Слід зазначити, що держаний виконавець Шемет Н.О. при розгляді справи № 5023/7593/11 у своїх письмових поясненнях і запереченнях неодноразово вказувала, що врожай саме ОСОБА_7 на зберігання не передавався, що за клопотанням Нововодолазької районної державної адміністрації, арештований врожай був переданий на зберігання ПП «Обпромінструмент».

При цьому, в порушення вимог закону державним виконавцем було проведено опису і арешт майна без участі та без повідомлення ФОП ОСОБА_1 В свою чергу неправомірність дій державного виконавця під час вчинення службової діяльності щодо арешту, опису і передачі на відповідальне зберігання третій особі врожаю соняшника визнана ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2011 р. зі справи №5023/7593/11, яка набула законної сили.

Враховуючи, що протиправні дії щодо арешту, опису і передачі на відповідальне зберігання третій особі врожаю соняшника без зазначення його точної ваги та стану були вчиненні державним виконавцем під час здійснення службової діяльності, приймаючи до уваги, що ФОП ОСОБА_1 не міг та не мав права перешкодити державному виконавцю проведення (здійснення) перелічених виконавчих дій, доводи відповідачів про не зазначення позивачем кількості та стану врожаю соняшника, який, був описаний, арештований та переданий на відповідальне зберігання третій особі саме державним виконавцем, є безпідставними та недоречними.

27 вересня 2011 року до господарського суду Харківської області звернувся (відповідач по справі № 5023/7593/11) Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 із заявою про скасування заходів забезпечення позову у даній справі за вх. № 18414. В поданій заяві відповідач повідомляє, що зазначену земельну ділянку відповідач використовую на підставі відповідних договорів зі 166 власниками земельних ділянок, на підставі яких відповідачу (по справі № 5023/7593/11) передано у використання 531,6 га землі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2011 року, з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 07 листопада 2011 року, заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 5023/7593/11 - задоволено. Скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року у справі №5023/7593/11.

29 вересня 2011 року ФОП ОСОБА_1 звернувся із вищезазначеною ухвалою господарського суду до ВДВС Нововодолазького РУЮ.

Постановою державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 29.09.2011 р. відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу, а саме ухвали господарського суду Харківської області від 28.09.2011 р. зі справи № 5023/7593/11 про скасування заходів забезпечення позову.

У зв'язку з чим з супроводжувальним листом від 29.09.2011 р. №7413 ухвала господарського суду Харківської області від 28.09.2011 р. зі справи №5023/7593/11 про скасування заходів забезпечення позову була повернута ФОП ОСОБА_1

Як вбачається з зазначеної постанови, вона мотивована тим, що, на думку державного виконавця, виконавчий документ, а саме ухвала господарського суду Харківської області від 28.09.2011 р. про скасування заходів забезпечення позову, не відповідає вимогам встановленим Законом України "Про виконавче провадження" для виконавчого документа.

Як зазначає позивач, оскільки державним виконавцем описане та арештоване майно було передано на відповідальне зберігання третій особі без зазначення точної загальної ваги та стану соняшника, на підставі чого представник позивача 07.12.2011 р. та повторно 18.01.2012 р. звернувся до ВДВС Нововодолазького РУЮ, з заявою та запитом про надання достовірної інформації щодо кількості (ваги) арештованого, описаного та переданого на зберігання третій особі врожаю соняшника, а також інформації щодо конкретного місця знаходження врожаю соняшника.

Однак, ВДВС Нововодолазького РУЮ не надано відповіді (інформації) щодо кількості (ваги) врожаю соняшника, який був арештований, описаний та переданий на зберігання третій особі.

Оскільки ВДВС Нововодолазького РУЮ не надав ані інформацію щодо кількості (ваги) врожаю соняшника, який був арештований, описаний та переданий на зберігання третій особі, ані повернув арештований врожай, після скасування заходів забезпечення позову, позивач, виходячи з середньої врожайності соняшника та площі посіву соняшника, на якій він був арештований, 04.01.2012 р. та повторно 26.03.2012 р. звернувся до ВДВС Нововодолазького РУЮ з вимогою про повернення 5660 центнерів насіння (врожаю) соняшника, врожаю 2011 р.

Разом з тим, зазначені вимоги ВДВС Нововодолазького РУЮ були залишені без розгляду та задоволення, що обумовило повторним зверненням позивача до суду з відповідною скаргою.

Як вже зазначалось раніше, ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2011 р. зі справи №5023/7593/11, яка набула законної сили, визнано постанову державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 29.09.2011 р. - недійсною. Визнано дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, які виразились в поверненні ФОП ОСОБА_1 з супроводжувальним листом від 29.09.2011 р. №7413 ухвали господарського суду Харківської області від 28.09.2011 р. зі справи №5023/7593/11 про скасування заходів забезпечення позову - неправомірними. Визнано бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, яка виразилась у не скасуванні заходів забезпечення позову (не знятті арешту з майна ФОП ОСОБА_1.) - неправомірною. Визнано дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, які виразилися у проведенні 13.09.2011 р. державним виконавцем опису і арешту майна без участі та без повідомлення ФОП ОСОБА_1 - неправомірними. Визнано передачу державним виконавцем ВДВС Нововодолазького РУЮ описаного та арештованого майна на відповідальне зберігання фізичній особі - громадянину ОСОБА_7, мешканцю м. Вовчанськ, - неправомірними. Визнано дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, які виразилися у передачі описаного і арештованого на відповідальне зберігання фізичній особі - громадянину ОСОБА_7, мешканцю м. Вовчанськ, без зазначення точної загальної ваги стану соняшника - неправомірними. Визнано бездіяльність державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, яка виразилась в передачі на відповідальне зберігання фізичній особі - громадянину ОСОБА_7 мешканцю м. Вовчанськ, описаного майна без його фактичного вилучення в день здійснення опису та арешту, тобто 13.09.2011 р., - неправомірними. Визнано дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, які виразилися у фактичному вилученні 06.10.2011 р. майна, яке було описане та арештоване 13.09.2011 р., без складання в день фактичного вилучення майна акту опису й арешту майна - неправомірними. Визнано бездіяльність державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ, яка виразилась в не зазначені в акті опису й арешті майна від 13.09.2011 р. загальної ваги описаного та переданого на зберігання врожаю соняшника та його стану - неправомірними. Визнано оцінку описаного й арештованого майна, що здійснена державним виконавцем ВДВС Нововодолазького РУЮ та зазначена в акті опису й арешту майна від 13.09.2011 р. - недійсною.

До того ж, колегія суддів враховує, що на підставі звернень ФОП ОСОБА_1 Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області була проведена службова перевірка відповідного виконавчого провадження , за наслідками якої винесені відповідні постанови, якими крім іншого, дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ визнано такими, що вчинені з порушенням вимог ст.51 Закону України «Про виконавче провадження»; дії начальника ВДВС Нововодолазького РУЮ визнано такими, що вчинені з порушенням ст.83 вказаного Закону.

Таким чином, не тільки судовими рішеннями, а і Головним управлінням юстиції у Харківській області дії державного виконавця ВДВС Нововодолазького РУЮ щодо неприйняття до виконання ухвали господарського суду Харківської області про скасування заходів забезпечення позову від 28.09.2011р.- визнані неправомірними.

При таких обставинах справи доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову від 28.09.2011 р. не відповідала вимогам закону, а тому не підлягала виконанню - є безпідставними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 листопада 2011 року по справі № 5023/7593/11 у задоволенні позову Нововодолазької РДА до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було відмовлено.

Господарським судом по відповідній справі встановлено, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 використовуються земельні ділянки на землях сільськогосподарського призначення у вигляді ріллі, розташованих на території Караванської сільської ради для виробництва сільськогосподарської продукції на підставі договорів про спільну діяльність, що були укладені з власниками землі, яким ця земля була передана у власність в результаті розпаювання земель колективної власності та передачі її у приватну власність, та якими підтверджуються правомірне користування земельними ділянками та спростовуються твердження Нововодолазької районної Державної адміністрації (позивача по справі № 5023/7593/11) про самовільне зайняття даних земельних ділянок Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем по справі № 5023/7593/11). Вищевказані договори про сумісну діяльність були укладені ФОП ОСОБА_1 із власниками землі у 2006 році, дані землі використовуються для сільськогосподарських потреб.

Так, у позовній заяві Нововодолазька районна Державна адміністрація, позивач по справі № 5023/7593/11, зазначає, що ФОП ОСОБА_1 займає земельні ділянки, пославшись в обґрунтування своїх доводів на акт перевірки посіву соняшника від 18.07.2011 р. та на акт перевірки земельної ділянки від 31.08.2011 р.

Разом з тим, як встановлено господарським судом, вищевказаними актами не підтверджено факту самовільного зайняття ФОП ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, а йде мова про негативний стан посивів та нездійснення останнім державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, укладених з власником землі. Також у даних актах не зазначено конкретне розташування земельних ділянок на місцевості, які перевірялись.

Таким чином, в ході судового розгляду справи 5023/7593/11 судом встановлено, що твердження Нововодолазької районної Державної адміністрації, що викладені у позові та на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо самовільного зайняття земельних ділянок ФОП ОСОБА_1, не підтверджуються належними доказами в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звільнити та привести у придатний для використання за цільовим призначенням стан земельну ділянку земель запасу та резерву Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, що знаходиться за межами Караванської сільської ради, орієнтовною площею 400 га, та стягнення матеріальної шкоди, заподіяну внаслідок зайняття Відповідачем земельної ділянки в сумі 250 000,00 грн.

Слід зазначити, що вказане рішення, яким Нововодолазькій районній Державній адміністрації відмовлено у задоволенні позовних вимог до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, не оскаржено Нововодолазькою районною Державною адміністрацією в установленому законом порядку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в межах розгляду справи № 5023/3985/12 позивачем надано до матеріалі справи документальні докази в обґрунтування правомірності використання ФОП ОСОБА_1 земельних ділянок, розташованих на території Каравангської сільської Ради, за межами населеного пункту Нововодолазького району, на яких позивачем був посаджений спірний врожай насіння соняшника.

Крім того, слід звернути увагу на те, що Нововодолазька райдержадміністрація в тексті свого позову у справі № 5023/7593/11 зазначила, що саме ФОП ОСОБА_1 на спірних в названій справі земельних ділянках посіяв та виростив врожай соняшника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2012 р. зі справи № 5023/7593/11, яка набула законної сили по справі 5023/7593/11 суд визнав бездіяльність ВДВС Нововодолазького РУЮ, яка виразилися у неповернені позивачу врожаю соняшника, який 13.09.2011 р. державним виконавцем ВДВС Новодолазького РУЮ був арештований, описаний та переданий на зберігання третій особі - неправомірною; визнав бездіяльність ВДВС Нововодолазького РУЮ, яка виразилися у не скасуванні акту опису й арешту майна від 13.09.2011 р., складеного державним виконавцем ВДВС Нововодолазького РУЮ, яким описано і накладено арешт на врожай соняшника позивача, вартість якого державним виконавцем оцінена в один мільйон гривен, та який переданий на відповідальне зберігання третій особі - неправомірною; скасував акт опису й арешту майна від 13.09.2011 р., складений державним виконавцем ВДВС Нововодолазького РУЮ, яким описано і накладено арешт на врожай соняшника позивача, вартість якого державним виконавцем оцінена в один мільйон гривен, та який переданий на відповідальне зберігання третій особі.

Переглядаючи за апеляційною скаргою ВДВС Нововодолазького РУЮ ухвалу господарського суду Харківської області від 28.05.2012 р. зі справи №5023/7593/11, Харківський апеляційний господарський суд в своїй постанові від 25.06.2012р. зазначив про те, що описане, арештоване та передане на зберігання майно (врожай соняшника) підлягає безумовному поверненню ФОП ОСОБА_1 При цьому передане на зберігання майно (врожай соняшника) зобов'язане повернути саме ВДВС Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями повністю підтверджена протиправність дій ВДВС Нововодолазького РВЮ та грубе порушення державною виконавчою службою прав позивача, а також викладена принципова та преюдиційна позиція, яка має вирішальне значення для даної справи про відшкодування збитків, а саме: описане, арештоване та передане на зберігання майно (врожай соняшника) підлягає безумовному поверненню ФОП ОСОБА_1 саме ВДВС Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області.

З огляду на викладене вище, доводи, які викладені в апеляційних скаргах, не спростовують та не можуть спростовувати зазначених вище висновків суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки ці висновки викладені в судових рішеннях, які набули законної сили, а тому відповідно до приписів ст.124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Не заслуговують на увагу посилання відповідачів на кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_7 та порушення судом першої інстанції норм ст. 79 ГПК України в зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7

Згідно зі ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зазначена підстава зупинення провадження по справі виникає в процесі тоді, коли винесення рішення можливо лише після встановлення фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, оскільки ці факти не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Разом з тим, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 р. зі справи №5023/7593/11 встановлено обов'язок державної виконавчої служби щодо повернення позивачу вилученого врожаю насіння соняшника, а, отже і відшкодування збитків лежить саме на ВДВС Нововодолазького РУЮ, тому обставини, які будуть встановлені судом при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7, не мають преюдиційного значення для даної справи.

Крім того, під час судового розгляду справи представники ВДВС Нововодолазького РУЮ зазначили про те, що арештований врожай був переданий на зберігання ОСОБА_7, якого уповноважило представляти інтереси ПП «Обпромінструмент» при проведенні державним виконавцем виконавчих дій.

В судовому засіданні апеляційної інстанції на запитання колегії суддів, яким чином вирішувалось питання щодо передачі арештованого та описаного майна та чому саме в якості зберігача було обрано Приватне підприємство "Обпромінструмент", - представник Нововодолазької районної Державної адміністрації Харківської області відповів, що це була вказівка керівництва.

Отже, посилання відповідачів на кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_7 не спростовує обов'язку саме державної виконавчої служби щодо повернення позивачу вилученого врожаю насіння соняшника, а, отже і відшкодування збитків.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, перша і найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції полягає в тому, щоб будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності повинно бути «законним» та таким, що відповідає принципу «справедливого балансу» між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Турбота про дотримання цього балансу відображена в структурі статті 1 Протоколу №1 до Конвенції в цілому. Зокрема, застосовані засоби повинні бути справедливими, співрозмірні та розумно відповідати меті, яку намагаються досягти за допомогою застосовуваних державою заходів, у тому числі заходів щодо позбавлення особи її майна.

У кожному разі розгляду передбачуваного порушення цієї статті Європейський Суд повинен, відповідно, з'ясувати, чи не понесла відповідна особа в результаті дій або бездіяльності держави невідповідний і надмірний тягар.

Також Суд неодноразово наголошував на тому, що вилучення майна без виплати суми, яка розумно співвідноситься з його вартістю, зазвичай є недопустимим втручанням, яке не може бути обґрунтовано за змістом ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.

Так, у своїх рішеннях, наприклад, у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», Європейський суд з прав людини неодноразово роз'яснював, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований ст.6 §1 Конвенції, повинен тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів («Брумареску проти Румунії»).

Отже наразі зазначені вище висновки місцевого та апеляційного суду щодо обов'язку ВДВС Нововодолазького РУЮ повернути позивачу вилучений врожай соняшника в силу сформульованого принципу правової певності - не можуть бути поставлені під будь-який сумнів.

Колегія суддів зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

В даних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В свою чергу, незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку.

При цьому, належним доказом неправомірності дій органу державної виконавчої служби має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Таким чином, протиправність дій ВДВС відносно позивача по справі повністю встановлено в судовому порядку, підтверджена судовими рішеннями по справі, які набрали законної сили.

Позивачем також доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою у вигляді втрати насіння соняшника.

Оскільки позивачем невідомо, яка кількість врожаю соняшника була державним виконавцем арештована, описана і передана на зберігання третій особі, враховуючи, що ВДВС Нововодолазького РУЮ не надав відповідної інформації щодо кількості (ваги) арештованого, описаного та переданого на зберігання третій особі врожаю соняшника, а також інформації щодо конкретного місця знаходження врожаю соняшника, то позивачем вартість неповернутого врожаю розраховано наступним чином.

Як вбачається з акту опису та арешту майна, державним виконавцем був описаний, арештований та переданий на зберігання третій особі врожай соняшника на площі 200 га. Згідно довідки управління агропромислового розвитку Красноградської районної державної адміністрації від 17.10.2011 р. № 586 середня врожайність соняшника згідно статистичної звітності складає 28,3 ц/га. А згідно довідки «Кернелз-Трейд» вартість однієї тони соняшника складає 4200 грн.. тобто сума заподіяних позивачеві збитків складає 2 377 200,00 грн.

Під час розгляду справи ухвалою суду від 18.09.2012 р. по справі № 5023/3985/12 призначено судово-товарознавчу експертизу та отримано висновок експерта № 9709 від 26.10.2012 р., згідно якого ринкова вартість 1 т. насіння соняшнику, на дату проведення дослідження, складає: 4 291,0грн. Загальна ринкова вартість 546,1051 т. насіння соняшнику, зазначеного в ухвалі суду, зібраного з земельної ділянки загальною площею 192,97 гектари розташованої на території Нововодолазького району Харківської області, станом на дату проведення дослідження, складає: 2 343 336,98 грн.

Таким чином, матеріалами справи повністю підтверджений факт неправомірних дій ВДВС Нововодолазького РУЮ, наявність шкоди спричиненої позивачу, причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а також розмір збитків позивача.

Слід зазначити, що однією із загальних конституційних засад є відповідальність держави перед людиною, громадянином та. юридичними особами, яка ґрунтується на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права.

Загальні конституційні засади відносин між державою та громадянином, юридичними особами, зокрема щодо відповідальності держави, втілено в конституційні та цивільно-правові норми - ст.56 Конституції України, ст.1173 ЦК України, а також у відповідні статті законів України, наприклад, ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.87 Закону України «Про виконавче провадження».

З даного питання Пленум Верховного Суду України в п.16 постанови «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. №9 роз'яснив: суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, а згідно з ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З даного питання Пленум Верховного Суду України в п.2 зазначеної вище постанови «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснив:

Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Таким чином, Конституція України, норми якої є нормами прямої дії, гарантує кожному захист його прав та інтересів, в тому числі відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 21 Постанови пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" право стягувача звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, поширюється й на випадки невиконання юридичними особами рішень про стягнення аліментів, а також рішень, на підставі яких здійснюється утримання за виконавчими документами із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника. За змістом цієї норми відповідальність юридичної особи може застосовуватись, як при неможливості, так і при утрудненні виконання рішення з вини зазначеної особи. При розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Крім того, така позиція знаходить своє відбиття і у Постанові Вищого господарського суду України по справі № 18/177 від 22 лютого 2012 року де зазначено, що при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної виконавчої служби, співвідповідачами є відповідні органи Державного казначейства України (Державної казначейської служби України), до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Також такі положення знаходять своє підтвердження і в постанові Вищого господарського суду по справі 5023/5466/11 (66/157-10).

Частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Як зазначає Конституційний суд України в своєму рішенні від 03.10.2001р. № 12-рп/2001 у справі № 1-36/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Отже з врахуванням наведених вище норм права, слід дійти висновку, що відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватися лише за рахунок державного бюджету.

Згідно з підпунктом 2 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету).

Виходячи з наведених положень, статті 56 Конституції України, статті 1173 ЦК України, частини 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України колегія суддів зазначає, що відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету.

Твердження Головного управління державного казначейства України в Харківській області про те, що відсутність спеціального Закону про відшкодування за рахунок держави заподіяної шкоди унеможливлює прийняття судом відповідного рішення, суперечить перш за все Конституційним нормам, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також правовій позиції, викладеній в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 р. №14Ю, постановах Вищого господарського суду України від 22.02.2012 р. зі справи №18/177, від 21.03.2012 р. зі справи №5023/5466/11(67/157-10), та в даному випадку за умови доведення факту неправомірних дій Відділу державної виконавчої служби, наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що з 01 січня 2013 року вступив в дію Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VІ від 05.06.2012 р., який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Згідно ст. 2 Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Ст. 3 Закону передбачає, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Також вказаною статтею визначено особливості та порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Таким чином, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області відшкодування майнової шкоди, завданої Відділом Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області неповерненням 546,1051 тон насіння соняшника у сумі 2 343 336,98 грн. майнової шкоди.

Посилання заявників апеляційних скарг на порушення судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, в зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до приписів ст.4-6 ГПК України колегіальний розгляд справи є правом, а не обов'язком суду. До того ж, одноособовий розгляд справи суддею не є безумовною підставою для скасування законного рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами та дійсними обставинами справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року у справі № 5023/3985/12 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідачів, з яких подані апеляційні скарги про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 41, 56 Конституції України, ст.ст. 2, 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст. 25 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області та апеляційну скаргу Головного управління державного казначейства України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року у справі № 5023/3985/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 12 лютого 2013 року

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.