Ухвала суду № 29332916, 07.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/31925/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА

Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ у м. Сімферополі) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" (далі -ТОВ "Сімферопольська транспортна компанія") в якому просить стягнути заборгованість.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року у задоволенні позову ДПІ у м. Сімферополі відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Сімферополі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДПІ у м. Сімферополі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Сімферополі проведено перевірку за дотриманням ТОВ "Сімферопольська транспортна компанія" порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт перевірки №004594/1290/01/09/23/30691999 від 05.10.2010 року та вказано про відсутність у позивача реєстратора розрахункових операцій, а також зазначено про надання послуги з перевезення пасажирів без видачі квитків на суму 2,00 грн. (проїзд за маршрутом 7 міська лікарня Марьіно), не застосовувався реєстратор розрахункових операцій.

Так, у ході перевірки встановлено невідповідність суми грошових коштів, яка склала 100,00 гривень (130,00 гривень (розмінна монета) 30,00 гривень (згідно квитково-касового листа №102418 від 01.10.2010 року)

Встановлено порушення пунктів 5, 2, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі 20.10.2010 року прийнято рішення №0017822303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ "Сімферопольська транспортна компанія" на суму 840,00 гривень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

Згідно п. 4 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Сімферопольська транспортна компанія" надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті з видачею квитків, відповідач здійснює розрахункові операції із застосуванням квитково-касового листа №102418 від 01.10.2010 року та відривних квитків.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності видавати особі, яка отримує послугу, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, у даному випадку - квиток на проїзд у маршрутному таксі.

Судами попередніх інстанцій вірно визначено, що штрафна санкція, яку застосував позивач за дане порушення, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документу.

Згідно п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Крім того, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок, що за проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки, без видачі розрахункового документу позивач мав право застосувати до позивача штрафні санкції тільки на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Пунктом 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідальність передбачена виключно за невикористання розрахункової книжки у випадках, визначених п.5 ст. 3 зазначеного Закону - у разі незастосування суб'єктами підприємницької діяльності реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, коли таке застосування РРО для них є обов'язковим.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що застосування до відповідача рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0017822303 від 20.10.2010 року штрафних санкцій в сумі 340,00 гривень за проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки на підставі п. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неправомірним.

Щодо застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суди попередніх інстанцій вірно зазначили наступне.

Пунктом 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що відповідач при здійснення розрахунків при продажу квитків у міському автомобільному транспорті не зобов'язаний застосовувати ані реєстратор розрахункових операцій, ані розрахункову книжку, а відтак застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій за незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня є протиправним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в розмірі 500,00 гривень є безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров