Ухвала суду № 29329861, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/4524/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариство "Роменський завод "Тракторзапчастина" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1870/4524/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторзапчастина"

до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Роменський завод "Тракторзапчастина" звернулось з позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192301 від 21 березня 2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 168 746, 30 грн..

24 вересня 2012 року постановою Сумського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерне товариство "Роменський завод "Тракторзапчастина".

Не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги остання зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що чинним законодавством податкові органи не були наділені повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача,перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.03.2011 року по 18.03.2011 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податку на додану вартість при правових відносинах з ТОВ "Інфостар" за період з 01 лютого 2010 р. по 31 травня 2010 р.

21.03.2011 року за результатами перевірки складено акт № 258/2305/00235890, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 168 746, 30 грн., в тому числі за березень 2010 року в розмірі 49 800, 00 грн. та за травень 2010 року в розмірі 118 946, 30 грн.

21.03.2011 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000192301, яким ПАТ "Роменський завод "Тракторзапчастина" зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 168 746, 30 грн.

Не погоджуючись за зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентам.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав:

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пп. 7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань (робіт, послуг) вважається дата, яка доводиться на податковий період, впродовж якого відбувається будь - яка з подій, що відбулася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавством встановлено правило першої події. Підприємство має право отримати податковий кредит або у разі сплати коштів, або отримання податкової накладної. Такому правилу кореспондується правило визначення податкового зобов'язання, згідно з яким датою виникнення податкового зобов'язання вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п. 1.7 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами», затвердженого наказом ДПА України 11.06.2004 року №326, зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2004 року за № 803/9402, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до вказаного Порядку описова частина акта документальної перевірки за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відмови платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи надати посадовим особам, що здійснюють перевірку, письмові пояснення щодо причини ненадання документів, факти відмови відображаються в акті.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2, 2.3, 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95г. № 88 первинні документи - це письмове свідоцтво, яке фіксує і підтверджує господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької і іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків і тому подібне. Для контролю і впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитуючих носіях, застосовуються в бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили і довідності.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуючих носіях інформації) для надання ним юридичної сили і довідності повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (в натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл і здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Роменський завод «Тракторозапчастина" мало господарські відносини з ТОВ «Інфостар» в періоді лютий - квітень 2010 року.

Позивачем було придбано в ТОВ «Інфостар» товарно-матеріальні цінності, які відображено в бухгалтерському та податковому обліку.

В суді першої інстанції на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Інфостар» за вказаний період, позивачем було надано наступні документи: видаткові накладні № РН-0322/04 від 22.03.2010 р., № РН-0112/02 від 12.01.2010 р. та № РН-0222/02 від 22.02.2010 р., прибуткові ордери № ТЗ-0000557 від 22.02.2010 р., № ТЗ-0000380 від 02.02.2010 р. та № ТЗ-0000823 від 22.03.2010 р., а також податкові накладні № 32205 від 22.03.2010 р., № 11201 від 12.01.2010 р. та № 22202 від 22.02.2010 р. (а.с. 30-38).

В якості доказів оплати придбаного металу, позивач надав виписки банку про рух коштів по рахунках (а.с. 124-125), згідно яких ТОВ "Інфостар" за поставлений товар було сплачено 89 000, 00 грн., а стосовно оплати іншої суми, представники ПАТ "Роменський завод "Тракторзапчастина" пояснили, що вказана сума заборгованості була погашена за рахунок поставленої продукції на адресу ТОВ "Інфостар" про що свідчать видаткові накладні (а.с. 101-121).

Колегія суддів зазначає, що, а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції позивачем не надано ні податкових накладних, ні копій довіреностей ТОВ "Інфостар" на отримання ТМЦ, ні документів, які підтверджують переміщення товару, ні актів заліку зустрічних вимог надано не було, посилаючись на відсутність зазначених документів у зв'язку з вилученням їх правоохоронними органами під час виїмки.

Крім того, в підтвердження оприбуткування придбаного металу у ТОВ "Інфостар", позивачем було надано копії накладних на передачу товарів в виробництво (а.с. 126-131).

Відсутність товарно-транспортних накладних по зазначеним операціям позивач пояснив тим, товар перевозився продавцем за власний рахунок, в зв'язку з чим відсутні товарно-транспортні накладні та інші документи, які підтверджують його перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, копії накладних на передачу товарів в виробництво датовані квітнем-серпнем 2011 року, в той час коли товар нібито було отримано в лютому-березні 2010 року.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ "Інфостар", позивач не надав суду ні договорів купівлі-продажу чи поставки товарів, ні сертифікатів якості на метал, який придбавався, ні товарно-транспортних накладних, ні копії журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, ні доказів оприбуткування товару та використання його у власній господарській діяльності, ні належних доказів оплати придбангого товару, ні інших первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне здійснення указаної господарської операції та відображали її суть.

Під час перевірки податковим органом було отримано акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інфостар" (код ЄДРПОУ 36493940) від 31.12.10 6526/23-3/36493940 (вх. ДПІ від 16.02.2011 р.№ 612/8), проведеної ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з питань дотримання вимог податкового законодавства за період січень-вересень 2010 року за наслідками якого встановлено, що останнє, як продавець, не мало трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та фактично було створене без мети здійснення підприємницької діяльності. Його засновник ОСОБА_1 та директор Кіммель Н.В. в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займались, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписували, поставок товарів не здійснювали та нікому не доручали вчиняти будь-які дії від імені ТОВ "Інфостар".(а.с. 56-87)

Зазначені обставини підтверджуються і протоколом допиту свідка ОСОБА_1 та поясненнями Кіммель Н.В. (а.с. 94-96)

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем деякі первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ПАТ "Роменський завод "Тракторзапчастина" та ТОВ "Інфостар".

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належним доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентам, а тому у позивача відсутнє право на відображення у податковому обліку господарської операції з купівлі металу у ТОВ "Інфостар".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, колегія суддів приходить до висновку, що воно прийняте відповідачем в межах наданих повноважень з дотриманням норм чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариство "Роменський завод "Тракторзапчастина" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1870/4524/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.