Ухвала суду № 29329432, 04.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 р.Справа № 2а-8093/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. по справі № 2а-8093/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Слово РК"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Слово РК" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000122302 від 26.01.2012 року, №0000132302; податкові повідомлення-рішення відповідача №№ 0000502210, 0000512210;0000522210 від 05.07.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 року позов було задоволено частково.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача №0000502210 від 05.07.2012 року; № 0000522210 від 05.07.2012 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 19 листопада 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, про що був складений акт №4081/23-212/34466538 від 30.12.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.138.2,п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України. а саме встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 23825 грн.; п.п.7.2.1,п.п.7.2.6.п.7.2.п.п.7.3.1.п.7.3.п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". п.44.1 ст.44,п.48.1.п.48.3.п.48.7 ст.48,п.198.6 ст.198 ПК України, а саме заниження податку на додану вартість у сумі 931 899 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000122302 від 26.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 23825,00 грн. та № 0000132302 від 26.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1 103 223,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині штрафних (фінансових) санкцій, визначену у податковому повідомленні-рішенні № 0000132302 від 26.01.2012 року на суму 575779,00 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року № 0000122302 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1906,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року № 0000132302 в частині застосовування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Крім цього, за результатами адміністративного оскарження були ухвалені податкові повідомлення-рішення № 0000502210 від 05.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 21919,00 грн., податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000512210 від 05.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 679 001,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом П цього Кодексу.

На підставі пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством - це, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платника податку для забезпечення господарської діяльності.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000512210 від 05.07.2012 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до правил статті 195 КАС України колегія суддів, вважає можливим не виходити за межі доводів апеляційної скарги.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарської операції між позивачем та ТОВ "Складі РК" та правильність віднесення до валових витрат у 3 кварталі 2011 року суми 95300 грн., оскільки дані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Складі РК" з яким був укладений договір №26/05-01 від 01.04.2011 року про надання послуг по бухгалтерському та податковому обліку, та консалтингові послуги.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях 1 повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для підтвердження здійснення названого договору до суду були надані акти здачі-приймання роботи від 30.06.2011 року та 01.07.2011 року, які містять посилання на обсяг та зміст наданих послуг, її вартість, витяг із банківського особового рахунку; наказ від 30.03.2011 року про проведення моніторингу (перевірок) роздрібних торгівельних точок по дотриманню норм чинного законодавства та наданню консультацій та роз'яснень з питань чинного законодавства; заявки на отримання консультацій і роз'яснень від 01.04.2011 року, 16.04.2011 року; від 16.05.2011року; листи від 05.04.2011 року; від 21.04.2011 року; від 21.05.2011 року, копії актів перевірок точок роздрібної торгівлі, звіт від 01.07.2011 року про ведену роботу службою внутрішнього аудиту позивача з перевірки роботи точок роздрібної торгівлі ТОВ "Складі РК"; копія наказу від 01.07.2011 року "Про висновки перевірки роботи роздрібних точок торгівлі ТОВ "Складі РК", копії договорів про колективну матеріальну відповідальність.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність віднесення до валових витрат за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутності економічної вигоди у позивача від укладання договору з ТОВ "Складі РК", то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, зміни які відбулись у зобов'язаннях позивача.

З приводу частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000522210 від 05.07.2012 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом ставиться до вини позивачу неможливість підтвердження пільг податку на додану вартість в сумі 822 387 грн., що призвело до порушення п.44.1 ст.44. п.48.1. п.48.3 п.48.7 ст.48.п.198.6 ст.198 ПК України.

На підставі пп.7.2.8п.7.2ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором. у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання запису на носії інформації платника за його запитом. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній). За наявності оригіналу податкової накладеної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На підставі п.201.14 ст.201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної. дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу П цього Кодексу (п.201.15 ст.201 розділу У Кодексу).

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартаа подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Пунктом 6 наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1002 "Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" передбачено. що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (далі - реєстр) окремо обліковуються операції: з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування (розділ 1 реєстру); з придбання товарів/послуг метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків. звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих. що призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку (розділу П реєстру).

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.1 ст.46 ПК України та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримувались вимоги чинного законодавства під час оформлення податкових декларацій з податку на додану вартість, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, звітів про суми податкових пільг.

Щодо посилань апеляційної скарги на відсутність ведення окремого обліку продукції яка є об'єктом оподаткування податку на додану вартість та яка не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, то колегія суддів, вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

На підставі п.30.3 ст.30 ПК України платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що підставами для застосування податкової пільги є придбання продукції ( отримані податкові накладні), облік яких ведеться у встановленому окремому порядку.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. по справі № 2а-8093/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 08.02.2013 р.