Ухвала суду № 29329774, 12.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ К-32313/09

К-17107/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2008 р.

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 р.,

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 р.

у справі № 2а-634/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»(далі -позивач, ТОВ «Курганський бройлер») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі - відповідач-1, ДПІ у Київському районі м. Харкова) та Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі -відповідач-2, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області) про скасування рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2008 р. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000482303/0 від 19.07.2007 р. та № 0000482303/1 від 25.09.2007 р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 р. апеляційну скаргу ДПІ у Балаклійському районі Харківської області залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2008 р. -без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2008 р. -без змін.

У касаційних скаргах ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2008 р., ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова провела виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт № 3038/23-5/31064415 від 10.07.2007 р.

Як зазначено в акті перевірки, позивач при нарахуванні податку на додану вартість забов'язаний взяти базу оподаткування ПДВ виходячи з залишкової вартості автотранспорту, яка є більшою ніж оціночна вартість.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняла податкові повідомлення рішення № 0000482303/0 від 19.07.2007 р. та №0000482303/1 від 25.09.2007 р. про донарахування підприємству суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 103 078,50 грн., у тому числі 58 719,00 грн. -основний платіж, 34 359,50 грн. -штрафні санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість»та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом (підпункт 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У відповідності до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладалися договори купівлі-продажу автомобілів за №№ Т2-353 та Т2-354, за умовами яких позивач продав, а ТОВ «Транссервіс»придбало два автомобіля марки «MAN»: реєстраційний номер 39611 ХА, за ціною 53 155,00 грн., та реєстраційний номер 39612 ХА, за ціною 47 052,00 грн.

При цьому ціна вищезазначених автомобілів була визначена сторонами на підставі звіту про оцінку дорожнього транспортного засобу за №000779 та №000780 від 27.04.2006.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем додержані вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під час визначення ціни автомобілів, оскільки він скористався послугами незалежного оцінщика.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційні скарги відповідача-1 підлягають відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2008 р., ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2008 р., ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов