Ухвала суду № 29332923, 13.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/3426/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Суми (далі -ДПІ)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010

у справі № 2а-244/10/1870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Сервіс»(далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.07.2009 № 0000402305/0/46350 з мотивів його незаконності.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на невідповідність висновків судів, зокрема, пунктам 1.20, 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», просить скасувати прийняті у справі рішення та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 14570 грн. (у тому числі 10152 грн. за основним платежем та 4418 грн. за штрафними санкціями), було прийняте за наслідками проведення ДПІ планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, оформленої актом від 24.06.2009 № 4505/235/34012218/39.

Підставою для цього донарахування стали такі висновки ДПІ:

заниження позивачем оподатковуваного доходу на суму збитків у розмірі 24891 грн., отриманих внаслідок продажу позивачем товару (насосів вакуумних, центрифуги) на експорт за ціною нижчою, ніж ціна його придбання;

завищення Товариством валових витрат на суму 15710 грн. шляхом включення до їх складу комісійної винагороди, сплаченої позивачем пов'язаній особі (відкритому акціонерному товариству «СНВО ім. М.В. Фрунзе») за операціями, що не передбачали отримання економічної користі платником, а відтак перебували поза межами його господарської діяльності.

Висновок ДПІ відносно заниження позивачем валового доходу за операціями з реалізації обладнання за контрактом від 27.12.2007 № 1/2008, укладеним Товариством (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сумська МНПО»(Російська Федерація, покупець), було спростовано судами за наслідками дослідження наявних у справі доказів, зокрема, банківських виписок, на підставі яких суди встановили перевищення фактично сплаченої покупцем ціни за придбане обладнання над ціною, яку було сплачено позивачем при купівлі цього обладнання; у висновку про збитковість цих операцій ДПІ виходила з ціни контракту, наведеної у вантажних митних деклараціях, яка не відповідала фактичній ціні продажу.

Оскільки податкові наслідки за господарською операцією визначаються відповідно до реальних правовідносин, що склалися між учасниками господарського обороту, то за даних обставин невідповідність задекларованої позивачем ціни експортованого обладнання при його митному оформленні фактичній ціні продажу не може впливати на оцінку господарської операції для цілей її оподаткування.

Що ж стосується доводів ДПІ відносно завищення позивачем валового доходу у перевіреному періоді, то, відхиляючи ці доводи податкової інспекції як неспроможні, суди послалися на те, що правила застосування звичайної ціни не можуть бути підставою для донарахування податкового зобов'язання покупцеві, тоді як зменшення бази оподаткування податку на прибуток комітента (позивача у справі) на суму комісійної винагороди, виплаченої комісіонерові (відкритому акціонерному товариству «СНВО ім. М.В. Фрунзе») цілком відповідає правилам формування валових витрат, наведеним у пункті 5.1, підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак такий висновок судів слід визнати передчасним.

Так, судами було встановлено, що за договором від 24.01.2008 № 4/34 позивач (покупець) придбав у відкритого акціонерного товариства «СНВО ім. М.В. Фрунзе»(продавець) обладнання; це обладнання в подальшому було реалізовано відкритим акціонерним товариством «СНВО ім. М.В. Фрунзе»як комісіонером за тією ж ціною, яку було сплачено позивачем при купівлі цього обладнання (тобто фінансовий результат позивача від цієї операції дорівнював нулю); при цьому позивач сплатив названому комісіонерові комісійну винагороду, наслідком чого стало одержання Товариством збитку від цих операцій у сумі комісійної винагороди. Наведене стало підставою для невизнання ДПІ у складі валових витрат Товариства витрат на сплату комісійної винагороди, позаяк вказані виплати мали завідомо збитковий характер для позивача.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 5.1 статті 5 названого Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, одним з визначальних критеріїв валових витрат є їх господарський характер, що передбачає понесення таких витрат з діловою метою, відмінною від податкової економії.

При цьому слід наголосити, що податкове законодавство, передбачаючи неоднакові режими оподаткування для різних ситуацій та надаючи можливість платникові обрати метод обчислення податкової бази з урахуванням існуючих податкових пільг, тим самим створює підстави для податкового планування, спрямованого на мінімізацію податкових платежів. А відтак неприпустимим є встановлення відповідальності за такі дії платника, які хоча і мають своїм наслідком несплату або зменшення суми податку, однак полягають у використанні платником податків законних способів мінімізації податкового навантаження.

У той же час діяння платника податків, спрямовані винятково на податкову економію, не можуть бути визнані економічно обґрунтованими та спричиняти зміни у податковому обліку такого платника. Тобто операція, яка не передбачає перспективи отримання прибутку, або якщо така перспектива є незначною у порівнянні з потенційними податковими пільгами, має бути розцінена як економічно необґрунтована, негосподарська, що, в свою чергу, виключає і законність податкової вигоди, одержаної платником за наслідками здійснення такої операції.

Наведене в контексті розглядуваного питання з огляду на наявність у Товариства ознак дочірнього підприємства по відношенню до відкритого акціонерного товариства «СНВО ім. М.В. Фрунзе»(за рахунок, як встановили суди, переважної участі останнього в статутному капіталі Товариства) для податкової оцінки господарських операцій з придбання позивачем обладнання у названого контрагента та подальшого продажу придбаного обладнання за участю цього ж контрагента на умовах комісії передбачає здійснення комплексного аналізу відображення цих операцій і у податковому обліку відкритого акціонерного товариства «СНВО ім. М.В. Фрунзе». Адже у разі, коли завідомо збитковий характер спірних операцій для Товариства як дочірнього підприємства водночас створює кореспондуюче податкове навантаження у головного підприємства (зокрема, за наслідками виникнення у нього об'єкта оподаткування), вказані операції не можуть бути кваліфіковані як такі, що не мають самостійної ділової мети та спрямовані виключно на отримання податкової вигоди, позаяк таким чином відбувається перерозподіл податкового тягаря в межах єдиної фінансової групи без податкових втрат для бюджету.

Однак виникнення розбіжності у податковому обліку покупця та постачальника при відображенні завідомо збиткової операції, учасниками якої були дочірнє підприємство та його головне підприємство, якщо така розбіжність мала наслідком недоплату відповідної суми податку до бюджету або отримання податкової вигоди, є свідченням спрямування такої операції виключно на зменшення податків та\або вилучення коштів з державного бюджету.

А відтак для правильного вирішення цього спору судам з урахуванням викладеного слід було ретельно перевірити умови та підстави здійснення операцій позивача з відкритим акціонерним товариством «СНВО ім. М.В. Фрунзе», порядок відображення результатів спірних операцій у податковому обліку цих учасників, на підставі цього надати об'єктиву податкову оцінку спірним операціям з точки зору їх ділової мети та, правильно застосувавши норми матеріального права, прийняти правильне та обґрунтоване рішення.

З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, що не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, оскаржувані рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Суми задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 у справі № 2а-244/10/1870 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько