Ухвала суду № 29329772, 12.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ К-44753/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року

у справі №2а-30885/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ордана"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Ордана" (далі по тексту -позивач, ТОВ фірма "Ордана") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі по тексту -відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за березень-липень ТОВ фірма „Ордана" в розрізі контрагентів, за результатами якої складено акт від 19.10.2008 року № 5300/23-304/25610260.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме - зайве віднесення до податкового кредиту за березень 2008 року - липень 2008 року ПДВ на загальну суму 36942,38 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.10.2008 року № 0000862307/0 та № 0000862307/1 від 25.11.2008 року на загальну суму 36942,38 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем - 24628,25 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями - 12314,13 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 даного пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за період березень-липень 2008 року ТОВ фірма «Ордана»у ТОВ «Новотрейд», які є платниками податку на додану вартість, було придбано та поставлено товар, а саме : сині кришки, плівки п/е багат., упак. марки «т»полот. 430 0,055, переформи позорі, що підтверджується податковими накладними та договорами №ХФ25ПР/08 від 01.01.2008 роу, №25/1 ПР/08 від 01.01.2008 року. Зазначений товар, входить до продукції, яку реалізовує ТОВ фірма «Ордана», що підтверджується калькуляціями вартості виробництва продукції.

Придбаний у ТОВ «Новотрейд»товар був реалізований ТОВ фірмою «Ордана», що підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, залученими до матеріалів справи.

Крім того, ТОВ фірма «Ордана»та ТОВ «Новотрейд»належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства, оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару, а саме: в березні 2008 року - 13307,21 грн.; в квітні 2008 року - 3299,52 грн.; в травні 2008 року - 1710,00 грн.; в червні 2008 року - 2790,00 грн., в липні 2008 року - 3521,52 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ фірмою „Ордана" на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з березня 2008 по липень 2008 року до ДПІ у Київському районі м. Харкова були надані податкові накладні, які не мали недоліків, та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що не виконання контрагентами позивача - ТОВ „Новотрейд", ПП „Весна", ПП „Демол-Сервіс" свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету не тягне для ТОВ фірма „Ордана" відповідальності та негативних наслідків. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов