Ухвала суду № 29332149, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К/9991/50182/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 31.01.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012

у справі № 2а-14681/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства „Золота краплина"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Державної податкової служби,

Державної податкової служби у м. Києві

про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Золота краплина" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0000610702 від 24.05.2011, №0001470702 від 25.08.2011 про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві №7884/10/25-114 від 01.08.2011 про результати розгляду скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2012 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення №0000610702 від 24.05.2011, №0001470702 від 25.08.2011, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги №7884/10/25-114 від 01.08.2011, в частині збільшення податкового нарахування на 6316 грн. податку на прибуток та на 1579 грн. штрафної санкції, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ „Сібаріт ЛТД" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 та складено акт № 66/07-02/32664333 від 10.05.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000610702 від 24.05.2011, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на 1204029 грн.: 963223 грн. - основний платіж, 240806 грн. -штрафні санкції.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", заниження податку на прибуток на 963223 грн.

Господарсько-договірні відносини між позивачем та ТОВ „Сібаріт ЛТД" з придбання насіння соняшника на загальну вартість 4653787, 08 грн. для переробки та включення витрат у сумі 3878155, 90 грн. до складу валових витрат відповідного звітного періоду.

Відповідач вважає завищеними валові витрати за 2010 рік на 3878156 грн. внаслідок неправомірного включення вказаної суми витрат на підставі видаткових накладних ТОВ „Сібаріт ЛТД" за господарськими договорами, які з посиланням на ст. 203, ч. 1 і 2 ст. 215, ст. 228 ЦК визнаються відповідачем нікчемними, так як не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що відсутнє вільне волевиявлення інших учасників правочину - ТОВ „Е-Восток Україна", ТОВ „Елфра Дисплей".

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0000610702 від 24.05.2011 Державною податковою адміністрацією у м. Києві рішенням №7884/10/25-114 від 01.08.2011, було збільшено податок на прибуток на 6316 грн. та 1579 грн. штрафні санкції у зв'язку з помилковим розрахунком суми заниження податку на прибуток, в решті залишено без змін.

За результати розгляду скарги Державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001470702 від 25.08.2011, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 7895 грн.: 6316 грн. - основний платіж, 1579 грн. -штрафні санкції.

Позивач у вересні і жовтні 2010 року придбав у ТОВ „Сібаріт ЛТД" насіння соняшника на загальну вартість 4653787, 08 грн. на підставі укладених договорів поставки соняшника для подальшої його переробки.

Поставка товарів оформлена видатковими, податковими накладними, оплата здійснена у повному обсязі у безготівковій формі, підтверджуючі первинні та розрахункові документи використані відповідачем під час проведення перевірки.

На час проведення перевірки кредиторська/дебіторська заборгованість у позивача відсутня.

Господарські операції з придбання насіння соняшника вартістю 4653787, 08 грн. в повній мірі відображені позивачем в бухгалтерському обліку підприємства та у податковому обліку (в частині оподаткування податком на прибуток) підприємства за 2010 рік позивач включив витрати на придбання товарів (без врахування нарахованого ПДВ) до складу валових витрат.

На час проведення господарських операцій ТОВ „Сібаріт ЛТД" було с зареєстрованим як юридична особа, перебувало на обліку в органах державної податкової служби як платник податків, мало статус платника податку на додану вартість.

На час вирішення справи ТОВ „Сібаріт ЛТД" припинено на підставі ухвали господарського суду Одеської області №7/512-10-5055 від 17.01.2011 у зв'язку з банкрутством.

Придбання товару здійснювалося для подальшої його переробки і продажу результатів переробки (олія, шрот).

Судами попередніх інстанцій встановлено, транспортування позивачем придбаного насіння соняшника, яке зберігалося на зернових складах, до ЗАТ „Пологівський олійноекстрактний завод", де здійснювалася його подальша переробка, що підтверджується товарно-транспортні накладні, які відповідають зазначеним на у складських квитанціях відміткам про відвантаження насіння та їх погашення.

Також судами попередніх інстанцій досліджено договори складського зберігання зерна, а також облікові і розрахункові документи (акти виконаних робіт, рахунки на оплату, податкові накладні, банківські виписки тощо).

Таким чином, підтверджено господарську можливість позивача забезпечити отримання, зберігання і відвантаження придбаного товару (насіння, соняшника) та пов'язаність придбання соняшника з господарською діяльністю позивача.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215 ЦК України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що правочин, укладені між позивачем та ТОВ „Сібаріт ЛТД" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому встановлено, що за спірними угодами контрагент виконав повністю взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивач вірно у відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" відобразив у податковому обліку операції з придбання послуг відповідального зберігання майна, включивши їх вартість у сумі 3878155, 90 грн. до складу валових того звітного періоду, в якому відбулася поставка (оприбуткування) товару і оплата.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 у справі № 2а-14681/11/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 у справі № 2а-14681/11/2670 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко