Ухвала суду № 29329969, 07.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 р.Справа № 2а-10674/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Третьякової Н.Ю., відповідача - Корнієвського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012р. по справі № 2а-10674/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче об'єднання "Східбуд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд" (далі по тексту - ТОВ «ТВО «Східбуд»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Хакрівської області ДПС, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення -рішення №0004542305 від 15.05.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 р. по справі № 2а-10674/12/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробниче Об'єднання "СХІДБУД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за №0004542305 від 15.05.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробниче Об'єднання "СХІДБУД" (юридична адреса: пр-т Леніна, буд. 22-А, кім. 104, м. Харків, 61166, код: 34859198) витрати по сплаті судового збору в сумі 819,49 (вісімсот дев'ятнадцять грн. 49 коп.) грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 р. по справі № 2а-10674/12/2070 та прийняти по справі нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТВО «Східбуд». З посиланням на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №1367/2201/34859198 від 28.04.2012 року про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд", стверджує, що останнім безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ „Валета" : за жовтень 2012 року в розмірі 54333, 00 грн., за грудень 2011 року в розмірі 300,00 грн. У зв'язку з чим, не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0004542305 від 15.05.2012 року про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на суму 54633 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27316,50 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 р. по справі № 2а-10674/12/2070 та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТВО «Східбуд» в повному обсязі.

Представник позивача в письмових поясненнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що податкове повідомлення - рішення №0004542305 від 15.05.2012 року винесено відповідачем на підставі акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №1367/2201/34859198 від 28.04.2012 року про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „Валета" за жовтень та грудень 2011 року, висновки якого позивач вважає необґрунтованими. Стверджує, що правомірність формування ТОВ „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд" податкового кредиту за перевіряємий період підтверджена належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарської операції. У зв'язку з чим, вказує на те, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код 34859198, місцезнаходження: 61166, м. Харків, просп. Леніна, буд. 22-А, к. 104, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 200028206).

28.04.2012 р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд" щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „Валета" за жовтень та грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №1367/2201/34859198 від 28.04.2012 року, яким зафіксовано порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року в розмірі 54333,00 грн., за грудень 2011 року в розмірі 300, 00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 54633 грн. (т.1, а.с.13-25).

На підставі вказаних висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0004542305 від 15.05.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81949,50 грн., з яких за основним платежем 54633,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 27316,50 грн. (т.1, а.с.26).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ „ТВО „Східбуд" звернулось до Державної податкової служби у Харківській області зі скаргою. 24.05.2012 року Державною податковою службою у Харківській області прийнято рішення за № 2943/10/10.2.17 від 13.06.2012, яким скарга залишена без задоволення, а податкове-повідомлення-рішення - без змін. Отже, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за результатами якої оскаржуване рішення залишене без змін, а скарги без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Дзержинському районі ДПС з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновку про порушення ТОВ «ТВО «Східбуд» п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України слугувало твердження відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентом «ТОВ «Валета».

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним та таким, що не може бути покладені в основу твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Крім того, в пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише формальне оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ мають бути фактично сплачені і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 03.10.2011 року між ТОВ "ТВО "СХІДБУД" (покупець), та TOB "Валета" (продавець) був укладений Договір купівлі-продажу №03/10-В, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар згідно переліку, зазначеного в рахунках-фактурах, а покупець - оплатити та прийняти товар на умовах даного договору (т.1, а.с.48).

На виконання умов договору TOB "Валета" у жовтні та грудні 2011 року було поставлено товар ТОВ "ТВО "Східбуд", про що свідчать надані до матеріалів справи копії видаткових накладних, а також виписаних постачальником податкових накладних (т.1, а.с.49-188).

Транспортування придбаного у ТОВ «Валета» товару здійснювалось силами позивача, а саме, орендованими транспортними засобами (т.2, а.с.1-8), згідно товарно-транспорних накладних, вантажовідправником у якиїх зазначено ТОВ «Валета», а автопідприємством, замовником (платником) та вантажоодержувачем - ТОВ «ТВО «Східбуд» (т.2, а.с.12-61).

Відомості товарно-транспортних накладних кореспондують із даними відповідних подорожніх листів вантажного автомобіля, що свідчить про належне оформлення перевезень вантажів від ТОВ «Валета» до ТОВ «ТВО «Східбуд» у розумінні положень Наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 та Наказу Мінтрансу та Мінстату України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Здійснення оплати за вказані товари здійснювалось згідно виписаних постачальником рахунків-фактур (т.3, а.с.134-225) у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи, а також звітами дебетових та кредитових операцій по рахунку 2600202052301194 ТОВ "ТВО "Східбуд" з 01.10.2011 р. по 31.10..2011 р. та з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., завірених банком та долучених до матеріалів справи (т.1, а.с.223-250, т.3, а.с.226-250, т.4, а.с.1-91, т.5, а.с.1-91).

Матеріалами справи підтверджено, що товари, придбані позивачем у ТОВ "Валета" товари за вказаним вище договором були попередньо замовлені позивачу як постачальнику у жовтні 2011 року наступними контрагентами: ТОВ "Стройстиль", ТОВ "ХМВП "ЕПМ", ПП "Автоспецмаш-2004", ЗАТ "Спецінжналадка АСУ", ДЕРЖ ПТНЗ "Центр Професійно-Технічної Освіти №3 м.Харкова", ТОВ "Епам Системз", ТОВ "Комфорт та Комунікації", ПП "Виробничо-Комерційна фірма "Ай Бі Сістемс", ПП "Оптімекс", Харківський Державний Університет Харчування Та Торгівлі, ТОВ "Центр Збору Вторинної Сировини", ТОВ "Айсинг", ПАТ "Шахта Ім.Засядька", ТОВА "Торгівельна Компанія Регіонбудсервіс-2002", ТОВ СП "Агро-Арина", ТОВ "Гранд-Степ Україна", ТОВ "ВКБРО", ТОВ ВКП "Стройсервіс", ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", ТОВ "Луч", ВКФ "Аліде", Ізюмський Казенний Приладобудівний Завод, ПП "Строймашкомплект", ТОВ "Ініго груп", ТОВ "Будівельні Ресурси-08", ТОВ "Норта-Транс"; у грудні 2011 року наступними контрагентами: ТОВ "Комфорт Та Комунікації", ТОВ "Гранд Степ Україна", ТОВ "Автосамід Лтд", ППТФ "ЮСІ", ПТ "ВКФ "Прометей", Харківський Національний Університет Радіоелектроніки, АТ "Харківський Проектно-Вишукувальний Інститу Об`Єктів Транспорту" АТ "Хардіпротранс", ТОВ "Енергобудналадка", ПП "Теплолюкс-Харків", ПП "Експрес-Проект 7", ТОВ "Сервіс-Комплектація", ТОВ "Трейд-Вест Плюс", ТОВ "Харківський Бізнес Центр "Южний", ДК "Укргазвидобування"НАК "Нафтогаз Україна", ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК "Енергоатом", ПП "Строймашкомплект", ТОВ "Екотехноспектр", ВКФ "Аліде".

Так, представником позивача надано до матеріалів справи копії договорів із вказаними покупцями (т.2, а.с.62, 68-69, 75, 86-88, 92, 105-106, 113, 125, 141, 144-145, 198-199, 207-209, 220-221, 245-250,т.3. а.с.1-6, 8-9, 15-18), а також видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортних накладних (т.2, а.с.64-244, т.3, а.с.7, 10-72, т.4, а.с.92-250, т.5, а.с.1-74).

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що господарські операції з поставки позивачеві товарів від ТОВ «Валета» повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а зазначені товари придбавались з метою використання у власній господарській діяльності та були реалізовані позивачем наступним покупцям з метою отримання прибутку.

За таких обставин, колегія суддів вважає хибним твердження відповідача провідсутність факту реального вчинення господарських операцій за участю позивача із ТОВ «Валета».

Колегія суддів зазначає, що висновок про нікчемність правочину між позивачем та вищевказаним контрагентом в акті перевірки №1367/2201/34859198 від 28.04.2012 року зроблено у зв'язку з надходженням до ДПІ у Дзержниському районі м. Харкова Харківської області ДПС актів ДПІ у Оболонському районі м. Києва №45/23/6/33056542 від 08.02.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ „Валета" код за ЄДРПОУ 33056542 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., а також № 28/22-6/33056542 від 21.03.2012 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Валета» (код ЄДРПОУ 33056542) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р.

Зазначеними актами зафіксовано відсутність ТОВ "Валета" за податковою адресою, у зв'язку з чим ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва складено акт про відсутність за місцезнаходженням; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, коштів); відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст.ст.134, 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України; порушення вимог ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 Податкового кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ «Валета» при придбанні та продажу товарів (послуг).

У свою чергу, при складенні акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва №45/23/6/33056542 від 08.02.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ „Валета" код за ЄДРПОУ 33056542 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., було використано акт, складений ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 971/18-011 від 23.12.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Валета» - суб`єкта господарювання ТОВ "Костаріка-10"(код ЄДРПОУ 37365226) щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, яким зафіксовано відсутність у останнього умов для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що ПК України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаної від ТОВ «Валета» продукції на відсутність у фірми трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання у контрагентів-постачальників по ланцюгу постачання, наявність у останніх взаємовідносин з суб'єктом господарювання, який має ознаки фіктивності, не може свідчити про неможливість фактичної поставки контрагентом позивача товару, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту і має документальне підтвердження його розміру.

Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ «Валета» продукції сторонами не заперечується. Також, документально підтверджується факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару, отриманого за договором, укладеним з вказаним контрагентом.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочину, як такого, що не спричиняє реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентом позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів відмічає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.4 ст.198 Податкового Кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення №0004542305 від 15.05.2012 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012р. по справі № 2а-10674/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 12.02.2013 р.