Ухвала суду № 29329445, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-10358/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Коняєва А.О.

представника відповідача Сосонного В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. по справі № 2а-10358/12/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Теплоенергомонтаж", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 04.09.2012 року № 0007782305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 року адмінітративний позов Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за № 0007782305 від 04.09.2012 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (61166, м. Харків, р. Леніна, 30, ОКПО 00120980, ОПН 001209820392) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (Одна тисяча сімдесят три) гривень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 року в частині задоволення адміністративного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 138.10.2 п. 138.4, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Оскільки відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ВАТ "Теплоенергомонтаж" взято на податковий облік з 01.01.2008 року у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за № 33952, свідоцтво про державну реєстрацію від 05.04.1994 року № 14801200000004920, код форми власності 10 - приватна власність.

На підставі наказу про проведення планової виїзної перевірки від 27.06.2012 року № 914 та виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС направлень від 10.07.2012 року № 1110, № 1123, № 1132, № 1133, № 1221, № 1220 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатам проведеної перевірки складено акт від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980 "Про результати документальна планова виїзна перевірка ВАТ "Теплоенергомонтаж" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року".

Згідно з висновком акту перевірки від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980 податковим органом встановлено порушення з боку ВАТ "Теплоенергомонтаж":

- п.п.138.10.2 п.138.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139, п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14 "Податкового Кодексу України" від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 850004,00 грн., в тому числі у ІI кварталі 2011 року у сумі 279512 грн., у Ш кварталі 2011 року на суму 89843 грн., IY квартал 2011 року на суму 138442 грн., у I кварталі 2012 року на суму 342207 грн., збільшено суму податку на прибуток, який підлягає сплаті у розмірі 38462 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2011 року на суму 15497 грн., у IY кварталі 2011 року на суму 22965 грн.;

- п.п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.5 ст.6 п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2 , п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 171805 грн., в тому числі у квітні 2009 року на суму 866 грн., у травні 2009 року на сумі 16856 грн., у червні 2009 року на суму 21861 грн., у липні 2009 року на суму 44792 грн., у серпні 2009 року на суму 973 грн., у вересні 2009 року на суму 477 грн., у жовтні 2009 року на суму 1135 грн., у листопаді 2009 року 679 грн., у грудні 2009 року на суму 1039 грн., у січні 2010 року на суму 432 грн., у лютому 2010 року на суму 1133 грн., у березні 2010 року на суму 1207 грн., у квітні 2010 року на суму 689 грн., у травні 2010 року на суму 620 грн., у червні 2010 року на суму 476 грн., у липні 2010 року на суму 513 грн., у вересні 2010 року на суму 13200 грн., у грудні 2010 року на суму 64857 грн.;

- порушенням п. 3.5 Положення Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, перевищено ліміт каси у сумі 7849,98 грн.;

- розд. ІІІ Положення "Про порядок обчислення та сплати до місцевих бюджетів комунального податку" вiд 21.03.1996 року, в наслідок чого занижено суму комунального податку за Ш квартал 2010 року у розмірі 178,50 грн..

На підставі висновків акту перевірки від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980, за порушення позивачем щодо порушення позивачем п.п. 138.10.2 п. 138.10, ст. 138, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012 року № 0007782305, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 850004 грн., в тому числі у ІI кварталі 2011 року у сумі 279512 грн., у ІІІ кварталі 2011 року на суму 89843 грн., IY квартал 2011 року на суму 138442 грн., у I кварталі 2012 року на суму 342207 грн., збільшено суму податку на прибуток, який підлягає сплаті у розмірі 38462 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2011 року на суму 15497 грн., у IY кварталі 2011 року на суму 22965 грн.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку про прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980 висновки податкового органу про те, що протягом 2011 року та 1 кварталу 2012 року підприємство позивача для виконання робіт та отримання доходів залучало сторонні організації, при цьому мало власних кваліфікованих працівників, власні потужності, що завідомо приводило к збитковості товариства.

Між тим, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано правового обґрунтування обов'язковості отримання позивачем прибутку в результаті здійснення будь-якої господарської операції та не доведено відсутності в діях позивача розумних економічних причин (ділової мети) в результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

3 наведеного випливає, що ознакою господарської діяльності особи є спрямованість такої діяльності на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, є підприємництвом у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України.

Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству (ч. 1 ст. 19 Господарського кодексу України).

Згідно підпункту14.1.56. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 142.1, ст. 142 ПКУ, до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, зі змінами та доповненнями, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, що одержана від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

До складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

Під час розгляду справи позивачем долучено до матеріалів справи договір генпідряду № 44С-ДП-11 від 18.07.2011 року та первинну документацію, а саме: штатний розклад працівників позивача на період 2011 року, 2012 року, співставлення з середньою заробітною платою по Україні станом на 01.09.2012 року, зведену відомість № 3 з додатками з квітня 2011 року по березень 2012 року, розшифровку заробітної плати за ІІ-ІV квартали 2011 року та І квартал 2012 року; довідку про нарахування єдиного соціального внеску за період з квітня 2011 року по березень 2012 року; довідки про виконані роботи та надані послуги ВАТ "Теплоенергомонтаж" за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року; штатні розклади працівників апарату управління ДП "КМУ "ВАТ "Теплоенергомонтаж"; тарифні ставки працівників; звіти з праці за спірний період; акти приймання-здачі наданих послуг за перевіряємий період.

Колегія суддів, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, дійшла висновку, що включені платником податків до декларацій витрати за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року не суперечать напряму господарської діяльності ВАТ "Теплоенергомонтаж" та не виключають можливості отримання прибутку в подальшому.

Доказів на підтвердження того, що платник податків у спірних правовідносинах свідомо та умисно здійснював господарську діяльність без наміру отримати прибуток, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 14.08.2012 року № 3222/2305/00120980 порушень та правомірність винесеного податкового повідомлень-рішень від 04.09.2012 року № 0007782305 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012 року № 0007782305, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. по справі № 2а-10358/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 04.02.2013 р.